Постанова Вінницький апеляційний суд № 136/747/18

Справа № 136/747/18 Провадження № 22-ц/801/199/2023 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 рокуСправа № 136/747/18м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Голоти Л. О., Рибчинського В. П., за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., представника особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» у порядку самопредставництва Гули А. А., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відпові- дальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, її витребування, за апеляційною скаргою генерального директора Товариства з обмеженою від-повідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» Новохацького Володимира Петровича на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 листопада 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Липовець Вінницької області за головування судді Кривенка Д. Т. за відсутності учасників справи, В С Т А Н О В И В: 26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся у Липовецький районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ ) «Концерн «Сімекс-Агро» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, посилаючись на наступні обставини. 13 травня 2017 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за зако-ном після смерті матері ОСОБА_2 , згідно з яким він успадкував і є власником 1/2 земельної ділянки площею 2,9796 га з кадастровим номером 0522281200:03:000:1302, розташованої на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Внаслідок оформлення спадкових прав позивачу стало відомо про наявність додаткової угоди від 24 вересня 2007 року до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230, якою строк дії договору оренди землі продовжений на десять років. Додаткова угода зареєс-трована у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі зе-мель вчинений запис від 05 серпня 2010 року за № 041004400081. Оскільки ОСОБА_3 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230, позивач просив суд визнати її недійсною. У заяві до суду першої інстанції від 07 жовтня 2019 року № 790, яка заре-єстрована у суді 08 жовтня 2019 року за № 8306, представником відповідача, начальником юридичної служби ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Майданюком С. П., у клопотанні від 06 грудня 2019 року № 948 генерального директора ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Смаля І. В. про проведення додаткової експертизи до ві-дома суду доведено, що ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» є правонаступником ТОВ «Концерн «Сімекс Агро» у зв`язку із перейменуванням відповідача. До вка-заних документів додана копія Статуту ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», з якого уба-чається достовірність зазначеної інформації. Зі Статуту ТОВ «ТАС АГРО ЗА-ХІД» ( т. 1, а. с. 156 ) дійсно слідує, що рішенням учасника від 10 липня 2019 року № 10/07/19-01 ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» перейменоване у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД», останнє є правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «Кон-церн «Сімекс-Агро». 06 липня 2022 року позивач та його адвокат подали суду першої інстанції заяву про зміну предмета позову ( т. 2, а. с. 64 ), зазначивши позовну вимогу у наступній редакції: усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права власності шляхом припинення права оренди та витребування у ТОВ «ТАС АГ-РО ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 1/2 частки земельної ділянки для ве-дення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,9796 га, з ка-дастровим номером 0522281200:03:000:1302, розташованої на території Зозів-ківської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Ухвалою Ли-повецького районного суду Вінницької області від 06 липня 2022 року заява по-зивача та його представника про зміну предмета позову прийнята до прова-дження суду. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 листопа-да 2022 року позов задоволений, усунуто перешкоди у здійсненні права влас-ності шляхом припинення права оренди та витребування у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на користь ОСОБА_1 1/2 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9796 га, з кадастро-вим номером 0522281200:03:000:1302, розташованої на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області. З ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704,80 гривні та витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 4290,00 гривень. Не погоджуючись з ухваленим 01 листопада 2022 року рішенням суду першої інстанції, генеральний директор ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Новохаць-кий В. П. оскаржує його в апеляційному порядку, просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати оскаржуване рішення, ухвалити нове рішен-ня про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Скаржник вва-жає оскаржуване рішення ухваленим з порушенням норм процесуального пра-ва, неправильним застосуванням норм матеріального права, таким, що не відпо-відає фактичним обставинам справи. На думку скаржника висновки судово-тех-нічної та почеркознавчих експертиз є недопустимим доказом у справі, судом першої інстанції не врахована судова практика Верховного Суду, зокрема, вис-новки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), у постанові Вер-ховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного ци-вільного суду від 21 січня 2021 року у справі № 824/62/20 ( провадження № 61-12721ав20 ). Мотиви суду першої інстанції стосовно неукладеності додаткової угоди хибні. До участі у справі не залучена співвласниця земельної ділянки, 1/2 частка позивача якої не виділена в натурі на місцевості, не сформована, через що не може бути витребувана у відповідача, оскільки вона не може бути об-єктом цивільних правовідносин. Співвласниця ОСОБА_4 у 2017 році укла-ла з відповідачем договір оренди своєї 1/2 частини земельної ділянки строком до 31 грудня 2024 року, це право оренди 26 липня 2017 року за реєстраційним номером 1261915605222 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 21670305. ТОВ «ТАС АГ-РО ЗАХІД» користується цілою земельною ділянкою площею 2,9796 га, з ка-дастровим номером 0522281200:03:000:1302 та цільовим призначенням для ве-дення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка між двома її співвласниками у натурі не поділена. Ухвалою апеляційного суду від 22 грудня 2022 року клопотання керівника ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Новохацького В. П. задоволене, йому поновлений строк на апеляційне оскарження рішення суду від 01 листопада 2022 року, дія оскаржуваного рішення зупинена. Визначеним цивільним процесуальним законом правом, забезпеченим ух-валою апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, позивач ОСОБА_1 не скористався, відзив на апеляційну скаргу не подав. Ухвалою апеляційного суду від 18 січня 2023 року задоволене клопотання представника ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» та до участі у справі залучена в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сто-роні відповідача співвласниця спірної земельної ділянки ОСОБА_4 . У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 у четвер-тий раз не з`явився з невідомих причин, будь-яких заяв від нього суду не над-ходило. Також у судове засідання повторно не з`явилася з невідомих суду при-чин третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 . Зазначені учасники справи у належний спо-сіб, завчасно повідомлені про місце, день та час розгляду справи, про що у її матеріалах містяться відповідні докази. Щодо отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судових повісток у сьогоднішнє судове засідання, то до справи додані відповідні рекомендовані повідомлення про вручення їм цих повісток. Відповідно до норм статті 372 ЦПК України, ураховуючи думку представника відповідача ОСОБА_5 , який не заперечує можливості апеляційного перегляду справи у даному судовому засіданні, колегія суддів апеляційного суду ухвалила розглянути справу у порядку апеляційного провадження у відсутності тих учасників справи, котрі не з`явилися у судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представ-ника ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» Гули А. А., дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши у сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрун-тованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляцій-ної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга генераль-ного директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗА-ХІД» Новохацького В. П. підлягає задоволенню. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним ви-могам. У даній справі мають місце наступні фактичні обставини, які не оспорю-ються учасниками справи. 21 серпня 2007 року між ОСОБА_2 ( матір`ю позивача ОСОБА_1 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 ) та ТОВ «Концерн «Сімекс-Агро» був укладений договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням для ве-дення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9796 га, розта-шованої на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Він-ницької області. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 травня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 успадкували внаслідок смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 кожний по 1/2 частці за-значеної земельної ділянки з кадастровим номером 0522281200:03:000:1302. Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві до суду зазначив, що після оформлення спадщини після смерті матері йому стало відомо про наявність до-даткової угоди від 24 вересня 2007 року до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230, якою внесені зміни до договору оренди землі і фактично про-довжений строк його дії на десять років, тобто, договір оренди укладений зага-лом на двадцять років. У матеріалах справи наявний примірник вказаної додат-кової угоди до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230, яка підпи-сана від імені ОСОБА_2 , а 05 серпня 2010 року у Вінницькій філії ДП «Центр ДЗК» вчинений запис у Державному реєстрі земель за № 041004400081. Однак, ОСОБА_1 стверджує, що додаткову угоду до договору оренди землі його мати ОСОБА_2 не підписувала. 06 липня 2022 року ОСОБА_1 подав суду заяву про зміну предмета власного позову, просив суд усунути йому перешкоди у здійсненні права власності стосовно належної йому 1/2 част-ки земельної ділянки шляхом припинення права оренди та витребування у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» на його користь 1/2 частки земельної ділянки з кадастро-вим номером 0522281200:03:000:1302 і цільовим призначенням для ведення то-варного сільськогосподарського виробництва, площею 2,9796 га, розташованої на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області. Задовольняючи 01 листопада 2022 року у повному обсязі позов ОСОБА_1 , виклавши у рішенні зміст частин першої - третьої, п`ятої - шостої статті 203, статті 204, частини першої статті 205, статей 207, 391, 627 ЦК України, статей 13 - 15 Закону України «Про оренду землі» в обгрунтування вирішення спору, суд першої інстанції підкреслив, що підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення його учасників. Суд визнав неприйнятними доводи відповідача про те, що з моменту укладення договору оренди землі він належ-ним чином виконує свої зобов`язання орендаря, а мати позивача ОСОБА_2 протягом усього часу отримувала орендну плату за користування її земельною ділянкою, приймаючи тим самим виконання відповідачем умов оспорюваного наразі правочину, оскільки вказані обставини не свідчать про укладення право-чину з оренди земельної ділянки, про його дійсність та відповідність вимогам статті 203 ЦК України. Беручи за основу висновки експертів Вінницького від-ділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 серпня 2019 року № 4266/4267/19-21, Вінницького науково-дослідного експерт-но-криміналістичного центру МВС України від 18 квітня 2022 року № СЕ-19/102-22/4066-ПЧ про виконання підписів у графах «Орендодавець» у додат-ковій угоді до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230 від імені ОСОБА_2 не самою ОСОБА_2 , а іншою особою, суд першої інс-танції дійшов висновку про необхідність задоволення заявленого ОСОБА_1 позову у повному обсязі, наголосивши, що оспорювана ним додаткова угода до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230 ОСОБА_2 не укладалася, її волевиявлення на досягнення такого правового результату від-сутнє, відповідно, певне речове право на спірну 1/2 частину земельної ділянки у ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» не виникло. При цьому суд звернув увагу, що пози-вач успадкував лише 1/2 частку земельної ділянки, тому його вимоги можуть бути задоволені лише відносно цієї частини земельної ділянки. Висновок суду першої інстанції щодо прийнятності як доказів проведених у справі судово-технічної та почеркознавчих експертиз, визнання їх належ-ними, допустимими та достатніми доказами у справі спростуванню не підлягає як правильний, належно умотивований. Проте, у цілому оскаржуване судове рі-шення є помилковим, тому на задоволення апеляційної скарги відповідача під-лягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні по-зову ОСОБА_1 . Повно та об`єктивно встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, суд, разом з тим, визнав встановленою одну з них, яка є недоведеною, але має вирішальне значення для правильного вирі-шення заявленого у суд спору. Суд припустився спрощеного підходу до засто-сування норм матеріального права, неправильно його у певній частині викорис-тав, зазначивши, що успадкування ОСОБА_1 1/2 частки земельної ді-лянки дозволяє задовольнити його вимоги лише відносно цієї частки земельної ділянки. Звернувшись до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні пра-ва власності шляхом припинення права оренди і витребування у відповідача 1/2 частки земельної ділянки, позивач вказав, що ОСОБА_2 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі, волевиявлення у неї на укладення цієї додаткової угоди не було. Таке твердження ОСОБА_1 є об`єктивним, обгрунтованим на підставі висновків проведених у справі двох судових експер-тиз як за ініціативи позивача, так за ініціативи відповідача, згідно з якими під-писи від імені у додатковій угоді від 24 вересня 2007 року до договору оренди землі від 21 серпня 2007 року № 230 виконані не самою ОСОБА_2 , а ін-шою особою. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з ураху-ванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ді-лового обороту, вимог розумності та справедливості. Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму ( оренди ) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Земельним кодексом України ( далі - ЗК України ), Законом України «Про оренду землі». Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх іс-тотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет дого-вору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( частина перша статті 638 ЦК України ). Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК Украї-ни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивіль-ного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповіда-ти його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчи-нятися усно або в письмовій ( електронній ) формі. Сторони мають право оби-рати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах ( у тому числі електронних ), у листах, телеграмах, яки-ми обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ). За змістом статей 13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір орен-ди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі. У разі ж якщо сторони не досягли згоди з усіх без винятку істотних його умов такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинений ( договір, який не укладений ), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинений. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідно-шення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди, визнання незаконними рішен-ня, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Рес-публіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і служ-бових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права зале-жить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усу-нення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Обраний позивачем та судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, забезпечити реальне відновлення порушеного права. Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про помилковість ос-каржуваного рішення суду від 01 листопада 2022 року щодо вирішення позов-них вимог ОСОБА_1 , оскільки судове рішення суперечить нормам мате-ріального права, які регулюють питання здійснення права спільної часткової власності на земельну ділянку, суд не урахував таку вирішальну фактичну об-ставину у цій справі як перебування спірної орендованої земельної ділянки у спільній частковій власності наразі двох осіб: позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» ОСОБА_4 . Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 13 травня 2017 року, зареєстрованим у реєстрі за № 744, ОСОБА_4 успадкувала після смер-ті 02 жовтня 2015 року матері ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки площею 2,9796 га, з кадастровим номером 0522281200:03:000:1302, розташова-ної на території Зозівківської сільської ради Липовецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарсь-кого виробництва. Дане право ОСОБА_4 приватної власності за записом 20669075 внесене 30 травня 2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. 06 червня 2017 року між ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» і ОСОБА_4 укладений договір оренди землі, право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 липня 2017 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1261915605222, номер запису про інше речове право 21670305 зі строком орен-ди 1/2 частки земельної ділянки до 31 грудня 2024 року. Тобто, ТОВ «ТАС АГ-РО ЗАХІД» є орендарем цілої земельної ділянки з кадастровим номером 0522281200:03:000:1302, належної на праві власності у рівних частках ОСОБА_6 ( позивачу ) та ОСОБА_4 . За частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до частини першої статті 358 ЦК Цкраїни право спільної част-кової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Учасник спіль-ної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вима-гають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Згідно з частиною першою статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитися у спільній частковій власності із визначенням часток учасників спільної власності ( спільна сумісна власність ). Частиною першою статті 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при прийнятті спад-щини на земельну ділянку двома або більше особами. Така об`єктивна обста-вина безпосередньо має місце у цій справі. Відповідно до норм статті 88 ЗК України володіння, користування та роз-порядження земельною ділянкою, яка перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою усіх співвласників згідно з договором, а у разі недосяг-нення згоди - у судовому порядку. Стаття 103 ЗК України визначає, що власники та землекористувачі земель-них ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забез-печення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок. Земельна ділянка, що є предметом спору у цій справі, перебуває у спільній частковій власності, домовленості про її поділ між співвласниками не було. У матеріалах справи немає будь-яких доказів щодо вчинення співвласниками зе-мельної ділянки правочинів з володіння, користування та розпорядження їхнім спільним нерухомим майном, у натурі їхні частки не виділені. Відповідно до положень статті 361 ЦК України співвласник має право са-мостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділян-кою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у вит-ратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки ( частина п`ята статті 88 ЗК України ). Відповідно до положень частин першої, третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній част-ковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки зі спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене май-но, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстра-ції. Стосовно земельної ділянки, то учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Нормами статті 79-1 ЗК України визначено, що земельна ділянка може бу-ти об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування ( крім випадків суборенди, сервітуту щодо частини земельних ділянок ) та державної реєстрації права власності на неї. Формування земельної ділянки полягає у її визначенні як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації зе-мельних ділянок у Державному земельному кадастрі ( ДЗК ). Відповідно до ви-мог вказаних законодавчих норм формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Земель-на ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового но-мера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. У разі поділу, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. З огляду на викладене, ураховуючи добровільну передачу в оренду відпові-дачу 1/2 частини спірної земельної ділянки співвласницею ОСОБА_4 за до-говором оренди земельної ділянки від 06 червня 2017 року, колегія суддів апе-ляційного суду зауважує, що у спірних правовідносинах без виділу позивачем в натурі ( на місцевості ) своєї частки у спільному майні та присвоєння виділеній земельній ділянці нового кадастрового номеру ОСОБА_1 юридично поз-бавлений можливості ініціювати питання про припинення права оренди ТОВ «ТАС АГРО ЗА-ХІД» і повернення йому невизначеної 1/2 частки від цілої зе-мельної ділянки, іншою частиною якої співвласниця розпорядилася на власний розсуд. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров про-ти України» ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці дока-зів у справі керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узго-джених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням пра-восуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути на-лежним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт пер-ший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року ). Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргу-ментів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Доводи апеляційної скарги керівника ТОВ «ТАС АГРО ЗАХІД» дійсно спростовують висновки суду першої інстанції щодо законності задоволення по-зовних вимог, викладені в оскаржуваному рішенні, мотиви скарги є достатніми для визнання цього рішення ухваленим з порушенням норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими дока-зами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтями 374, 376 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати су-дове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рі-шення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення пов-ністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або змі-ни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесу-ального права або неправильне застосування норм матеріального права. Непра-вильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлу-мачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Нормами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір поклада-ється на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі відмови у позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не переда-ючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відпо-відно змінює розподіл судових витрат. Керуючись нормами статей 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 -391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у ци-вільних справах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу генерального директора Товариства з обмеженою від-повідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» Новохацького Володимира Петровича задовільнити. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 01 листо-пада 2022 року скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, її витребування - відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 (його дані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС АГРО ЗАХІД», код ЄДРПОУ 32513287, м. Липовець Вінницької області, вул. Героїв Майдану, № 63, 1057,50 гривень ( одна тисяча п`ятдесят сім гривень 50 коп. ) витрат по сплаті судового збору у дохід держави у зв`язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, 2250,24 гривень ( дві тисячі двісті п`ятдесят гривень 24 коп. ) витрат з оплати судової додаткової почеркознавчої експертизи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 березня 2023 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський