Постанова Запорізький апеляційний суд № 333/3450/22

Дата документу Справа № 333/3450/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/3450/22 Головуючий в 1 інст. Тучков С.С. Провадження №33/807/89/23 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю адвоката Макаренка О.М., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Макаренка О.М. на постанову Комунарського районного суду Запорізької областівід 17 листопада 2022 р., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір. Згідно з оскаржуваною постановою, 22 липня 2022 року, о 18-35 годині, в м.Запоріжжя в Комунарському районі по вул.Космічна 140, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку водій відмовився під час відеофіксації. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, про повторність попереджений. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Макаренко О.М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій вказує, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази про сповіщення ОСОБА_1 . Вказує, що протокол відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, права ОСОБА_1 не було роз`яснено, відеозаписом не зафіксовано факт зупинки автомобіля саме під керуванням ОСОБА_1 , будь-яких ознак наркотичного сп`яніння не виявлено. Крім того, відеозапис події є небезперервний, що свідчить про порушення Інструкції. Отже, ні протокол ні відеозапис не може бути належним та допустимим доказом вини гр. ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, а також присутність захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Макаренка О.М., який зазначив про можливість розгляду апеляції за відсутності ОСОБА_1 , вважаю за можливе розглянути справу за відсутністю останнього, що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КК України. Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Макаренка О.М., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Відповідаючи на доводи апелянта щодо порушення судом права на захист ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази про належне сповіщення ОСОБА_1 апеляційний суд виходить з наступного. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства. Судом першої інстанції неодноразово здійснювався виклик ОСОБА_1 за адресою, вказаною в протоколі, а саме: АДРЕСА_1 , яка між тим, зазначена в його апеляційній скарзі, однак поштові конверти повернулися до суду без вручення адресату (а.с.9,11). Суд першої інстанції неодноразово призначав розгляд справи, проте, відкладав за неявкою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та з інших причин. Отже, ОСОБА_1 був зобов`язаний цікавитись відомостями про рух справи про адміністративне правопорушення та прибути до суду для участі в судовому засіданні. Інформація про завчасне публікування списків справ, призначених до розгляду в кожному суді України, у тому числі в Комунарському районному суді м.Запоріжжя, на офіційному сайті, дошці об`яв, є загальновідомою. Приймаючи до уваги, що ст. 277 КУпАП передбачений строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, який становить п`ятнадцять днів з дня одержання відповідного протоколу та інших матеріалі, зважуючи на поведінці ОСОБА_3 щодо його неявок до суду та обізнаність останнього по судовий розгляд справи, апеляційний суд не вбачає порушень процесуального закону з приводу розгляду справи за відсутності ОСОБА_3 . Крім того, права передбаченіст. 268 КУпАПбули поновленні ОСОБА_1 шляхом поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови суду та виклику до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи. Отже, сукупність наведених обставин, на думку апеляційного суду, не дають підстав для скасування судового рішення з мотивів не дотримання прав ОСОБА_1 . Перевіряючи інші доводи сторони захисту апеляційний суд виходить із наступного. Так, відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції. Вирішуючи питання за доводами апеляційної скарги, суддя апеляційної інстанції констатує, що висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими. Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення серії серії ААБ №067712 від 22.07.2022 року та визнаних судом доведеними підтверджується: направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у зв`язку з виявленням ознак наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, почервоніння обличчя порушення координації рухів, не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 , довідкою бази даних підсистеми «Адмінпрактика», за якою у ОСОБА_4 повторність за ст.130 КУпАП відсутня, відеозаписом, доданим до матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Так, згідно п. п. 2, 3, 7 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за№1452/735, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння-порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці, (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови. Наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння були вказані поліцейським в направленні на огляд водія від 22.07.2022 року, зокрема: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Згідно з п.12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Як вбачається із матеріалів справи, 22 липня 2022 року, о 18-35 годині, в м.Запоріжжя в Комунарському районі по вул.Космічна 140, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «Volkswagen Transporter», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку водій відмовився під час відеофіксації. Від керування відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, про повторність попереджений. При цьому, особливості цього провадження дійсно засвідчують відсутність фіксації щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, однак факт керування підтверджується іншими доказами у справі, які суд не може залишити без уваги. Так, зауважую, що сторона захисту вказує на відсутність факту зупинки транспортного засобу саме під керуванням ОСОБА_1 , а отже фактично оспорюється факт керування. Проте відеозаписом зафіксовано, що відбувається спілкування ОСОБА_1 із працівниками патрульної поліції, зміст якої та розташований поряд автомобіль цілком дозволяють прийти до висновку про керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Зокрема, ОСОБА_1 повідомляє працівників поліції, що посвідчення водія наразі не має, він їде на передову і в нього зломався автомобіль. Отже, суддя відхиляє доводи адвоката щодо відсутності доказів керування ОСОБА_1 автомобілем. Далі зафіксована метушлива поведінка ОСОБА_1 , його знервований стан, на що звернуто увагу працівника патрульної поліції, вказує на ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 у вигляді розширених зіниць очей, тремтіння рук, порушення координації рухів і декілька разів пропонує проїхати в медичний заклад, проте останній відмовляється вказуючи, що йому стидно здавати аналізи. При цьому поведінка водія ОСОБА_1 вказує на не безпідставність пропозиції з боку працівників патрульної поліції пройти встановлений законом огляд. Проте, ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, за що настає адміністративна відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Отже, на переконання апеляційного суду працівниками поліції не порушили умов, встановлених ст.266 КУпАП за об`єктивних обставин відповідної підозри. Отже, сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку. Посилання апелянта те, що протокол складений з порушеннями не знайшло свого підтвердження. Протокол відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735, зокрема в ньому зазначено місце складання, місце і дата вчинення правопорушення, суть правопорушення, анкетні дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Твердження сторони захисту про недопустимість наявного у справі відеозапису через те, що він має перерви є безпідставним, оскільки наявним у справі відеозаписом безперервно зафіксовано саме ті обставини, які мають значення для встановлення обставин справи згідно викладеної у протоколі суті правопорушення, а саме: озвучення ознак наркотичного сп`яніння, пропозиція пройти огляд в медичному закладі, відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд зауважує, що переривання в часі запису є незначною та не впливає на сприйняття цілісності фіксування правопорушення і дій поліцейських при складанні протоколу. Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним, а тому посилання апелянта щодо порушення ст. 33 КУпАП безпідставні. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАп справа переглянута в межах апеляційної скарги. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу адвоката Макаренка О.М. залишити без задоволення. Постанову судді Комунарського районного суду Запорізької областівід 17 листопада 2022 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПзалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник