Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/5876/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2524/23 Справа № 201/5876/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., секретар Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального окургу Мошковська Наталія Миколаївна про скасування рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав ( суддя першої інстанції Покопцева Д.О.) В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мошковська Наталія Миколаївна про скасування рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав. У своєму позові Банк просив: -визнати протиправними та скасувати рішення від 10.10.2017р. державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мошковської Н.М. з індексними номерами 37505081 та 37501487: про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 від 19.12.2012р., укладеного між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 22759933 (спеціальний розділ); про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки № КП461-Г-ДІ2 від 19.12.2012, укладеного між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 номер запису про обтяження 22757218 (спеціальний розділ); -визнати протиправною та скасувати проведену на підставі рішень державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Мошковської Н.М. від 10.10.2017 з індексними номерами 37505081 та 37501487 державну реєстрацію: - припинення іпотеки зареєстрованої на підставі договору іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 від 19.12.2012р., укладеного між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 22759933 (спеціальний розділ), припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки № КП461-Г-ДИ2 від 19.12.2012, укладеного між акціонерним товариством комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , номер запису про обтяження 22757218 (спеціальний розділ); -визнати з 19.12.2012 (моменту первинної реєстрації запису про іпотеку 22759933 та запису про обтяження 22757218) права акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», як іпотекодержателя, що обтяження іпотекою та забороною нерухоме майно квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки №КП461-Г-ДИ2 від 19.12.2012р., укладеним між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 . Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального окургу Мошковська наталія Миколаївна про скасування рішень державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився представник АТ КБ «ПриватБанк» Сергач А.В., та подав апеляційну скаргу, вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не вірно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. В апеляційній скарзі наголошує на тому, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 року по справі № 201/5563/17 яким були задоволенні позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання припиненими правовідносин за договором іпотеки, було оскаржене позивачем в апеляційному порядку, та рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року було скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог. На момент припинення іпотеки та припинення обтяжень 10.10.2017 року, рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, вступило в закону силу 29.08.2018 року. Вказує на те, що Банком було обрано належний спосіб захисту своїх прав, шляхом подання позову про скасування державної реєстрації. Тому що Банк має змогу звернутись з відповідним рішенням суду та договором іпотеки до Державного реєстратора та відновитися в правах шляхом внесення нового запису в реєстрі. Зазначає, що іпотека почала діяти з моменту укладення договору Іпотеки та діє до цього часу, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2017 року про її припинення, яке було скасовано, не припиняє дію договору іпотеки .Відновленню підлягає не дія договору іпотеки, а права іпотекодердателя. Банк звернувся до суду з належною вимогою (визнання права іпотекодержателя). А відтак суд мав дослідити докази добросовісності відповідача як набувача предмета іпотеки. Вказує, що Державний реєстратор був обізнаний про наявність встановленої судом заборони на вчинення реєстраційних дій стосовно Предмета іпотеки, оскільки 25.04.2017 року особисто зареєстрував обтяження в Державному реєстрі, а 24.10.2017 року зареєстрував його припинення. Представник АТ КБ «ПриватБанк» Сергач А.В., просив рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також до суду апеляційної інстанції від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з проведенням бойових дій та неможливістю представника з`явитись у судове засідання та надання часу для заявлення клопотання про проведення відео конференції. Проте судом таке клопотання було відхилено, оскільки у встановлені строки клопотання про проведення відео конференції заявлено не було, воєнний стан в Україні триває вже понад рік і при цьому представники Приватбанку постійно приймають участь у судових засіданнях, а тому суд вважає, що таке клопотання є спробою затягнути розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Від представника ОСОБА_1 , адвоката Малега С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу. проте доказів на представництво інтересів відповідачки у суді апеляційної інстанції надано не було, а тому при апеляційному перегляді суд даний відзив не враховує. Учасники справи до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 20.03.2011р. між ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» як кредитодавцем та ТОВ «ІСТЕЙТГЛОБАЛ» як позичальником було укладено кредитний договір № КП461-Г, за умовами якого позичальник отримало від кредитодавця кредитні кошти в сумі 32 900 000грн з кінцевим терміном повернення 19.03.2041р. (а.с.9-18). В забезпечення виконання зобов`язань позичальника між банком та ОСОБА_2 було 19.12.2012р. укладено договір іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 квартири АДРЕСА_2 т (а.с.27-29). Рішенням від 28.09.2017р. Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі ЄУН 201/5563/17 ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору відмовлено, визнано припиненими (припинено правовідносини) за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ2 від 19.12.2012р., № КП 461-Г-ДИ3 від 19.12.2012р. та договором поруки № КП461-Г-П2 від 19.12.2012р. укладеними між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2 10.10.2017р. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М. були прийняті рішення з індексними номерами 37505081 та 37501487 та зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про припинення обтяжень предмета іпотеки: про припинення іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки № КП 461-Г-ДИ2 від 19.12.2012р., укладеного між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 22759933 (спеціальний розділ); про припинення обтяження, зареєстрованого на підставі договору іпотеки № КП461-Г-ДІ2 від 19.12.2012, укладеного між акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , номер запису про обтяження 22757218 (спеціальний розділ) (а.с.22-23зв). 24.10.2017р. на підставі договору дарування за р№ 2004, посвідченого приватним нотаріусом Мошковською Н.М., право власності на квартиру АДРЕСА_2 т набув ОСОБА_4 , який, в свою чергу, в забезпечення свої зобов`язань за договором позики в сумі 100 000грн уклав 09.11.2017р. із ОСОБА_5 договір іпотеки (а.с.20зв). Ухвалою від 13.06.2018р.Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі ЄУН 201/5147/18 (номер в Єдиному реєстрі судовий рішень 74933706) визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Опис об`єкта: в житловому будинку літ. А-7 квартира АДРЕСА_4 , яка складається з: 1- хол, 2- санвузол, 3- житлова кімната, 5- гардеробна, 6- хол, 7- сходи, 8- санвузол, 9- пральня, АДРЕСА_5 - кухня-вітальня. Загальна площа квартири 129,5 кв.м, житлова площа 34,3 кв.м. в порядку затвердження мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса, яким запропоновано звернути стягнення саме на квартиру АДРЕСА_3 за договором іпотеки від 09.11.2017р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - таким, що не підлягає виконанню (а.с.21). При прийнятті рішення про визнання мирової угоди судом враховано, що умови мирової угоди між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не порушують прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, оскільки згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на день подачі позову до суду 15.05.2018р. жодних обтяжень (іпотек, заборон, тощо), крім самого договору іпотеки від 09.11.2017р. між сторонами у цій справі, немає. 23.08.2018р. на підставі договору купівлі-продажу право власності на квартиру АДРЕСА_3 набула відповідач у справі (а.с.19зв). Постановою від 29.08.2018р. апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2017 року про визнання припиненим правовідносин за договором іпотеки (майнової поруки) № КП 461-Г-ДИ2 від 19.12.2012р., № КП 461-Г-ДИ3 від 19.122012р. та договором поруки № КП461-Г-П2 від 19.12.2012р. укладеними між публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2 скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_2 про припинення договорів поруки та майнової поруки відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не звертався до державного реєстратора з такою вимогою, а у разі відмови уповноваженої посадової особи у вчинені відповідних реєстраційних дій має право оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13. Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора, визнати протиправною та скасувати проведену рішень державного реєстратора приватного нотаріуса державну реєстрацію, припинення іпотеки та обтяжень, визнати права банку, як іпотекодержателя на нерухоме майно квартири, з моменту первинної реєстрації запису про іпотеку, з 19.12.2012 року, яке разташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Для регулювання відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та спрямування на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», дія якого поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. За змістом частини першої статті 26 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Проте, як було встановлено судом першої інстанції, позивач не звертався до державного реєстратора з вимогою про відновлення своїх прав, а у разі відмови уповноваженої посадової особи у вчиненні відповідних реєстраційних дій, заявник має право оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що АТ КБ «ПриватБанк» обрало неналежний спосіб захисту свого права, звернувшись до суду з позовними вимогами не надавши належних та допустимих доказів порушення його прав державним реєстратором, а тому висновок суду першої інстанції про обрання не ефективного способу захисту є правильним. Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 201/7425/18 (провадження № 61-8713св20) та від 21 квітня 2021 року у справі № 638/3950/18 (провадження № 61-9902св20) у подібних правовідносинах, що спростовує аргументи заявника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливаєзі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін Керуючись ст.ст. 259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О. В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська Повний текст судового рішення складено 2 березня 2023 року. Суддя-доподвіач О. В. Халаджи