Постанова 4857 № 344/14041/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2023 року Справа № 344/14041/22 пров. № А/857/441/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Большакової О.О., Кушнерика М.П., при секретарі судового засідання Юрченко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій інспектора, скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2022 року (суддя Кіндратишин Л.Р., м.Івано-Франківськ),- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції (далі УПП, ДПП) в якому просив: визнати неправомірними дії інспектора лейтенанта поліції УПП Перепічки В.Ю. щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності; скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 29.09.2022 серія ЕАР №5957933 (далі Постанова). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2022 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В доводах апеляційної скарги вказує, що події вчинення позивачем правопорушення зафіксовані на окремих відеозаписах, які є перерваними, тому такі записи не можна вважати належними та допустимими доказами. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання не надіслав свого представника про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 29.09.2022 о 20:45 год у м.Івано-Франківську по вул.Бельведерська, 27 керуючи транспортним засобом MITSUBISHI LANCER НОМЕР_1 (далі ТЗ), водій не надав перевагу в русі рухаючись по другорядній дорозі, чим порушив вимоги знаку 2.1, пункт 8.4 «б» «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі ПДР). На підставі наведеного, поліцейським інспектором УПП Перепічкою В.Ю. винесено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн (а.с.5). Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно пункту 8.4 розділу 8 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені. Знак 2.1 2.1 «Дати дорогу» означає, що водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під`їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі. Частина перша статті 122 КУпАП передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Частиною першою статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. В підтвердження обставин вчинення скаржником порушення за оскаржуваною Постановою представниками відповідача до суду першої інстанції було надано відеозаписи на яких зафіксовано, факт вчинення позивачем порушення прави ПДР, а саме порушення вимог дорожнього знаку 2.1, де чітко видно, що їдучи по другорядній дорозі позивач не надав переваги в русі автомобілю поліцейських, що рухався по головній і відповідно саме це стало причиною зупинки ТЗ позивача. Крім того, з відео чітко видно, що саме позивач перебував за кермом ТЗ, та після пояснення причин зупинки вказав, що сплатить штраф на місці, проте після того тривалий час не надав документів водія та на ТЗ для перевірки, сперечався та нецензурно висловлювався в сторону працівників поліції. Щодо доводів апелянта про те, що відео є перерваним, то апеляційний суд звертає увагу на те, що факт вчинення позивачем порушення ПДР зафіксовано на відеореєстратор автомобіля поліцейських, який пред`являвся позивачу для ознайомлення під час складання Постанови і був долучений до відео з нагрудних камер поліцейських, які безпосередньо фіксували процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Всі ці відео записані на двох дисконосіях, які дублюють одне одного, але розміщені на дисках в різній послідовності. В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище апеляційний суд вважає, що Постанова є підставною та такою, що не підлягає скасуванню. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова М. П. Кушнерик