Ухвала КЦС ВС № 754/16209/19-ц

Ухвала 02 березня 2023 року м. Київ справа № 754/16209/19-ц провадження № 61-2691ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., розглянув касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції у Київській області, про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 огриз вернувся до суду із зазначеним позовом, який уточнив в ході розгляду справи та просив стягнути з Головного управління державної казначейської служби у Київській області на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн за рахунок Державного бюджету України. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби у Київській області шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн та 11 250,00 грн витрат на правничу допомогу. У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року. У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Київській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Зі змісту поданих для усунення недоліків матеріалів вбачається, що ціна позову у вказаній справі становить 400 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*250= 671 000,00 грн). Враховуючи зазначене вище, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у вказаній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено. Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37). При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36). З урахуванням наведеного, заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області, Головного управління державної казначейської служби України у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Національної поліції у Київській області, про відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян