Постанова 4811 № 465/5209/22

Справа № 465/5209/22 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/2714/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , який було зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Франківського району м. Львова 07 березня 1992 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис №96. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року матеріали позовної заяви повернуто позивачу ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням ним ухвали суду від 12 вересня 2022 року про залишення позовної заяви без руху, а саме: не надання позивачем оригіналу свідоцтва про реєстрацію шлюбу. Ухвалу суду оскаржив позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Трухим С.В., просить ухвалу скасувати з підстав порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказує, що для виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представником позивача 22 вересня 2022 року подано клопотання про витребування доказів та письмову заяву, в якій були наведені причини неможливості отримати оригінал свідоцтва про реєстрацію шлюбу, однак, судом першої інстанції такі клопотання не були взяті до уваги. Зазначає, що жодним законом не передбачено надання певного переліку доказів до позовної заяви, а посилання суду першої інстанції на пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» не є правомірним, оскільки вказану постанову не можна вважати джерелом права та вона не може бути використана для обгрунтування судового рішення без посилання на норми закону. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 21.02.2023 року, є дата складення повного судового рішення 03.03.2023 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Частиною третьою статті 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. З матеріалів справи встановлено, що позовну заяву про розірвання шлюбу подано позивачем ОСОБА_1 , від імені якого діє, як представник адвокат Трухим С.В. (повноваження підтверджені ордером на надання правової допомоги). Вимоги до форми та змісту позовної заяви визначені статтями 175-177 ЦПК України. Так, статтею 177 ЦПК України встановлено перелік документів, які додаються до позовної заяви, зокрема: до заяви про визнання акту чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акту чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акту чи договору у позивача клопотання про його витребування (частина шоста статті 177 ЦПК). До матеріалів позовної заяви позивач додав копію свідоцтва про одруження (а.с.8), зазначивши, що оригінал свідоцтва знаходиться у відповідача. Частиною шостою статті 95 ЦПК України встановлено, якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Таким чином, залишаючи позовну заяву без руху, у зв`язку з ненаданням позивачем оригіналу свідоцтва, суд першої інстанції порушив принципи верховенства права та права на справедливий суд, що суперечить завданням цивільного судочинства. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №526/442/22 (провадження №61-6895св22). Крім цього, в ухвалі про повернення позовної заяви суд вказав, що 22 вересня 2022 року представником позивача було подано заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12 вересня 2022 року та клопотання про витребування доказу оригіналу свідоцтва про одруження, однак, до вказаного клопотання не було долучено документів, які б свідчили про вжиті позивачем заходи самостійно надати докази, або докази, що у нього існують труднощі в його отриманні. Перевіривши заяву представника позивача, подану на виконання вимог ухвали суду від 12 вересня 2022 року про залишення позову без руху, встановлено, що у вказаній заяві представник позивача адвокат Трухим С.В. аргументував об`єктивні причини, які унеможливлюють отримання та подання позивачем оригіналу свідоцтва про одруження. Зокрема, позивач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України (а.с.23, 24), з дружиною зв`язку не підтримує, їхній повнолітній син ОСОБА_3 мешкає окремо від матері та фактично з нею не спілкується, а подання адвокатського запиту з проханням надати оригінал свідоцтва про одруження до фізичної особи не передбачено чинним законодавством, тому було подано клопотання про витребування оригіналу вказаного свідоцтва судом, що відповідає вимогам частини четвертої статті 83 та статті 84 ЦПК України. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви від 20 жовтня 2022 року, суд проявив надмірний формалізм, який перешкоджає доступу до правосуддя, оскільки представником позивача фактично усунені недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 12 вересня 2022 року. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 03 березня 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич