Постанова 4814 № 537/1607/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/1607/22 Номер провадження 22-ц/814/2054/23Головуючий у 1-й інстанції Маханьков О.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Панченка О.О., Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П., при секретарі Філоненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2022 року, постановлену у складі головуючого судді Маханькова О.В, повний текст ухвали складено дата не вказана у справі за позовом Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення,- В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА 13.07.2022 року Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 11.08.2022 року представник АТ «Полтаваобленерго» надав до суду заяву про закриття (припинення) провадження у справі. У заяві вказав, що станом на 11 серпня 2022 року предмет спору відсутній. Також представником було подано клопотання про звільнення від сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.09.2022 року провадження у справі за позовом АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення закрито. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2022 року у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Ковальчук Олександра Миколайовича про винесення додаткового рішення відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича, суд першої інстанції виходив з того, що заява про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, взагалі не містить доказів необґрунтованих дій позивача, у ній наводяться обґрунтування понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на правову допомогу згідно з Договором про надання правничої (правової) допомоги від 29.07.2022 року у розмірі 5 000,00, грн. Справа про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води не є складною. Судових засідань по справі не було. У заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою, заявник не зазначив, які дії позивача у справі були необгрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу виникли у відповідача не внаслідок необгрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема права на подання відзиву на позовну заяву та представництво адвокатом її інтересів у суді що в свою чергу підтверджується актом № 1 наданих послуг від 01.08.2022 року до договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/07-02 від 29.07.2022 року. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Ковальчука Олександр Миколайович подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на незаконність, безпідставність та порушення судом норм процесуального права просив її скасувати та ухвалити рішення яким стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії на користь ОСОБА_1 5 000 грн.витрат на надання правничої (правової) допомоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відмова від позову позивачем не пов`язана з задоволенням вимог позивача відповідачем, а є його ініціативою, оскільки відповідач не визнав позовні вимоги в повному обсязі і надав суду разом з відзивом докази необґрунтованості вимог позивача. Відмова позивача від позову здійснена останнім вже після надання відповідачем відзиву на позовну заяву. Відмова позивача від позову стала наслідком заперечення відповідача проти обґрунтованості позовних вимог з наданням відповідних доказів, що спростовують вимоги позивача. Частиною 3 с. 142 ЦПК України визначено безумовне право відповідача на відшкодування витрат лише у одному випадку, а саме при відмові позивача від позову. Дане право відповідача є обов`язковим, виникає виключно у єдиному випадку закриття провадження, а саме при відмові позивача від позову, і ніяким чином не пов`язується з наявністю чи відсутністю необґрунтованих дій позивача. Зазначеної правової позиції дотримується і Верховний Суд, що зазначив в Постанові КЦС ВС від 05.09.2022 року № 755/3436/20 (61-20476св21). Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові ВС від 16.04.2020р. по справі № 727/4597/19, акт наданих послуг є самостійною підставою для відшкодування витрат на правову допомогу. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Постанова КЦС ВС від 15.06.2021 року № 159/5837/19, а також відповідну правову позицію викладено в Постанові ВС у складі колегії суддів Першої судової палати КЦС від 27.07.2022р. по справі № 686/28627/18. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 07.07.2021 року при розгляді справи № 910/12876/19. Зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони суперечитиме принципу свободи договору та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату за виконану працю, що зазначається в Постанові ВС від 19.07.2021 року № 910/16803/19 та додатковій Постанові КГС ВС від 16.06.2022 року № 873/244/21. Вказує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України, що зазначив Верховний Суд в Постанові у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 826/2689/15 від 09 квітня 2019 року та Постанові ВС від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21. Враховуючи викладене наявні всі підстави для задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат та стягнення їх в повному обсязі з позивача. 04.11.2022 року до апеляційного суду надійшов відзив АТ «Полтаваобленерго» в особі Кременчуцької об`єднаної філії на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича. У відзиві АТ «Полтаваобленерго» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини Заслухавши представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що, фактичні витрати ОСОБА_1 на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000 грн. не підтверджені належними доказами. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав За вимогами ст. ст. 263, 264 ЦПК Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення вказаних вимог закону не дотримався. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у вигляді централізованого опалення. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.07.2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 11.08.2022 року представник АТ «Полтаваобленерго» надав до суду заяву про закриття (припинення) провадження у справі. У заяві вказав, що станом на 11 серпня 2022 року предмет спору відсутній. Між ОСОБА_1 та адвокатом Ковальчуком О.М. укладено договір про надання правничої (правової) допомоги № 22/07-2 від 29.07.2022 року (а.с. 43 Витяг з договору). Згідно Акту № 1 про надання послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/07-2 ОСОБА_2 була надана професійна правнича допомога на загальну суму 5000 грн. (а.с. 44). Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України. За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції Українита законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження витрат за надану правничу допомогу ОСОБА_2 подано до суду першої інстанції витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/07-2 від 29.07.2022 року (а.с.43) та Акт № 1 наданих послуг до договору про надання правничої (правової) допомоги № 22/07-2 від 29.07.2022 року (а.с.44), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордера на надання правничої (правової) допомоги (а.с.45-46). Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи відмову відсутністю необґрунтованих дій збоку позивача. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 755/9215/15-ц). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заяваN19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55). Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19, також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови). Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Колегія суддів, з урахуванням наведених вище норм права та з урахуванням конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, розумності їхнього розміру, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, вважає обґрунтованими вимоги щодо відшкодування за рахунок позивача понесених ОСОБА_1 у даній справі судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду скасуванню на підставі п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. п. 1,4ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича задовольнити. УхвалуКрюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 вересня 2022 року скасувати. Заяву представникаОСОБА_1 адвоката Ковальчука Олександра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго в особі Кременчуцької об`єднаної філії (пр.-т Свободи, 8 м. Кременчук, 39601, ЄДРПОУ 00131819) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу професійну допомогу в сумі 5 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 02 березня 2023 року. Головуючий О.О. Панченко Судді: Т.В. Одринська В.П. Пікуль