Постанова 4814 № 641/6318/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 641/6318/20 Номер провадження 22-ц/814/805/23Головуючий у 1-й інстанції Музиченко В.О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Дряниця Ю.В., Хіль Л.М., секретар Владіміров Р.В., з участю представника позивача - адвоката Невольніченка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах адвокатом Калінчук Андрієм Олександровичем, на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2021 року, постановлене суддею Музиченко В.О.(повний текст складено 18.11.2021), по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги, в с т а н о в и в: 19.08.2020 позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з травня 2014 року до дня смерті останньої, про визнання права власності на спадкове майно. В обгрунутвання позову зазначає, що ОСОБА_3 є його двоюрідною тіткою. У зв`язку з її похилим віком, потребою в догляді, він з травні 2014 року став постійно проживати з нею у будинку АДРЕСА_1 однією сім`єю, у них був спільний бюджет, вели спільне господарство. Він здійснював догляд за нею, викликав лікаря додому, возив до різних медичних установ, купував ліки, продукти, доглядав будинок та садибу, володів банківською картою, знав код доступу та отримував її пенсію. Останні три роки перед смертю, а саме з 2017 року стан здоров`я ОСОБА_3 значно погіршився, вона не могла вийти навіть з будинку, але він повністю доглядав її, годував, мив, готував їжу, купував усе необхідне, викликав лікаря, прибирав у будинку та надворі, прав її речі. З 1995 року ОСОБА_3 ніколи не проживала у квартирі АДРЕСА_2 , яку з того ж року стала здавати квартирантам, але була там зареєстрована до своєї смерті. Приблизно у 2004 року ОСОБА_3 здала вказану квартиру в оренду відповідачу ОСОБА_1 , яка сплачувала комунальні платежі та орендну плату, проживаючи зі своєю сім`єю у цій квартирі. Після смерті ОСОБА_3 у шестимісячний термін він, як спадкоємець за законом четвертої черги, подав до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та до квартирантки ОСОБА_1 з питанням щодо продовження оренди квартири і отримання орендної плати. Відповідачка обманним шляхом, нібито для того, щоб переконатися у смерті ОСОБА_3 та, що саме вона була власником квартири, отримала від нього на її вайбер копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та копії правовстановлюючих документів, після чого звернулася із заявою про прийняття спадщини до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори. Оскільки він, позивач, спільно та постійно проживав разом зі спадкодавцем більш ніж 5 років, а саме з травня 2014 року до дня смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить встановити факт спільного проживання зі спадкодавцем та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на її майно - житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , та на квартиру АДРЕСА_2 . 03.09.2020 ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем та визнання її спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_3 . В обгрунтування зустрічного позову посилається на те, що з 2003 року проживала спільно з ОСОБА_3 у її квартирі за адресою: АДРЕСА_3 до дня смерті останньої, допомагала їй матеріально, купувала одяг, предмети домашнього вжитку, лікувала тощо. З часом ОСОБА_3 стала безпорадною, не могла самостійно забезпечувати умови свого життя, потребувала стороннього догляду, допомоги та піклування і такий догляд до її смерті здійснювала вона, ОСОБА_1 . Також вона робила ремонт у квартирі у 2003 році, купувала будівельні матеріали, сантехніку, металопластикові вікна тощо. Вони проживали постійно разом упродовж останніх 17 років, тому просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнати її спадкоємцем четвертої черги. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 15.11.2021 позовані вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Встанволено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , у АДРЕСА_1 , із травня 2014 року до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на корсить ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встанволення факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання спадкоємцем четвертої черги - відмовлено. Рішення районного суду вмотивовано тим, що факт постійного проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю у заявлений період підтверджено належними доказами, а саме, показаннями свідків та письмовими доказами. Оскільки згідно постанови державного нотаріуса Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори підставою відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину стала відстуність документів, що підтверджують спільне проживання зі спадкодавцем, інших перешкод для видачі свідоцтвва про право на спадщину за законом не встановлено, позивач не позбавлений можливості отримати таке свідоцтво в нотаріальній конторі, тому суд задовольнив його позовні вимоги частково. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимогах, районний суд виходив із їх необгрунтованості та недоведеності. Із таким рішенням не погодилася відповідачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Калінчук А.О. подав до Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити. Вважає, що суд першої інстанції порушив положення ст.ст.197, 209 ЦПК України, прийнявши після закриття підготовчого засідання лист обслуговуючого кооперативу «Об`єднаний житлово-будівельний кооператив «Рекорд» від 23.03.2021 №141 щодо недійсності довідки та акту від 07.07.2020, як доказ. Повідомляє, що 01.12.2021 звернулася із заявою до органів Національної поліції за фактом шахрайства з боку ОСОБА_2 , оскільки зміст вказаної довідки суперечить довідці цього ж кооперативу від 07.07.2020 №80, та акту від 07.07.2020, згідно яких вона, ОСОБА_1 спільно проживала з ОСОБА_3 у її квартирі з 2003 року та ці обставини спільного проживання підтвердили свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Не погоджується з прийнятими судом першої інстанції доводами позивача, що спадкодавець є його двоюрідною тіткою, оскільки відсутнє відповідне рішення суду про встанволення факту родинних відносин чи інших письмових доказів цього факту. Заперечує зміст акту від 27.07.2020 за участю мешканців по АДРЕСА_1 щодо проживання позивача із ОСОБА_3 до дня смерті останньої у будинку по АДРЕСА_1 . Вважає, що дані медичної карти ОСОБА_3 , витребуваної з КЗОЗ «Харківська міська поліклініка 19», про перше її звернення в цей заклад датовано 10.01.2018, підтверджують, що у період з 1999 року по 10.01.2018 вона перебувала на обліку в 11 поліклініці, тобто за місцем свого постійного проживання та реєстрації у АДРЕСА_3 та переїхала до свого будинку по АДРЕСА_1 лише у 2018 році, що узгоджується з іншими доказами - актом від 07.11.2018 ПАТ «Харківміськгаз» про порушення та актом прийому-передачі вузла обліку газу від 10.01.2019, а отже ці докази спростовують факт проживання позивача зі спадкодавцем у цьому будинку з травня 2014 року. Заперечує належність доказів - показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які є відповідно сином та дружиною позивача, тоді як свідки відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підтвердили про спільне проживання відповідачки зі спадкодавцем. Зазначає, що, оскільки позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, тому він не може входити до числа спадкоємців четвертої черги ОСОБА_3 . Звертає увагу, що у 2001 році у квартирі ОСОБА_3 відбулася пожежа, та вона з нею, починаючи з 2003 року відновлювали житло, несли спільні витрати на ремонт, що вказує на спільне проживання її, відповідачки, зі спадкодавцем однією сім`єю. Зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував, чи проживав позивач за місцем своєї реєстрації з дружиною. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 24.12.2021 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та ухвалою від 10.01.2022 призначено справу до судового розгляду. 17.01.2022 до Харківського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому він заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення районного суду без змін. Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. У судове засідання в апеляційну інстанцію відповідачка ОСОБА_1 та її представник- адвокат Калінчук А.О., будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив такі обставини. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.04.1991, виданого Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою, та квартири АДРЕСА_2 згідно рішення Московського районного суду м.Харкова від 24.11.1994 і договору купівлі-продажу від 18.05.1996, посвідченого біржею нерухомості та основних фондів «Україна». Право власності зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно./а.с.16-18 т.1/ ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.10,14/ ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 ./а.с.7 т.1/ Відповідно до акту від 27.07.2020, складеного мешканцями будинків по АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 із 1995 року постійно проживала в у будинку АДРЕСА_1 до своєї смерті. Сусіди підтвердили, що з травня 2014 року і до дня її смерті з нею став постійно проживати однією сім`єю племінник ОСОБА_2 , вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Він доглядав за тіткою, викликав їй лікарів, купував ліки та продукти, одержував пенсію./а.с.32 т.1/ КНП «Міська поліклініка № 19» листом № 02-426 від 15.10.2020 повідомила, що ОСОБА_3 , 1938 р.н., прож. по АДРЕСА_1 , спостерігалася в цьому медичному закладі з 09.01.2018, та 04.10.2019 уклала декларацію з лікарем терапевтом. Регулярно спостерігалась у терапевта та перебувала на диспансерному обліку з діагнозами ІХС, стабільна стенокардія, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, критичний стеноз аортального клапану, кальциноз мітрального клапану, стеноз, недостатність мітрального клапану, ДЕП з вестибуло-атактичним синдромом. Багаторазово зверталася до лікарів поліклініки, лікувалася амбулаторно та у стаціонарах лікарень. 21.05.2020 констатована смерть на дому та видано лікарське свідоцтво про смерть №82./а.с.105-106 т.1/. 25.08.2015 між ОСОБА_3 (споживачем) та Південним РОЕ АК Харківобленерго (енергопостачальником) був укладений договір про користування електричною енергією. У договорі зазначено, що місцем проживання споживача є АДРЕСА_1 ./а.с.40-41 т.1/ У договорі про зберігання вузла обліку природного газу від 10.01.2019 та акті прийому-передачі вузла обліку газу від 10.01.2019 вказана адреса зберігача ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 ./а.с.34,35 т.1/ Та ж адреса зазначена в акті від 07.11.2018, складеного ПАТ «Харківміськгаз», про порушення по АДРЕСА_4 , протоколі про демонтаж лічильника газу для проведення експертизи та в акті про виявлення порушення, які підписані ОСОБА_3 /а.с.37-39 т.1/ За адресею АДРЕСА_1 ОСОБА_3 сплачувалися рахунки за спожитий газ та комунальні послуги./а.с.42-62 т.1/ Згідно повідомлення Четвертої Харківськї міської державної нотаріальної контори від 17.12.2020 за №5118 після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа №471/202. Із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся 25.05.2020 племінник спадкодавця ОСОБА_2 10.07.2020 до нотаріальної контори поштою від ОСОБА_1 надійшла заява про прийняття спадщини, справжність підпису на якій нотаріально засвідчена. Інших заяв про прийняття або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтва про право на спадщину нікому не видавалися./а.с.189 т.1/ Згідно відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) №2443/22.2-32 від 25.11.2020 вбачається, що проведеною перевіркою виявлено актовий запис про шлюб №594 від 19.09.1981, складений Фрунзенським районним у м.Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану на громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відмітка про розірвання шлюбу відсутня у вищевказаному актовому записі про шлюб./а.с.183 т.1/ Відповідач ОСОБА_1 надала суду в якості доказу довідку ОЖБК «Рекорд» від 07.07.2020 р. та акт від 07.07.2020 р., у яких вказано, що ОСОБА_1 не зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , з 2003 року разом з власником ОСОБА_3 , з 2010 року разом з чоловіком і дітьми./а.с.128-129 т.1/ Повідомленням ОЖБК «Рекорд» за вих №141 від 23.03.2021 доведено до відому суду, що ОСОБА_11 з 2012 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 не проживала, її ніколи не бачили, факт спільного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_1 і її сім`єю не підтверджують. Довідка ОЖБК «Рекорд» та акт від 07.07.2020 не є дійсними, тому що отримані ОСОБА_1 незаконним шляхом, яка ввела в оману керівництво кооперативу та заволоділа документами./а.с.222 т.1/ Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 пояснили, що ОСОБА_3 з 1990-х років постійно проживала у своєму будинку по АДРЕСА_1 , а з травня 2014 року до її смерті з нею проживав однією сім`єю позивач ОСОБА_2 , мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що дійсно ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_3 . Із 2003 по 2010 роки вона проживала разом з ОСОБА_3 , а з 2010 року остання переїхала у свій будинок. У вказаній квартирі свідок жодного разу не була. Свідок ОСОБА_5 дала пояснення, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зустрічала у ліфті, у під`їзді по АДРЕСА_6 . ОСОБА_1 розповіла їй, що знімає квартиру, та вони проживають разом. ОСОБА_3 свідок бачила останній раз у 2009-2010 роках, вона ключом відмикала квартиру. Свідок ОСОБА_6 пояснила, що з 2005 року знайома з ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 . До цього вона від своєї бабусі чула, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 гарні відносини та вони разом проживали. З ОСОБА_3 вона бачилась у під`їзді будинку. Їй відомо, що ОСОБА_1 зі своєю родиною залишилась проживати в квартирі зі своєю родиною після смерті ОСОБА_3 . Частково задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що надані позивачем докази підтверджують його спільне проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та ведення спільного господарство в АДРЕСА_1 із травня 2014 року до дня смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналізуючи показання свідків, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 з 2012-2014 року за адресою: АДРЕСА_3 не проживала, зазначене узгоджується з письмовими доказами у справі. Допитані свідки як з боку позивача так і з боку відповідача підтвердили, що ОСОБА_3 у зв`язку з погіршенням стану здоров`я переїхала проживати у приватний будинок за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що ОСОБА_2 заявив про встановлення факту спільного прживання зі спадкодавцем однією сім`єю не як чоловік і дружина, а як племінник і двоюрідна тітка, та цей факт підтверджений при розгляді справи. Натомість проживання відповідачки у квартирі, що належала спадкодавцю, не підтверджує факту спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, оскільки між ними існували договірні відносини щодо користування цим житлом. Саме за користування житловим приміщенням вона сплачувала кошти, зокрема, комунальні послуги та здійснювала поточний ремонт квартири. Відмовляючи ОСОБА_2 у визнанні за ним права власності на спадкове майно, районний суд виходив з того, що постановою державного нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відутністю документів, які б підтверджували сумісне проживання зі спадкодавцем. Інших перешкод для оформлення спадкових прав позивача не встановлено. Апеляційний суд з такими висновками погоджується, оскільки вони зроблені на підставі повно з`ясованих фактичних осбтавин справи, належної оцінки наданих сторонами доказів та правильно застосованих нормах матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням та переоцінки доказів на власну користь. Тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. При цьому колегія суддів враховує наступне. Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не меншяк п`ять років до часу відкриття спадщини. За приписами ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Абзацами першим, другим пункту 21 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встанвоелння факту прийняття спадщини. Свідоцтво про право нас падщину видається за псиьмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, у встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право ан спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають ( абзаци1,2 пункту 23 Постанови). Отже, метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, оскільки такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем. Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ч.ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Районний суд, дотримуючись викладених норм процесуального та матеріального права, дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 та відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення районним судом норм ст.ст.197, 209 ЦПК України, в частині прийняття як доказу довідки обслуговуючого кооперативу «Об`єднаний житловво-будівельний кооператив «Рекорд» від 23.03.2021 №141 щодо недійсності довідки та акту від 07.07.2020, після закриття підготовчого засідання. При цьому суд першої інстанції належно аргументував прийняття такого доказу та дотримався приписів ст.2 ЦПК України щодо завдань та основних засад цивільного судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Не заслуговують на увагу та відхиляються колегією суддів доводи апеляційної скарги, в яких відповідачка заперечує підтвердження родинних відносин між позивачем і спадкодавцем як двоюрідного племінника і двоюрідної тітки, оскільки предметом позову є проживання їх однією сім`єю, а не встанволення родинних відносин. Заперечення відповідачкою змісту акту від 27.07.2020 за участю мешканців по АДРЕСА_1 щодо проживання позивача із ОСОБА_3 до дня смерті останньої у будинку по АДРЕСА_1 зводяться до незгоди з наданою судом оцінкою цього доказу, що узгоджується з іншими доказами, зокрема, показаннями свідків, які підтвердили заявлений ОСОБА_2 до встановлення факт. Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині оцінки відповідачкою даних медичної карти ОСОБА_3 , оскільки зводяться до її довільної оцінки факту першого звернення ОСОБА_3 в КЗОЗ «Харківська міська поліклініка 19» 10.01.2018, що, на її думку, підтверджує проживання спадкодавці до ціїє дати з нею у АДРЕСА_3 . Не заслуговують на увагу та відхиляться колегією суддів доводи апеляційної скарги щодо власної оцінки відповідачем показань свідків, допитаних районним судом, який в оскаржуваному рішенні надав їм відповідну оцінку з урахуванням вимог ст.89 ЦПК України у взаємозв`язку з письмовими доказами. Заперечення відповідачкою можливості встановлення факту проживання позивача однією сім`єю зі спадкодавцем, зважаючи, що він перебував у шлюбі з іншою жінкою, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку цим запереченням, з якою колегія суддів погоджується. Предметом позову в даній справі є встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не як чоловіка та жінки, а як осіб, що проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Доводи апеляційної скарги щодо участі в ремонті квартири не вказують на спільність бюджету та господарства спадкодавиці і відповідачки як сім`ї, а підтверджують наявність договірних відносин щодо оренди відповідачкою житлового приміщення та її участі в утриманні орендованого житла. Відмінність місця реєстрації позивача із фактичним місцем проживання не спростовує встановлений судом факт його спільного проживання зі спадкодавцем більше п`яти років до смерті останньої, що підтверджено наведеними у рішенні доказами. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, а тому на правильність висновків суду першої інстанції не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин апеляційемй суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.367, 368, 375,381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в її інтересах адвокатом Калінчук Андрієм Олександровичем,- залишити без задовоелння. РішенняКомінтернівського районного суду м.Харкова від 15 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02.03.3023. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Ю.В. Дряниця Л.М. Хіль