Постанова 4824 № 757/57736/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/57736/21 Головуючий у суді першої інстанції - Литвинова І.В. Номер провадження № 22-ц/824/4617/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку і заробітної плати, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про скасування дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку і заробітної плати, у якому просила визнати незаконною та скасувати догану, яка була оголошена їй на підставі протоколу № 7.5 засідання профспілкового комітету від 29 липня 2021 року; визнати звільнення позивача, здійсненного на підставі Протоколу № 10.1-К від 01 жовтня 2021 року та Розпорядження № 3 від 01 жовтня 2021 року, незаконним; поновити позивача на посаді заступника голови профкому Первинної профспілкової організації комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» голови профбюро СП «Київські теплові мережі». Крім цього, просила суд стягнути з Первинної профспілкової організації комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» середній заробіток за період з 02 жовтня 2021 року по момент ухвалення рішення суду, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі - 1 409, 67 грн., невиплачену премію у розмірі - 31 823, 40 грн., недоотриману заробітну плату за період з 05 вересня 2018 року по 01 жовтня 2021 року у розмірі 439 560 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. та судовий збір 2 724 грн. 15 лютого 2022 року засобами поштового зв`язку до суду надійшли заперечення представника відповідача на відповідь сторони позивача на відзив, у яких відповідач просив закрити провадження у справі, посилаючись на те, що спір є внутрішньо профспілковим, який був вирішений у відповідності до внутрішніх профспілкових нормативних документів і не може бути розглянутий у порядку цивільного судочинства (т. 2 а. с. 206-216). Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року було закрито провадження по справі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої не погоджується із висновком суду, що ОСОБА_1 була обрана на штатну оплатну посаду профспілковою конференцією без укладення трудового договору, а тому спірні правовідносини, котрі виникли між нею та Профспілкою, не можуть вважатися трудовими, а є внутрішньоспілковими, і були вирішені на підставі відповідних нормативно-правових документів. Відтак, Первинна профспілкова організація не є роботодавцем позивача у розумінні трудового законодавства, а позивач - не є найманим працівником, оскільки вона була обрана профспілковою конференцією до складу виборного органу - профспілкового комітету, який затвердив штатний розклад, на посаду заступника голови профкому, голови профбюро структурної ланки ППО. Проте, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов до такого висновку через те, що не дослідив всіх обставин справи, не надав оцінки тим доказам, які були надані стороною позивача, не прийняв до увагу аргументи, які наводились позивачем в своїх заявах по суті, так і під час судового засідання, що свідчить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що позовні вимоги щодо визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на попередній посаді повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства Так, наголошує, що у випадку, якщо суд першої інстанції дійшов до висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то відповідно до положень ст. 256 ЦПК України суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції не було дотримано, що свідчить по порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Водночас, зі змісту ухвали вбачається, що суд закрив провадження не у зв`язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а взагалі, що дана справа не може розглядатись судом. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Таким чином, суд був зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет та підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Апелянт вважає, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував характер спірних правовідносин, наявність порушених прав позивача та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб та безпідставно закрив провадження у даній справі. Разом з тим, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звертає увагу, що при звільненні позивача відповідач не посилався на пункт 3.9. Положення (виключення члена з профспілки) як на підставу звільнення, а посилався саме на пункт 3 статті 40 КЗпП України, як систематичне невиконання працівником без поважних причин покладених на нього обов`язків Положенням «Про Київську міську профспілку працівників енергетиків та електротехнічної промисловості» та посадовою інструкцією. Наголошує, що окрім позовних вимог щодо визнання звільнення незаконним та поновлення позивача на попередній посаді, позовна заява містить позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоотриманої заробітної плати, стягнення незаконно невиплаченої премії та визнання незаконною та скасування догани, що є окремими і не є похідними від позовних вимог щодо визнання звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді та повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства. Виходячи з викладеного, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 04 січня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», відповідно до якого вважає доводи апеляційної скарги надуманими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки подана через суб`єктивне тлумачення окремих положень законодавства та нормативно-правових актів, які регулюють діяльність профспілки в державі та встановлюють порядок та процедуру вирішення трудових спорів, яким даний спір не являється. Відповідач вказує, що в оскаржуваній ухвалі судом чітко визначено, що це є профспілковий спір, який і вирішувався виборними органами профспілки у відповідності до внутрішніх нормативно-правових актів, відтак судом вказано, що вирішення даного спору це компетенція профспілки, тобто судом зазначено до яких органів віднесено розгляд даної справи й твердження апелянта про не роз`яснення до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи спростовується. Вважаючи висновки суду першої інстанції про те, що спір не може розглядатись в порядку цивільного судочинства законними, відповідач у відзиві просить залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване ОСОБА_1 судове рішення - без змін. При апеляційному розгляді справи представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Представник відповідача заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, оскільки доводи на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у судовому рішенні суду. Вважає, що ухвалу суду постановлено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просив залишити її без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі мотивував судове рішення тим, що позивач була обрана на штатну оплатну посаду профспілковою конференцією без укладення трудового договору у розумінні положень ст. 21 КЗпП України, тому спірні правовідносини, котрі виникли між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , не можуть вважатися трудовими, а є внутрішньоспілковими і були вирішені на підставі відповідних нормативно-правових документів. Окрім цього, позивач, втративши профспілкове членство, втратила і право, яке їй надано у відповідно до п. 4.1.4 Положення про Київську міську професійну спілку працівників енергетики та електротехнічної промисловості, перебувати у штаті виборного профспілкового органу - профкомі Первинної профспілкової організації на платній виборній посаді, оскільки, згідно з п. 4.1.4 Положення про Київську міську професійну спілку працівників енергетики та електротехнічної промисловості тільки член Профспілки має право обирати та бути обраним (делегованим) у профспілкові органи, на конференції і з`їзді, висувати кандидатури, в тому числі і свою, для виборів в профспілкові органи. Позивачка, втративши профспілкове членство, втратила і право, яке їй надано у відповідності до п. 4.1.4 Положення, перебувати у штаті виборного профспілкового органу - профкомі Первинної профспілкової організації на платній виборній посаді. А підставами для втрати членства, тобто для виключення з членів Профспілки є п. 3.9 Положення, а згідно п. 3.10 цього Положення профспілкове членство припиняється у випадку виключення з профспілки за невиконання цього ж Положення. Пункт 3.11 згаданого Положення встановлює, що виключений із членів Профспілки має право у місячний строк оскаржити таке рішення у Міськком, який може погодитись з рішенням про виключення з членів Профспілки або його скасувати. Рішення профкому ППО про виключення позивачки з членів Профспілки не оскаржувалось у міському комітеті профспілки. Оскільки первинна профспілкова організація не є роботодавцем позивача у розумінні трудового законодавства, а позивач - не є найманим працівником, так як вона була обрана профспілковою конференцією до складу виборного органу - профспілкового комітету, який затвердив штатний розклад, на посаду заступника голови профкому, голови профбюро структурної ланки ППО, тому суд першої інстанції погодився із відповідачем у справі та дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду у судовому порядку та є внутрішнім спором членів первинної профспілкової організації Апеляційний суд не може повністю погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвалу суду першої інстанції не повній мірі відповідає. Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 9 липня 1998 року у справі № 12-рп/98 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини першої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем. Шляхом укладення трудового договору з роботодавцем громадяни реалізують свої конституційні права на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов`язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов`язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Отже, основною ознакою трудових відносин є те, що трудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації. Встановлення правовідносин між сторонами є важливим та впливає на те, що за відсутності трудових правовідносин між сторонами, що регулюються нормами КЗпП України, не може виникати й порушення відповідачем трудових прав позивача. Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 221 КЗпП України визначено, що органами, які розглядають трудові спори, є комісії по трудових спорах та районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди. Проте установлений порядок розгляду трудових спорів не поширюється на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали (частина третя зазначеної статті). Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об`єднують громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначено Законом України від 15 вересня 1999 року "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відповідно до статті 1 якого професійна спілка (профспілка) - це добровільна неприбуткова громадська організація, що об`єднує громадян, пов`язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). Первинна організація профспілки - це добровільне об`єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі. Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески. Згідно зі статтею 4 Закону № 1045-XIV законодавство про профспілки складається з Конституції України, Закону України "Про об`єднання громадян" (який застосовується до профспілок, якщо інше не передбачено зазначеним Законом), цього Закону, КЗпП України та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них. Відповідно до статті 14 вказаного Закону профспілки діють відповідно до законодавства та своїх статутів. Статути (положення) профспілок приймаються з`їздами, конференціями, установчими або загальними зборами членів профспілки відповідного рівня і не повинні суперечити законодавству України. Статут (положення) профспілки повинен містити: 1) статус та повну назву профспілки, її скорочену назву (за наявності), місцезнаходження її виборних органів (юридичну адресу); 2) мету та завдання профспілки; 3) умови і порядок прийняття в члени профспілки та вибуття з неї; 4) права, обов`язки членів профспілки, умови, порядок та підстави виключення з членів профспілки; 5) територіальну, галузеву або фахову сферу діяльності; 6) організаційну структуру профспілки, повноваження її організацій, виборних органів, порядок формування їх складу; 7) умови, терміни, порядок скликання з`їздів, конференцій чи загальних зборів членів профспілки та порядок прийняття ними рішень; 8) порядок і терміни звітності виборних органів профспілки перед членами профспілки, порядок здійснення контролю за діяльністю виборних органів профспілки; 9) джерела надходження (формування) коштів профспілки та напрями їх використання; 10) порядок здійснення господарської діяльності, необхідної для виконання статутних завдань профспілки; 11) порядок внесення змін до статуту профспілки; 12) умови та порядок припинення діяльності профспілки і вирішення майнових питань. У статуті профспілки можуть бути передбачені й інші положення, що стосуються особливостей створення та функціонування певної профспілки, якщо це не суперечить цьому Закону. У межах повноважень, передбачених статутом, вищі за статусом профспілкові органи можуть затверджувати положення про організації профспілки. Так, в матеріалах справи міститься «Положення про Київську міську професійну спілку працівників енергетики та електротехнічної промисловості» (а.с.179-197 т. 1). Однак відомостей про те, яким вище за статусом профспілковим органом зазначене «Положення…» було затверджено матеріали справи не містять. Разом із тим, зазначеним положенням врегульовані правовідносини між членами професійної спілки та самою Професійною спілкою як первинною профспілковою організацією щодо набуття, припинення членства в Профспілці, порядку обрання та звільнення з керівних посад, порядок оскарження членами первинних профспілкових організацій ухвалених ними (ППО) рішень до Київського міського комітету професійної спілки працівників енергетики та електротехнічної промисловості ( п. п. 3.9, 3.10, 3.11, 4.1.4, 4.1.12, 6.20.2, 6.20.22). Зокрема, пунктом 3.11 згаданого Положення передбачено, що виключений із членів Профспілки має право у місячний строк оскаржити таке рішення у Міськком, який може погодитись з рішенням про виключення з членів Профспілки або його скасувати. Частиною третьою статті 12 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності. У цій нормі міститься пряма заборона втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань. Відповідно до частини першої статті 33 вище вказаного Закону профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди. Таким чином, за змістом Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" у судовому порядку може бути оскаржено лише рішення профспілкового органу, в якому порушено вимогу про розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації. Правовідносини, які виникли між сторонами у справі з оспорювання рішення Первинної профспілкової організації Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови профспілкового комітету, розпорядження голови профкому ППО КП «Київтеплоенерго» та поновлення на вказаній вище посаді дійсно не мають характеру трудових, про що свідчать положення статті 221 КЗпП України, які закріплюють застереження стосовно непоширення порядку розгляду трудових спорів на спори про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об`єднань громадян за рішеннями органів, що їх обрали. Спір, що виник, належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо-організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, тому такий спір має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їхньої діяльності. До аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 210/5659/18 (провадження № 14-632цс19). Такий же висновок у подібних правовідносинах зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 431/1490/17 (провадження № 61-19св18). Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому, крім вимог про визнання незаконною та скасування догани, визнання незаконним звільнення та поновлення на посаді заступника голови профкому Первинної профспілкової організації комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» голови профбюро СП «Київські теплові мережі» також просила суд стягнути з Первинної профспілкової організації комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на свою користь середній заробіток за період з 02 жовтня 2021 року по момент ухвалення рішення суду, виходячи з середньоденної заробітної плати у розмірі - 1 409, 67 грн, невиплачену премію у розмірі - 31 823, 40 грн, недоотриману заробітну плату за період з 05 вересня 2018 року по 01 жовтня 2021 року у розмірі 439 560, 00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн та судовий збір 2 724, 00 грн. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі не мотивував зазначене судове рішення щодо порядку вирішення позивачкою спору в частині заявлених вимог про стягнення не невиплаченої премії у розмірі - 31 823, 40 грн, недоотриманої суми заробітної плати за період перебування на посаді з 05 вересня 2018 року по 01 жовтня 2021 року у розмірі 439 560, 00 грн й фактично позбавив ОСОБА_1 доступу до правосуддя. Так Велика Палата Верховного Суду розглядаючи 11 вересня 2019 року цивільну справу № 523/4139/17 (провадження № 14-328цс19) зазначила, « що частиною третьою статті 12 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що забороняється втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, яке може призвести до обмеження прав профспілок або перешкодити законному здійсненню їх статутної діяльності. Проте зазначена норма не може тлумачитись як така, що залишає поза судовим контролем порушені права та інтереси осіб, на захист яких вони звертаються до суду. Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Ураховуючи викладене, зазначений спір не є трудовим, проте відповідно до суб`єктного складу його сторін та характеру спірних правовідносин підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.» Згідно до ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення; найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); імен (найменувань) учасників справи; описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновків суду. Зазначеним вимогам оскаржувана у справі ухвала суду не повністю відповідає. Зокрема, в ній відсутні мотиви щодо порядку вирішення спору, поданого ОСОБА_1 в частині заявлених нею вимог про стягнення грошових коштів (заробітної плати, невиплаченої премії, недоотриманої заробітної плати). Зазначені правовідносини Положенням про Київську міську професійну спілку працівників енергетики та електротехнічної промисловості, не врегульовані. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження у справі (зокрема в частині всіх вимог) є передчасними, оскільки суд не в повній мірі з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права. Керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 листопада 2022 рокускасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2023 року. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв