Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/3042/22

Справа № 133/3042/22 Провадження № 22-ц/801/554/2023 Категорія: 77 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 березня 2023 рокуСправа № 133/3042/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Гурівецьке» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Ухвалу постановила суддя Пєтухова Н. О. Ухвалу постановлено у м. Козятин Вінницької області Повний текст ухвали складено 17 січня 2023 року, Встановив: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Гурівецьке» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «Гурівецьке» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано неподаною та повернуто позивачеві. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки ухвала не відповідає вимогам діючого законодавства, є перешкодою в доступі до правосуддя та прийнята з порушенням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не враховано, що позивачем подані до суду копії документів, які були у нього в розпорядженні. Довідку про середню заробітну плату позивачу на підприємстві не надали, а тому даних про середню заробітну плату у позивача немає і він не може її надати суду. Через відсутність довідки підприємства про розмір середньої заробітної плати позивач не може надати розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про що суду була подана відповідна заява. Крім того, зазначає, що вимоги суду про сплату судового збору за вимогу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу являються незаконними, оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір, дані вимоги позивача оплаті судовим збором не підлягають. У встановлений судом строк відзив на апеляційну скаргу позивача не надходив. Відповідно до ч. 13 ст. 7, п. 6 ч. 1 ст. 353, ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без призначення судового засідання та без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом встановлено, що 14 грудня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ директора ПП «Гурівецьке» - Чорного С. М. від 14 листопада 2022 року «Про відсторонення від роботи комерційного директора Дьякова Л. П. та заступника директора Кульбіду О. П.» в частині відсторонення від виконання своїх посадових обов`язків комерційного директора ОСОБА_1 з 14 листопада 2022 року без збереження заробітної плати на період розслідування кримінального провадження № 12022025230000275 від 13 грудня 2022 року, а також стягнути з ПП «Гурівецьке» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу починаючи з 14 листопада 2022 року по день винесення рішення(а. с. 1-2). Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «Гурівецьке» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишено без руху. Надано позивачу строк, не більше десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви(а. с. 4-5). На виконання ухвали Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 січня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сєчко В. Л. надав кватанцію про сплату судового збору у сумі 1073,60 грн(а. с. 8-9). Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПП «Гурівецьке» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано неподаною та повернуто позивачеві. Роз`яснено позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви. Постановляючи ухвалу суду про повернення скарги та керуючись ст. 185 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на те, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 02 січня 2023 року, у повному обсязі позивачем усунуті не були, а саме: не надано суду заяву, у якій наведено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу; не надано докази на підтвердження відповідного розрахунку; не надано докази (довідку про середню заробітну плату), на підставі яких були здійснені розрахунки сум, які, на думку позивача, підлягають стягненню; не сплачено судовий збір за одну вимогу. Тому, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно ч 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 4, 5, 8 ст. 83 ЦПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Як визначено у п. 7 ч. 2 ст. 187 ЦПК України, в ухвалі про відкриття провадження зазначається результат вирішення заяв і клопотань позивача, що надійшли разом із позовною заявою, якщо їх вирішення не потребує виклику сторін. Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи. В порушення вказаних вимог, позивачем не надано відомостей щодо неможливості самостійно одержати запитувані документи, оскільки клопотання не містить доказів звернення до відповідача з метою отримання запитуваних документів та відмову у їх наданні. Зазначені обставини відображені в ухвалі Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 січня 2023 року, якою в задоволенні клопотання правомірно відмовлено. Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху з тих підстав, що вона не оплачена судовим збором. При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що у позовній заяві містяться такі вимоги: 1) скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі; 2) зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час вимушеного прогулу. Однак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мають характер середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, визначеного ст. 117 КЗпП України. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 встановлено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений частиною другою статті 235 КЗпП України та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений статтею 117 КЗпП України мають різну правову природу. Середній заробіток за частиною другою стані 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах. Спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не з власної вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці. За пред`явлення вимоги про стягнення середнього заробітку, передбаченого частиною другою статті 235 КЗпП України позивачі звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Отже, позивачем сплачено судовий збір за немайнову вимогу про скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі у сумі 1073,60 грн., про що свідчить квитанція ID 3605-3064-0041-2388(а. с. 9), при цьому за вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач від сплати судового збору звільнений. Сама по собі обставина не надання суду заяви, у якій наведено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та доказів на підтвердження відповідного розрахунку(довідку про середню заробітну плату, не може слугувати підставою для повернення апеляційної скарги, проте може мати значення для розгляду справи по суті, чи відмови у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів. Отже, позивач у встановлений ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 січня 2023 року строк усунув недоліки, що згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України є підставою для відкриття провадження у справі. Тоді як суд першої інстанції передчасно надав правову оцінку поданим позивачем доказам, на стадії вирішення питання про відкриття провадження, та дійшов помилкового передчасного висновку про неусунення позивачем недоліків та визнання неподаною і повернення позовної заяви. Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали. Таким чином, судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, а тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовільнити. Ухвалу Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2023 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник