Постанова Львівський апеляційний суд № 459/1941/21

Справа № 459/1941/21 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В. Провадження № 22-ц/811/4393/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар Салата Я.І. розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу № 459/1941/21 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в с т а н о в и в : 25 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви від 21 липня 2021 року, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 105840,07грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів та моральну шкоди у розмірі 15 000 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював на ПрАТ «Шахта Надія» підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем під землею. 15 грудня 2020 року був звільнений з роботи за угодою сторін у відповідності до наказу за № 256-к від 15 грудня 2020 року. На час звільнення була заборгованість по виплаті зарплати, яка на час подання позову не виплачена. Вважає дії відповідача незаконними, оскільки виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи проводиться у день звільнення. Відповідно до довідки підприємства від 20 квітня 2021 року за № 15/371 заборгованість по зарплаті становить 98759,05 грн., середньоденна заробітна плата складає 795,79 грн. У зв`язку зі значною затримкою заробітної плати, він відчуває моральні страждання, втратив нормальні життєві зв`язки, змушений економити на харчах, зазначене негативно впливає на відносини в родині. Завдана моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення законних прав на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед знайомих, друзів та родичів. Вважає, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 15 000 грн. Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 105 840, 07 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь держави 1058, 40 грн. судового збору. Рішення суду оскаржило Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія». Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди знято з апеляційного розгляду та повернуто до Червоноградського міського суду Львівської області для ухвалення додаткового рішення. Додатковим рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 16 листопада 2022 року у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди відмовлено. Рішення суду оскаржив відповідач ПрАТ «Шахта «Надія» в особі в.о.директора «ПрАТ «Шахта «Надія» І.Д.Пиляй. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не дотримано принцип пропорційності. Вважає, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутий судом першої інстанції в сумі 105 840,07 грн. є неспівмірним до розміру заборгованості позивача по заробітній платі, яка становить 98 759,05 грн., оскільки він значно перевищує розмір заборгованості по заробітній платі позивача. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача є несправедливим стосовно роботодавця, а також стосовно третіх осіб, в даному випадку працівників шахти, оскільки майновий тягар відповідних виплат унеможливлює виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим. Вважає, що вина ПрАТ «Шахта «Надія» щодо несвоєчасної виплати заробітної плати відсутня, оскільки питання виплати заборгованості по заробітній платі перед працівниками шахти, вирішується на рівні Верховної ради України шляхом внесення змін у Державний бюджет України. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити позивачу розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Відповідно до ч.1 ст.369 Цивільно-процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Шахта «Надія» підземним гірником очисного забою 5-го розряду з повним робочим днем. 15.12.2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за угодою сторін відповідно до Наказу №256-к від 15.12.2020 року. На день звільнення підприємство не провело з позивачем ОСОБА_1 повного розрахунку по заробітній платі, заборгованість по заробітній платі станом на квітень 2021 року становить 98 759,05 грн., зокрема, за вересень 2020 року- 34 201,17 грн.; за жовтень 2020 року- 8015,31 грн., за листопад 2020 року 21 056,52 грн., за грудень 2020 року-35486,05 грн. Середньоденна заробітна плата складає 795,79 грн. (а.с.16). 14 травня 2021 року Червоноградським міським судом постановлено Судовий наказ відповідно до якого наказано стягнути з ПАТ «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 98 759,05 грн. заборгованості по заробітній платі. Вирішено питання судових витрат (а.с. 41). Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму. За змістом ст.117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 ього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому розі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за невиконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення свого життя. В той же час, у вказаних правовідносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути отриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Така правова позиція Верховного Суду у постанові від 08 липня 2020 року, справа № 569/13794/18. Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. З матеріалів справи, з доводів апеляційної скарги вбачається, що заборгованість по заробітній платі ПрАТ «Шахта «Надія» перед працівниками станом на вересень 2021 року становить 30 415 627,88 грн. (а.с.40). Враховуючи принцип розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, не в залежності від наявності спору між працівником та роботодавцем, а щодо належних до виплати сум. Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15, яка відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно врахувати: -розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; -період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення правпа працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; -ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; -інші обставини справи, встановлені судом. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звільнений з роботи у ПрАТ «Шахта «Надія» з 15 грудня 2020 року. У день звільнення з позивачем відповідно до ст.116 КЗпП України не було проведено повного розрахунку. Сума заборгованості по заробітній платі 98 759,05 грн. З відомостей Трудової книжки позивача серія НОМЕР_1 (а.с.12) вбачається, що під номером №18 від 03.01.2021 року зазначені відомості про те, що ОСОБА_1 прийнятий гірником підземним 3-го розряду з повним робочим днем під землею, направлений на підземну дільницю для виконання гірничих робіт в шахті. На час звернення в суд із зазначеним позовом працював. Згідно Судового Наказу від 14 травня 2021 року Червоноградським міським судом Львівської області наказано стягнути з ПрАТ «Шахта «Надія» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 98 759,05 грн. Вирішуючи спір з приводу стягнення середнього заробітку за час невиплати заробітної плати позивачу ОСОБА_1 в розмірі 105 840,07 грн. за період з 15.12.2020 року по 01.10.2021 року, який розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року №100, враховуючи те, що позивач вже з 03.01.2021 року був працевлаштований, сума стягнення перевищує фактичний розмір заборгованості по заробітній платі, колегія суддів приходить до висновку про зменшення стягнення середнього заробітку за час невиплати заробітної плати. У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя ст.13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Окрім цього, обсяг відповідальності відповідача не відповідає принципу співмірності щодо виплати заробітної плати у зазначеному розмірі. Суд вважає, що стягнення 30 000,00 грн. середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати буде справедливим, розумним та співмірним. З врахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про зміну судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 звертався в суд про видачу Судового Наказу, а надалі у тримісячний строк звернувся з позовом, відтак вважає, що тримісячний строк звернення до суду за стягненням середньомісячного заробітку, визначений статтею 233 КЗпП України останнім не пропущено. Відповідно до ст.376 ч.1 п.3,4 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є :п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 2) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відповідно до частин 6,13 ст.141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.Враховуючи зміну судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час невиплати заробітної плати позивачу ОСОБА_1 на 30 000,00 грн., судовий збір підлягає стягненню з відповідача не 1058, 40 грн., а 908,00 грн., відповідно до ст.4 ч.2 п.1 Закону України «Про судовий збір». Так як за подачу апеляційної скарги відповідач оплатив 1587, 60 грн., а оплаті підлягав судовий збір від зміненої суми в розмірі 1362 грн. судового збору, різницю в розмірі 225.60 грн. необхідно компенсувати відповідачу в порядку встановленому КМУ України. Відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 682,40 грн.(908-225,60=682,40грн.) Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5ст.268 ЦПК). Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, -суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу в.о. директора ПрАТ «Шахта`Надія» І.Д.Пиляй задоволити. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 01 жовтня 2021 року змінити, визначивши до стягнення в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 30 000,00 грн. ( Тридцять тисяч грн.). Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з ПрАТ «Шахта «Надія» в дохід держави 1058,40 грн. судового збору змінити, стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в дохід держави 682,40 грн. (шістсот вісімдесят дві грн..40 коп). судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 28 лютого 2023 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк