Постанова КЦС ВС № 824/79/22

Постанова Іменем України 02 березня 2023 року м. Київ справа № 824/79/22 провадження № 61-12693ав22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., за участю секретаря судового засідання - Пасько І. В., учасники справи: позивачв арбітражному спорі (стягувач) - ZENTRUM SOLUTIONS AG (Швейцарія), відповідач в арбітражному спорі (заявник, боржник) - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна), розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 за позовом ZENTRUM SOLUTIONS AG до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «ЦЕНТРАЛІЗОВАНІ ЗАКУПІВЛІ» про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних, арбітражного збору та витрат на правову допомогу, за апеляційними скаргами Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвали Київського апеляційного суду від 14 листопада та від 12 грудня 2022 року у складі судді Соколової В. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заяви У липні 2022 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (далі - ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ») звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 за позовом ZENTRUM SOLUTIONS AG до ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в особі Відокремленого підрозділу «ЦЕНТРАЛІЗОВАНІ ЗАКУПІВЛІ» про стягнення заборгованості, трьох відсотків річних, арбітражного збору та витрат на правовому допомогу. Заяву обґрунтовувало тим, що рішенням МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року стягнуто з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ZENTRUM SOLUTIONS AG 472 000,00 євро - основного боргу, 8 587,10 євро - трьох процентів річних, 13 482,64 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору та 2 000,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 496 069,74 євро. Припинено провадження у справі у частині позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 135,41 євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми. Вказувало на те, що на момент арбітражного розгляду справи не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала МКАС при ТПП України бути компетентним судом та, відповідно, прийняти рішення по суті спору, оскільки станом на дату прийняття рішення - 31 січня 2022 року арбітражна угода вже не існувала. Ця обставина, на думку заявника, свідчить про те, що розгляд МКАС при ТПП України спору за проведено за відсутності дійсного волевиявлення сторін на увесь час такого розгляду, а прийняття рішення не відповідає законодавству та є підставою для скасування рішення на підставі підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 459 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Водночас ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» стверджувало про те, що в укладеному між сторонами контракті, у розділі IX, міститься арбітражне застереження, проте розділом IX контракту не передбачено застережень про можливість передачі на розгляд МКАС при ТПП України спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі, а тому така обставина суперечить положенням частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» зазначало, що оскаржуване рішення МКАС при ТПП Українипорушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України. Фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у розмірі 496 069,74 євро з підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави Україна, та матиме негативні наслідки щодо належного забезпечення оплати заробітної плати працівникам підприємства, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, а також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики. Враховуючи наведене, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» просило суд задовольнити його заяву та скасувати рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року заяву ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» залишено без задоволення. Рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 залишено без змін. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що МКАС при ТПП України мав компетенцію на розгляд спору між сторонами, оскільки наявне у розділі IX контракту від 15 жовтня 2019 року № 53-129-01-19-01968 арбітражне застереження є арбітражною угодою, укладеною сторонами у письмовій формі, і такою, що відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Крім того, дійсність основних положень контракту не впливає на дійсність такої арбітражної угоди, в силу принципу автономності арбітражної угоди. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про державні закупівлі у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник не довів, що оскаржуване рішення арбітражного суду впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна, чи що вказане рішення завдасть шкоди суверенітету чи безпеці держави Україна, а отже, порушує публічний порядок України. 28 листопада 2022 року представник ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляр Є. Г. звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про відшкодування витрат на правову допомогу, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 824/79/22 в розмірі 400,00 євро; ухвалити додаткове судове рішення, яким задовольнити заяву про відшкодування витрат на правничу (правову) допомогу в повному обсязі та покласти зазначені витрати на відповідача. Заява мотивована тим, що до поданих заперечень щодо заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України позивачем було долучено копію договору на правову допомогу, а також копію додаткової угоди, в якій визначено орієнтовний розрахунок суми понесених витрат. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року заяву представника ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляра Є. Г. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ZENTRUM SOLUTIONS AG витрати на правову допомогу в розмірі 400,00 євро. Задовольняючи заяву, суд виходив із доведеності та обґрунтованості вимог стягувача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційних скарг, позиції інших учасників справи У грудні 2022 року ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» подало через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити вимоги заяви про скасуваннярішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції: - не звернув увагу на те, що в арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передачі на розгляд МКАС при ТПП України спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі; - не надав належної правової оцінки доводам ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про те, що оспорювання рішення суперечить публічному порядку України; - не врахував, що на виконання вимог законодавства сторони у контракті погодили строк дії контракту як єдиного цілого, зазначивши виключення, які застосовуються до окремих структурних елементів контракту. Для арбітражного застереження як структурного невід`ємного елементу контракту сторони не передбачили виключень - арбітражна угода діяла до 31 грудня 2020 року. Отже, на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала МКАС при ТПП бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору. У січні 2023 року ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» подало через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду апеляційну скаргу наухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви представника ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляра Є. Г. про ухвалення додаткового судового рішення. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції: - не врахував обставин, які стосуються необхідності та неминучості адвокатських витрат, з огляду на недоведеність стягувачем інформації стосовно відсутності штатних юристів, які б могли здійснювати його представництво; - не надав належну оцінку тому, що витрати на професійну правничу допомогу, хоч і відносяться до судових витрат, але вони не були обов`язковими витратами у цій справі, оскільки це був вибір стягувача, який не був продиктований необхідністю та неминучістю таких витрат, а тому зазначені витрати стягувач намагається реалізувати за рахунок боржника (відповідача), що порушує принцип справедливості судового рішення, оскільки це може призвести до покладення на боржника необґрунтованих згідно із законом судових витрат; - проігнорував те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації боржником втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу (заробітна плата персоналу, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності відокремлених підрозділів жодного доходу. Зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан боржника. У січні 2023 року на електронну пошту Верховного Суду від представника ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляра Є. Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року, в якому заявник зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Також у вказаному відзиві заявник виклав попередній розрахунок судових витрат на надання правової допомоги у суді касаційної інстанції у розмірі 400,00 євро. У лютому 2023 року на електронну пошту Верховного Суду від представника ZENTRUM SOLUTIONS AG - Копуся А. А. надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, в якому зазначив про необґрунтованість та безпідставність доводів апеляційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року; витребувано із Київського апеляційного суду матеріали справи № 824/79/22; надано позивачув арбітражному спорі (стягувачу) строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 лютого 2023 року про виправлення описки, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, надано позивачув арбітражному спорі (стягувачу) строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. У січні 2023 року матеріали справи № 824/79/22 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року закінчено підготовчі дії у справі за заявою ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 березня 2023 року на 11:00 год за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28 з повідомленням учасників справи. Сторонам та їх представникам засобами поштового зв`язку направлено судові повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи № 824/79/22, які вони отримали у встановленому законом порядку. У судове засідання, яке відбулось 02 березня 2023 року прибув представник позивача в арбітражному спорі (стягувача) ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляр Є. Г. та просив у задоволенні апеляційних скарг ДП «НАЕК «Енергоатом» відмовити. Представники відповідача в арбітражному спорі (заявника, боржника) ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в судове засідання не з`явились.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 24 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Зазначене кореспондується із положенням частини другої статті 351 ЦПК України, якою врегульовано перелік судів апеляційної інстанції. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Заслухавши доповідь судді-доповідача, беручи до уваги пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що 15 жовтня 2019 року між ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (покупець) з однієї сторони та ZENTRUM SOLUTIONS AG (постачальник) з іншої сторони укладений контракт № 53-129-01-19-01968. Відповідно до контракту № 53-129-01-19-01968 постачальник зобов`язався поставити продукцію - високовольтні вводи виробництва ТОВ «МАСА» (РФ) для потреб ВП «Хмельницька АЕС» ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (кінцевий споживач), а Покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у Контракті, прийняти та оплатити продукцію (пункти 1.1 та 3.1 контракту, викладені у редакції Додаткової угоди від 11 березня 2020 року № 1 до Контракту). На виконання зобов`язань за контрактом позивач поставив відповідачу продукцію на суму 472 000,00 євро. Однак відповідач поставлену позивачем продукцію не оплатив. Рішенням МКАС при ТПП Українивід 31 січня 2022 року стягнуто з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ZENTRUM SOLUTIONS AG 472 000,00 євро - основного боргу, 8 587,10 євро - три проценти річних, 13 482,64 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору та 2000,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 496 069,74 євро. Припинено провадження у справі у частині позовної вимоги про стягнення трьох процентів річних у сумі 135,41 євро у зв`язку з відмовою позивача від стягнення цієї суми, з покладенням на позивача арбітражних витрат у сумі 4,05 євро. Бухгалтерії Торгово-промислової палати вказано повернути ZENTRUM SOLUTIONS AG надмірно сплачений арбітражний збір у сумі 33,25 євро за мінусом банківської комісії. 15 липня 2022 року ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» подано до Київського апеляційного суду заяву, яка мотивована тим, що рішення МКАС при ТПП Українивід 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 підлягає скасуванню, оскільки: на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала МКАС при ТПП бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору; спір, який розглядав МКАС при ТПП, не може бути предметом арбітражного розгляду за законом України, оскільки він виник при виконанні господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб; арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування Щодо апеляційної скарги ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 Підстави оскарження рішення арбітражного суду Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу. Частиною першою статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Відповідно до частини другої статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; 2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Тлумачення статті 459 ЦПК України свідчить, що тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення. Державні суди і міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційні форми захисту цивільних прав є незалежними один від одного. Передумовою цього є визнання обов`язковості арбітражної угоди (стаття 3 Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, стаття 5 Конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 7 і 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», пункт 6 частини першої статті 257 ЦПК України). Водночас арбітражний розгляд справи як інститут приватного вирішення спору не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо міжнародного комерційного арбітражу дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає, у тому числі перевірку законності арбітражного рішення, що здійснюється під час розгляду заяви про скасування арбітражного рішення або про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення. Рішення національного суду про скасування арбітражного рішення може бути винесено лише за наявності (доведеності) однієї з підстав, передбачених частиною другою статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», частиною другою статті 459 ЦПК України. Отже, законодавство України, допускаючи оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу шляхом подання заяви про його скасування, визначає вичерпний перелік підстав, за наявності однієї з яких арбітражне рішення може бути скасоване. Згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачено в цьому Законі. Таким чином, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу, повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку. Щодо компетенції МКАС при ТПП України Згідно зі статтею 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін. Згідно з положеннями статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» питання про компетенцію МКАС при ТПП України у кожній конкретній справі вирішує склад арбітражного суду, який розглядає спір (The principle of «competence-competence»). Отже, на практиці наведений принцип реалізується таким чином, що сам арбітражний суд має тлумачити зміст арбітражної угоди з метою визначення наявності чи відсутності у нього (суду) компетенції на розгляд конкретної справи. У пункті 9.3 розділу ІХ «Вирішення спорів» контракту № 53-129-01-19-01968, укладеного між сторонами, визначено, що усі не врегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до МКАС при ТПП України у відповідності до Регламенту даного суду з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України (а. с. 37). Відповідно до пункту 9.5 розділу ІХ «Вирішення спорів» цього контракту рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту (а. с. 37). Тобто сторони у письмовій формі висловили арбітражне застереження, відповідно до якого будь-який спір, розбіжності або вимога щодо контракту підлягають розгляду у МКАС при ТПП України відповідно до його Регламенту. Також сторони узгодили місце проведення засідання складу арбітражного суду та мову арбітражного розгляду. Доводи апеляційної скарги про те, що комерційний арбітражний суд розглянув справу за відсутності компетенції та дійсного волевиявлення сторін на такий розгляд, оскільки після закінчення 31 грудня 2020 року строку дії укладеного між сторонами контракту арбітражне застереження, яке міститься у розділі ІХ цього контракту, також припинило свою дію, є безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Відповідно до статті ІІ Нью-Йоркської Конвенції 1958 року, яка набула чинності для України 10 січня 1961 року, кожна договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди). Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19. Отже, закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження. Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України, заява про відсутність у Міжнародного комерційного арбітражного суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд може сам прийняти постанову про свою компетенцію, в тому числі стосовно будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно трактуватися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення третейським судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження. Відповідач протягом розгляду справи №140/2021 в арбітражі не подавав заяви про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції, натомість 09 вересня 2021 року до арбітражного суду від відповідача надійшов лист, в якому він призначив арбітром у справі Захарченко Т. Г. , а також просив продовжити термін для подання відзиву на позовну заяву строком на один місяць, а також 04 жовтня 2021 року подав до арбітражного суду відзив на позовну заяву, чим фактично визнав компетенцію МКАС при ТПП України та дію арбітражної угоди (а. с. 17, 20). Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» не оспорювало дійсність арбітражної угоди, контракт, який містить арбітражне застереження, недійсним не визнавався. Отже, посилання заявника на припинення дії арбітражного застереження на увагу не заслуговують. Тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про відсутність у комерційного арбітражного суду компетенції на розгляд цього спору. Щодо доводів заявника про те, що спір не може бути предметом арбітражного розгляду У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті. Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб. За змістом абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Глава 3 розділу IX ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 вказаного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів. Отже, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду. Частина друга статті 22 ГПК України не містить заборони на укладання відповідного застереження, яке викладене у пункті 9.3 розділу ІХ «Вирішення спорів» укладеного між сторонами контракту. При розмежуванні цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами, якими в першому випадку є рівноправність сторін договору та їх статусу у таких відносинах, а в іншому - наявність в однієї із сторін договору публічних управлінських функцій. Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Ці особливості випливають з мети Закону, якою є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю у сфері закупівель та громадського контролю, визначення загальних умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення закупівель та процедур торгів, переговорних процедур, звітності про результати проведення закупівлі тощо. На відміну від спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої статті 22 ГПК України, які мають публічно-правові аспекти і які підлягають розгляду лише у порядку господарського судочинства, цивільно-правові аспекти таких спорів можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу. Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що застосований законодавцем термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм смисловим значенням та переслідуваною законодавцем метою по суті є різновидом саме цивільно-правового спору, який у розглядуваному випадку виник на стадії виконання стороною договірного обов`язку зі сплати коштів за надані послуги. Питання правових наслідків порушення зобов`язання, відповідальності за порушення зобов`язання врегульовані главою 51 розділу 1 книги п`ятої ЦК України. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що за своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у справі на вирішення комерційного арбітражного суду, є цивільно-правовим, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі». Отже, доводи апеляційної скарги про те, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, є безпідставними та спростовуються висновками суду. Подібні за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 824/235/2018, від 15 вересня 2022 року у справі № 824/294/21, від 29 вересня 2022 року у справі № 824/15/22, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/58/22, від 08 грудня 2022 року у справі № 824/65/22 та у справі № 824/45/22. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення публічного порядку Аргументи апеляційної скарги про те, що виконання рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 порушить публічний порядок України, так як з державного підприємства, яке має стратегічне значення для економіки і національної безпеки держави, будуть стягнуті значні грошові кошти, що негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому, також є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України. Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором. Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульоване у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, що застосовується до міжнародної купівлі-продажу товарів, від 15 червня 1995 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року. Основною метою застереження про публічний порядок у міжнародному праві є вирішення правових колізій різних країн. Об`єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин. Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). З огляду на зазначене рішенням МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 вирішено питання про стягнення з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ZENTRUM SOLUTIONS AG заборгованості, трьох відсотків річних у зв`язку з невиконанням умов контракту № 53-129-01-19-01968, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов`язковим для сторін. Рішення комерційного арбітражного суду не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства. Рішення стосується порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту у сфері господарських правовідносин. Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині. Факт військової агресії Російської Федерації проти України підтверджено низкою документів міжнародних організацій та актами внутрішнього законодавства України. Водночас матеріали справи не містять і боржником не надано доказів на підтвердження того, що арбітражним рішенням стягнуто заборгованість на користь юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора або що фактичним набувачем виплат, вимог та доходів в результаті примусового виконання вказаного рішення буде юридична особа Російської Федерації. Крім того, даних про те, що ZENTRUM SOLUTIONS AG пов`язана із державою-агресором або її громадянами, матеріали справи не містять та заявником таких обставин не доведено. Інші доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення. Водночас Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Таким чином, розглянувши справу в межах доводів заяви, надавши правову оцінку доводам сторін у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність належних та достатніх правових підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року, ухваленого у справі № 140/2021. Щодо апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року про задоволення заяви представника ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляра Є. Г. про відшкодування витрат на правничу допомогу У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), де Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Відповідно до статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша та третя статті 81 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що суд має право у своєму судовому рішенні вказувати про стягнення грошової суми в іноземній валюті, у якій і підлягає тоді його виконання (див., наприклад, постанови Великої Плати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та у справі № 464/3790/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц). Суд першої інстанції у цій справі встановив, що до заперечень на заяву ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ»про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021, поданих до суду 15 серпня 2022 року, було долучено копію договору на правову допомогу від 09 квітня 2021 року № KMLF/25/2021, укладеного між ZENTRUM SOLUTIONS AG та АО «ЮФ «Копусь і Муляр», а також копію додаткової угоди від 28 липня 2022 року № 2 до цього договору, в якій визначений орієнтовний розрахунок суми понесених витрат за представництво клієнта в Київському апеляційному суді у справі № 824/79/2022 під час розгляду заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України в розмірі 400,00 євро. Також до вказаного заперечення були додані копії ордера про надання правової допомоги від 12 серпня 2022 року серії АА № 1228276 ZENTRUM SOLUTIONS AG адвокатом Муляром Є. Г. та свідоцтва про надання правової допомоги від 02 липня 2018 року серії КВ № 000240 Муляра Є. Г. (а. с. 70-94). Згідно з пунктами 1, 2 додаткової угоди від 28 липня 2022 року № 2 до договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2021 року № KMLF/25/2021 сторони домовились, що в порядку та на умовах визначеним договором, клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Київському апеляційному суді у справі № 824/79/22 під час розгляду заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України. Загальна сума додаткової угоди (сума гонорару Адвокатського об`єднання) становить 400,00 євро, які клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню протягом 3 робочих днів з дати укладення даної додаткової угоди. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року заяву ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про скасування рішення МКАС при ТПП від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 залишено без задоволення. Рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 залишено без змін. Під час судового засідання представник позивача підтримав заяву про покладення судових витрат на відповідача, а також зазначив, що докази на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу буде надано додатково по закінченню розгляду справи по суті, а саме протягом п`яти днів після прийняття судом рішення у справі. 21 листопада 2022 року представник ZENTRUM SOLUTIONS AG - Муляр Є. Г. на адресу Київського апеляційного суду подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 400,00 євро, до якої на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучив копію рахунку від 08 серпня 2022 року № 25/2022/5 на суму 400,00 євро; копію виписки з банківського рахунку АО «ЮФ «Копусь і Муляр» від 15 листопада 2022 року з підтвердженням зарахування коштів (а. с. 186-193). Вказана заява подана до суду в межах строків, визначених частиною восьмою статті 141 ЦПК України. У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник ZENTRUM SOLUTIONS AG вказує на те, що під час розгляду цієї справи Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» було здійснено такі дії: консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження її з клієнтом; підготовка та подання заперечень щодо заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України у справі № 140/2021; підготовка та подання заперечень на додаткові пояснення; участь у судових засіданнях у справі № 824/79/22; підготовка та подання заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов додаткової угоди від 28 липня 2022 року № 2 до договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2021 року № KMLF/25/2021 представником ZENTRUM SOLUTIONS AG було проведено таку правову роботу, а саме: подано до суду заперечення щодо заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України від 31 січня 2022 року у справі № 140/2021 та заперечення на додаткові пояснення від 07 жовтня 2022 року (а. с. 70-97, 147-154). Також представник ZENTRUM SOLUTIONS AG був присутній у судових засіданнях: 29 серпня, 16 вересня, 14 листопада 2022 року, в яких висловлював позицію щодо поданої заяви та надавав пояснення, що слідує з протоколів судового засідання (а. с. 114, 115, 133, 134, 177, 178). Вартість наданої ZENTRUM SOLUTIONS AG правової допомоги Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» була повністю сплачена згідно із виставленим рахунком від 08 серпня 2022 року № 25/2022/5 на суму 400,00 євро, що підтверджується випискою з банківського рахунку АО «Юридична фірма «Копусь і Муляр» від 15 листопада 2022 року. За таких обставин суд першої інстанції, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів представника ZENTRUM SOLUTIONS AG щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, дотримуючись норм процесуального права, навівши у судовому рішенні необхідне мотивування, дійшов правильного висновку про те, що ZENTRUM SOLUTIONS AG доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 400,00 Євро, і що вони підлягають відшкодуванню за рахунок позивача у повному обсязі. Заперечуючи проти заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу заявлений представником ZENTRUM SOLUTIONS AG не відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, та не є співмірним ані з ціною позову, ані з розміром коштів, стягнутих на користь позивача за рішенням МКАС при ТПП України. Водночас Верховний Суд погоджується з висновками суду про наявність підстав для стягнення з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь ZENTRUM SOLUTIONS AG витрат на професійну правничу допомогу. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не встановив підстав для їх задоволення. Щодо розподілу судових витрат Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат. Оскільки оскаржувані судові рішення апеляційного суду як суду першої інстанції підлягають залишенню без змін, то доводи апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення судових витрат на увагу не заслуговують, так як Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у цій частині розподіл судових витрат не здійснює. Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» залишити без задоволення. Ухвали Київського апеляційного суду від 14 листопада та від 12 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2023 року. Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник О. В. Ступак