Постанова 4870 № 926/3440/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" березня 2023 р. Справа №926/3440/22 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді МАТУЩАКА О.І. суддів: МАРКА Р.І. СКРИПЧУК О.С. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління комунальної власності Чернівецької міської ради №14/06/1862 від 02.12.2022 (вх. ЗАГС №0105/3027/22 від 07.12.2022) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.11.2022, повний текст 15.11.2022 (суддя Гурин М.О.) у справі № 926/3440/22 за позовом: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м.Чернівці до відповідача: Фізичної особи-підприємця Воронюк Юліани Іллівни, м.Чернівці про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в сумі 6803,49 грн ВСТАНОВИВ: Суть спору. У вересні 2022 року Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ФОП Воронюк Ю.І. про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в сумі 6803,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовані з покликанням на те, що 12.07.2013 року між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна №212, яке розташоване з адресою: м.Чернівці, вул. Садова, 8, загальною площею 60,2 кв.м. в підвалі будівлі з метою використання його під буфет. Проте, в порушення умов договору відповідачка з 10.12.2020 по 19.05.2021 не сплачувала орендну плату, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість у розмірі 6803,49 грн, з яких 6651,34 грн заборгованість з орендної плати та 152,15 грн пені. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.11.2022 позов задоволено частково та стягнуто з ФОП Воронюк Ю.І. заборгованість по орендній платі в сумі 4266,04 грн. В задоволенні решти позову відмовлено. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 2385,30 грн заборгованості з орендної плати та 152,15 грн пені і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначав, що місцевим господарським судом в порушення норм Цивільного кодексу України безпідставно зменшено розмір заборгованості відповідача з орендної плати за комунальне майно. Вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають встановленим обставинам справи. Відповідач не скористався правом наданим ст.263 ГПК України, відзив на апеляційну скаргу не подав. Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було. Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що предметом спору у даній справі є позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі та пені в сумі 6803,49 грн, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 справу №926/3440/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Водночас апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права. Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»). Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік). Таким чином, суд враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини. Фактичні обставини справи. Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.07.2013 року між департаментом економіки Чернівецької міської ради та підприємцем Воронюк Ю.І. укладено договір оренди нерухомого майна №212 на нежиле приміщення, загальною площею 60,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Садова, 8 в підвалі будівлі, з метою використання його під буфет (без підакцизної групи товарів). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №162925 від 30.05.2005, нежила будівля літерою А площею 2011,2 кв.м., нежила будівля літ. Б площею 68,3 кв.м., нежила будівля В за адресою вул. Садова, 8, м. Чернівці перебуває у власності Територіальної громади м. Чернівці на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №349/8 від 17.05.2005. Пунктом 1.5. договору визначено, що він укладений строком на два роки й одинадцять місяців та діє з 12.07.2013 р. до 11.06.2016 р. Відповідно до п.2.1 договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, затвердженого міською радою, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить 698,56 грн. Відповідно до п.2.4 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України. Згідно з п. 2.12 договору починаючи з першого числа наступного місяця на суму недоїмки нараховується пеня за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п.4.1.2. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. 04.07.2016 між сторонами підписано додатковий договір №1, яким продовжено термін дії договору оренди №2121 до 11.05.2019 включно. 01.04.2019 між департаментом розвитку Чернівецької міської ради та ПП Воронюк Ю.І. укладено додатковий договір, яким замінено орендодавця у договорі оренди нерухомого майна №212 та зазначено, що департамент розвитку Чернівецької міської ради є правонаступником департаменту економіки Чернівецької міської ради. 07.06.2019 між сторонами укладено додатковий договір №2, відповідно до якого було продовжено строк оренди до 11.04.2022 року (включно) та змінено орендну плату з урахуванням ПДВ в місяць на 1289,48 грн. 20.05.2021 сторонами укладено додатковий договір №3, відповідно до п.1 якого на підставі п.7.3 договору оренди №212 від 12.07.2013, сторони дійшли згоди розірвати договір оренди нерухомого майна №212 від 12.07.2013. Відповідно до акта передання-приймання об`єкта оренди по вул.Садовій,8 від 20.05.2022 орендодавець прийняв, а орендар передав нежитлове приміщення, загальною площею 60,2 кв.м., яке використовувалось під буфет (без підакцизної групи товарів), що знаходиться на балансі ДВНЗ «Чернівецький індустріальний коледж». Відповідно до рішення Чернівецької міської ради від 15.04.2021 № 177 утворено управління комунальної власності Чернівецької міської ради з 15.06.2021 та ліквідовано департамент розвитку Чернівецької міської ради. Відповідно до пункту 1.6 Положення про управління комунальної власності Чернівецької міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 № 253 управління є правонаступником Фонду державного майна України в місті Чернівці, департаменту економіки Чернівецької міської ради та департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад в частині укладених до дати затвердження цього положення договорів купівлі-продажу майна комунальної власності Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад, патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень), договорів оренди та позички нежилих приміщень комунальної власності територіальних громад м. Чернівці, Коровійської та Чорнівської сільських рад та обліку комунального майна територіальної громади м. Чернівці, Коровійської та Чорнівської сільських рад, в тому числі в частині договорів оренди, по яких необхідно стягнути заборгованість з орендної плати за комунальне майно, та виявлених порушень і недоліків під час здійснення перевірок відповідними контролюючими органами. Згідно з відомостями розрахунків з орендарями нежитлових приміщень доданої позивачем до позовної заяви, заборгованість відповідача з орендної плати та пені за період з 10.12.2020 по 19.05.2021 склала 6803,49 грн, в тому числі 152,15 грн пені. Наведені обставини і стали підставою зверненням із позовом у даній справі. Оцінка суду. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Аналогічні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 ГК України. Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 на усій території України встановлено карантин з 12.03.2020, у зв`язку із оголошенням Всесвітньою організацією охорони здоров`я (ВООЗ) пандемії корона вірусу. Підпунктом 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №211 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020) заборонено: з 00 год. 01 хв. 17.03.2020 до 03.04.2020 роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту. В подальшому, у редакції постанови КМУ від 11.03.2020 №211 ця заборона діяльності була зазначена у пп. 8 п. 2 постанови, та зі змінами, які вносились до зазначеної постанови КМУ була продовжена до 22.05.2020. Починаючи з 22.05.2020 по 22.06.2020 карантинна заборона діяльності закладів громадського харчування була визначена пп. 6 п. 3 постанови КМУ від 20.05.2020 №392. З урахуванням змін, які були внесені до постанови КМУ від 20.05.2020 №392 постановою КМУ від 17.06.2020 №500 з 22.06.2020 карантинні обмеження по всій території України були послаблені. Разом з цим, постановою КМУ від 22.07.2020 №641 було встановлено адаптивний карантин на всій території України, який полягав у визначенні рівнів епідеміологічної небезпеки на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці) та встановлення відповідних карантинних обмежень і заборон згідно визначеного рівня. Підпунктом 3 п. 15 цієї постанови визначено, що на території регіону (адміністративно- територіальної одиниці), на якій установлено "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для "зеленого", "жовтого" та "помаранчевого" рівня епідемічної небезпеки, зокрема забороняється приймання відвідувачів закладами громадського харчування. З урахуванням зазначених норм, починаючи з 01.03.2021 до 22.04.2021 на території Чернівецької області, в тому числі й у м. Чернівці, було встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, який у тому числі передбачав повну заборону діяльності буфетів та їдалень на території міста. Такий рівень епідемічної небезпеки був встановлений рішеннями Державної комісії з питань ТЕБ та НС у її протоколах №7 від 27.02.2021, №21 від 21.04.2021. Наведені обставини вірно встановлені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення та скаржником в суді апеляційної інстанції не заперечувались. Враховуючи зазначене, відповідач у період з 01.03.2021 до 22.04.2021 не міг використовувати орендоване приміщення згідно з умовами договору оренди, оскільки у цьому періоді діяли законні заборони та обмеження. Відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Підпунктом 6 п. 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» встановлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) суб`єктам господарювання, діяльність яких була заборонена у цей період, не нараховується та ними не сплачується орендна плата за договорами оренди державного або комунального майна. За таких обставини, відповідно до проведеного перерахунку, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 4266,04 грн за період з 10.12.2020 по 28.02.2021 та з 22.04.2021 по 19.05.2021, оскільки такий підтверджується належними доказами та відповідає дійсним обставинам справи. Разом з тим, враховуючи норми ст. ст.257, 268 ЦК України та з огляду на заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні пені в сумі 152,12 грн, нарахованої в період з 01.01.2021 по 20.05.2021, у зв`язку із пропуском позивачем встановленого річного строку на звернення до суду із відповідним позовом. За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в розмірі 4266,04 грн у даній справі, оскільки обставини, покладені в основу задоволених позовних вимог підтверджуються належними та допустимими доказами та відповідають дійсним обставинам справи. Доводи апелянта не спростовують правомірні та обґрунтовані висновки суду першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, заява №4909/04 від 10 лютого 2010 року). З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.11.2022 у справі №926/3440/22 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає. Судові витрати. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється в силу ч. 14 ст. 129 ГПК України. Відтак, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.11.2022 у справі №926/3440/22 без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду. Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області. Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК Судді Р.І. МАРКО О.С. СКРИПЧУК