Постанова 4824 № 761/36606/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 761/36606/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/4304/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 березня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : суддя-доповідач Слюсар Т.А. суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2022 року у складі судді Притули Н.Г., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося у суд із позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 014/0004/82/0533434 від 09 липня 2013 у в сумі 15 271 грн 44 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. Позов обґрунтовано тим, що на підставі кредитного договору від 09 липня 2013 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надано відповідачці кредит в сумі 10 160 грн 88 коп. строком до 09.07.2019 зі сплатою 38,3 % річних. 28 листопада 2017 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого АТ "Комерційний Індустріальний Банк" отримало право вимоги за кредитним договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013. Того ж дня між АТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір відступлення права вимоги № 20171128, згідно з яким ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги та стало кредитором за договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013. Відповідно до реєстру боржників № 1 від 29.11.2017 до договору відступлення права вимоги № 20171128 від 28.11.2017 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги до відповідачки в сумі 15 271 грн 44 коп., з яких 6 207 грн 26 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 1 128 грн 79 коп. - заборгованості по відсоткам, 7 935 грн 39 коп. - заборгованості по пені. Вказано, що відповідачка не виконує належним чином умови договору, а тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2022 року в позові ТОВ «ФК «ЄАПБ» відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ ФК "ЄАПБ" просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не сприяв повному, об`єктивному розгляду справи, оскільки не вчинив жодний дій щодо витребування додаткових доказів, що потрібні для встановлення фактичних обставин справи або зобов`язання надати їх позивача. Крім того, на підтвердження заборгованості, позивачем надавався розрахунок заборгованості, який до уваги судом першої інстанції не приймався. Також вказано, що долучені до позову договори про відступлення права вимоги недійсними не визнавалися. Необґрунтованими вважає й висновки суду щодо відсутності доказів того, що позивач є новим кредитором у зобов`язанні із відповідачкою відповідно до умов кредитного договору. Вказує, що таку висновки є припущенням та спростовуються матеріалами справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Як убачається з матеріалів справи, що 09 липня 2013 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0004/82/0533434 за яким останній надано кредит у сумі 10 160 грн 88 коп. строком на 72 місяці з 09.07.2013 до 09.07.2019 (включно) зі сплатою 38,3 % річних до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором (а.с. 4-6). Вказаний договір, разом із, додатком № 2 до договору - детальний розпис сукупної вартості кредиту, заявою-анкетою для отримання готівкового кредиту «Кредити готівкою для найкращих клієнтів Банку» та графіком погашення кредиту платежів підписано позичальником (а. с. 7-10). 28 листопада 2017 року між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/48-F, відповідно до якого АТ "Комерційний Індустріальний Банк" отримало право вимоги за кредитним договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013 (а.с. 12-13). Того ж дня між АТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір відступлення права вимоги № 20171128, згідно з яким ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги та стало кредитором за договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013 (а.с. 14-16). Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до договору відступлення права вимоги № 20171128 від 28.11.2017, сформованого представником ТОВ ФК "ЄАПБ", право вимоги, за кредитним договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013, боржником за яким є ОСОБА_1 , сума заборгованості за основною сумою боргу 6 207 грн 26 коп., сума заборгованості за відсотками 1 128 грн 79 коп., сума заборгованості за пенею, 7 935 грн 39 копгрн., а разом 15 271 грн 44 коп. (а. с. 17). 06.12.2017 убачається, що АТ "Комерційний Індустріальний Банк" повідомило відповідачку про відступлення ТОВ ФК "ЄАПБ" права вимоги за договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013 (а.с. 18). До позову долучено повідомлення від ТОВ ФК "ЄАПБ" про порядок погашення заборгованості за кредитним договором та вимагає у ОСОБА_1 сплатити суму заборгованості в розмірі 15 271 грн 44 коп. (а.с. 19). Кім того, до позову також долучено повідомлення від ТОВ ФК "ЄАПБ" про порядок погашення заборгованості за кредитним договором та вимагає ОСОБА_1 сплатити суму заборгованості в розмірі 15 271 грн 44 коп. (а.с. 19). Також до справи долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 від 29.11.2017 (а.с. 20). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Банком умов договору в частині надання кредитних коштів відповідачці та не встановлено, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013, укладеним з відповідачкою. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять його умови. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до вимог статті516ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Так, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до пункту 1.1 договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору основну суму кредиту сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати обов`язки, визначені цим договором. Пунктом 1.3 договору встановлено, що кредит надається у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) суми кредиту на поточний рахунок. При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Так обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування. Більше того, у своїй позовній заяві до суду ТОВ ФК "ЄАПБ" просив розглянути справу у його відсутність та у призначенні засідання не з`являвся, кожного разу подаючи клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 3, 36,42), клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19. Посилання фінансової установи в своїй апеляційній скарзі на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19. Окремо, колегія суддів звертає увагу, що долучені ТОВ ФК «ЄАПБ» вже до апеляційної скарги докази, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів з огляду на наступне. У пункті 6 частини другої статті 356 ЦПК України передбачено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження № 61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18). Надаючи відповідний доказ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт поважність причин неподання до суду першої інстанції вказаного доказу не зазначає, в той же час колегія суддів зауважує, що цивільне процесуальне судочинство здійснюється, зокрема, на основі принципів змагальності та диспозитивності, що знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом або витребування відповідних доказів у сторін, які в силу вимог процесуального закону повинні самостійно довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, зокрема шляхом подання відповідних доказів, в той час як суд тільки оцінює надані сторонами матеріали. Таким чином, враховуючи не наведення апелянтом поважності причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом першої інстанції, з огляду на положення статті 367 ЦПК України. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 20171128 від 28.11.2017 не містить підпису сторін фактору, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0004/82/0533434 від 09.07.2013. Безпосередньо до суду першої інстанції реєстр боржників до вищевказаного договору факторингу з якого вбачалося право вимоги за спірним кредитним договором позивачем надано не було, а долучення його на стадії апеляційного розгляду не містить доказів поважності причин неподання його до суду першої інстанції. Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Сукупність досліджених обставин та наявних у справі доказів приводить апеляційний суд до переконання, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначив та надав юридичну оцінку правовідносинам між сторонами. Доводи апеляційної скарги не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого та правильного по суті судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування рішення суду відсутні. За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» залишити без задоволення. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили негайно з дня прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду не підлягає. Суддя-доповідач: Судді: