Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3048/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3048/22 пров. № А/857/15488/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Іщук Л.П., суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року, ухвалене суддею Кафарським В.В. у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківську, у справі №300/3048/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 01.08.2022 ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати, як особі з ІІІ групою інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19), передбаченої статтею 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», викладену у листі від 21.07.2022 №18/1-15/360, та зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 страхову виплату, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», згідно з механізмом та у розмірі, передбачених Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №498, як працівнику, якого визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності - гостре інфекційного захворювання респіраторно хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CоV-2, зі ступенем втрати професійної працездатності в розмірі 60 %. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року задоволено позов повністю: визнано протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області в призначенні та виплаті ОСОБА_1 страхової виплати, як особі з ІІІ групою інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19), передбаченої статтею 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, викладену у листі від 21.07.2022 №18/1-15/360; зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області призначити і виплатити ОСОБА_1 страхову виплату, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, згідно з механізмом та в розмірі, передбачених Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку і інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №498, як працівнику, якого визнано особою з інвалідністю ІІІ групи, причина інвалідності - гостре інфекційне захворювання респіраторно хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CоV-2, зі ступенем втрати професійної працездатності в розмірі 60 %. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що причиною відмови у виплаті страхових виплат ОСОБА_1 стало те, що вона працює на посаді біолога клініко-діагностичної лабораторії КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», яка не належить до посад медичних працівників. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення, покликаючись на безпідставність викладених у ній доводів, і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважає його законним та обґрунтованим. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» на посаді біолога клінічної лабораторної діагностики на 0,75 ставки та посаді біохіміка клініко-діагностичної лабораторії на 0,25 ставки, що підтверджується її трудовою книжкою від 14.10.1998 серії НОМЕР_1 (а. с. 14-15). Згідно з актом розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання), що сталося 15 березня 2021 року о 09 год 15 хв. в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», (Форма Н-1/П) (далі Акт), комісія дійшла висновку про те, що захворювання біолога клініко-діагностичної лабораторії КНП «ОКЛ ІФ ОР» ОСОБА_1 пов`язане з впливом на неї напротязі зміни небезпечного шкідливого виробничого фактору (коронавірусна інфекція COVID-19) і, як наслідок, зараження від біологічного матеріалу (крові) пацієнтів, яким було підтверджено захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19 (U 07.1). Відповідно до підпункту 15 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, даний нещасний випадок (гостре професійне захворювання) визнано таким, що пов`язаний з виробництвом (а. с.25-30). Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.02.2022 №753256 серії 12 ААВ ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю ІІІ групи з 07.02.2022, причина інвалідності професійне захворювання (а. с. 31). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 08.02.2022 серії 12 ААА №101147 у ОСОБА_1 визначено 60% втрати професійної працездатності. Позивач звернулась до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області щодо призначення їй страхових виплат, передбачених статтею 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та Порядком здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №498. За результатами розгляду звернення ОСОБА_1 листом від 21.07.2022 №18/1-15/360 повідомлено, що посада, на якій вона працювала у КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (біолог клініко-діагностичної лабораторії), не відноситься до посад медичних працівників, тому визначених законодавством підстав на призначення їй відповідних виплат немає. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями статті 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я не визначено поняття «медичний працівник» , а кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть провадити медичну діяльність чи надавати реабілітаційну допомогу, не стосуються порядку класифікації осіб на медичних та інших працівників для цілей застосування ст.39 Закону №1604, тому до медичних працівників, відповідно до наказів МОЗ України №195 від 25.12.1992 та №117 від 29.03.2002 належать особи, допущені до медичної діяльності, як професіонали з повною вищою медичною освітою, яким є позивач. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з положеннями статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій визначені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-III (далі - Закон №1645-ІІІ), який встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб. Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №1645-III захворювання на інфекційні хвороби медичних та інших працівників, що пов`язані з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, роботи з живими збудниками та в осередках інфекційних хвороб, дезінфекційні заходи тощо), належать до професійних захворювань. Зазначені працівники державних і комунальних закладів охорони здоров`я та державних наукових установ підлягають обов`язковому державному страхуванню на випадок захворювання на інфекційну хворобу в порядку та на умовах, установлених Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 39 Закону №1645-III держава забезпечує страхові виплати медичним працівникам закладів охорони здоров`я в таких розмірах: у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності. Згідно з частиною 3 статті 39 Закону №1645-III розмір та порядок здійснення страхових виплат, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі настання обставин, передбачених пунктом 1 частини другої цієї статті, страхова виплата призначається і виплачується працівникові протягом одного місяця з дня виникнення права на страхову виплату. На виконання зазначених норм постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №498 затверджений Порядок здійснення страхових виплат у разі захворювання або смерті медичних працівників у зв`язку з інфікуванням гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та визначення їх розмірів (далі Порядок №498), який, згідно пунктів 1 та 2, визначає механізм надання Фондом соціального страхування України (далі Фонд) страхових виплат медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я у разі їх захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, та членам їх сімей у разі смерті медичного працівника внаслідок інфікування такою хворобою, передбачених статтею 39 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», а також розміри таких страхових виплат у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності. Відповідно до пункту 4 Порядку №498 страхові виплати, передбачені пунктом 2 цього Порядку (далі страхова виплата), призначаються і виплачуються управліннями виконавчої дирекції Фонду в областях, м. Києві або їх відділеннями (далі органи Фонду) протягом одного місяця з дня виникнення права на такі виплати за зверненням медичного працівника за зареєстрованим місцем проживання / перебування. Право на отримання страхової виплати настає з дня прийняття органом Фонду заяви та документів, визначених абзацами п`ятим - одинадцятим цього пункту. Для призначення страхової виплати до органу Фонду медичний працівник подає: - заяву про призначення виплати із зазначенням особового рахунка, відкритого в банківській установі для перерахування коштів, та інформації про неотримання виплати в іншому органі Фонду за формою, затвердженою виконавчою дирекцією Фонду; - копію паспорта громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства, які проживають в Україні, - копію паспортного документа іноземця та / або посвідки на постійне проживання) із пред`явленням оригіналу (копія засвідчується підписом працівника органу Фонду) або за технічної можливості паспорта громадянина України у вигляді відображення в електронній формі інформації, що міститься у паспорті громадянина України у формі картки, а також інформації, документів (відомостей, даних) про реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), про місце проживання (за наявності), що подаються засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг (далі - Портал Дія); - копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу, - копію сторінки паспорта громадянина України з відміткою про право здійснювати будь-які платежі за серією та / або номером паспорта) із пред`явленням оригіналу (копія засвідчується підписом працівника органу Фонду) або його електронну копію, якщо одержувач інформації має технічну можливість провести інформаційно-телекомунікаційними засобами з використанням засобів технічного та криптографічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства з питань захисту інформації перевірку відповідності реєстраційних даних фізичної особи даним Державного реєстру фізичних осіб - платників податків; - довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, яка видається медико-соціальною експертною комісією; - примірник акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії за встановленою формою; - копію трудової книжки, яку засвідчує своїм підписом працівник органу Фонду, із пред`явленням оригіналу або копію витягу з неї, засвідчену страхувальником, або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; - копію цивільно-правового договору (якщо медичний працівник працював на умовах такого договору), яку засвідчено страхувальником або яку засвідчує своїм підписом працівник органу Фонду в разі пред`явлення оригіналу; - рішення суду про встановлення факту професійного захворювання (за наявності рішення суду з цього питання). Заява, документи та копії документів подаються в паперовій або за технічної можливості в електронній формі з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства. За наявності електронної інформаційної взаємодії Фонду з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами або організаціями, у володінні яких перебуває інформація, необхідна для призначення страхової виплати, така інформація медичним працівником не подається. Згідно з пунктом 9 Порядку №498 орган Фонду приймає рішення про надання страхових виплат, передбачених пунктами 2 і 3 цього Порядку, протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви про такі виплати та необхідних документів. Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до відповідача за призначенням страхових виплат у зв`язку зі встановленням їй ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, яке пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження та до заяви надала документи, передбачені пунктом 4 Порядку №498, що визнається відповідачем. Згідно акта розслідування нещасного випадку (гострого професійного захворювання), який стався 15 березня 2021 року о 09 год 15 хв. в Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», згідно своїх посадових обов`язків біолог ОСОБА_1 проводила дослідження біоматеріалу хворих, зокрема: ОСОБА_2 (ПЛР (+) №1813 від 09.03.2021), Шувальський В. (ПЛР (+) №1763 від 09.03.2021), ОСОБА_3 (ПЛР (+) №1759 від 09.03.2021). Захворювання позивача пов`язане з впливом на неї напротязі зміни небезпечного шкідливого виробничого фактору (коронавірусна інфекція COVID-19) і, як наслідок, зараження від біологічного матеріалу (крові) пацієнтів, котрим лабораторно підтверджено захворювання на коронавірусну інфекцію COVID-19. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи та має 60% втрати працездатності, спричинені коронавірусом SARS-CoV-2, що настало під час виконання нею професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, а саме безпосереднього контакту позивача з біологічним матеріалом хворих на COVID-19 при здійсненні функціональних обов`язків, як передбачено пунктом 2 Порядку №498, а тому, відповідно до пункту 4 вказаного Порядку з дня прийняття відповідачем у заяви та документів, у ОСОБА_1 виникло право на отримання страхової виплати, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 39 Закону №1645-ІІІ. Апелянт зазначає, що посада біолога не належить до медичних працівників і тому відсутні підстави для призначення та виплати страхової виплати позивачу, як особі з ІІІ групою інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19), передбаченої статтею 39 Закону №1645-ІІІ. Колегія суддів апеляційного суду враховує наступне. Законом України «Про внесення змін до статті 39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щодо додаткових гарантій прав медичних та інших працівників, зайнятих у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, та членів їх сімей» від 07.05.2020 № 588-IX (далі - Закон № 588-ІХ) статтю 39 Закону №1645-III доповнено частиною другою, наступного змісту : держава забезпечує страхові виплати в таких розмірах медичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров`я, а саме, у разі встановлення групи інвалідності внаслідок захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-19) протягом одного року з дня захворювання, за умови, що таке захворювання пов`язане з виконанням професійних обов`язків в умовах підвищеного ризику зараження, - залежно від встановленої працівнику групи інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності, але не менше 300-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено групу інвалідності. Пунктом 3 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 588-ІХ зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного тижня з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади актів, необхідність яких випливає із цьогоЗакону. На виконання зазначеного припису 13.05.2020 постановою Кабінету Міністрів України № 394 внесено зміни до Переліку професійних захворювань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662, якими доповнено розділ V «Захворювання, викликані дією біологічних факторів» пунктом 4 - гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2, та додано до переліку робіт та виробництв, на яких можливе виникнення професійного захворювання роботу медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Зобов`язано Міністерство охорони здоров`я у двотижневий строк визначити перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказом Міністерства охорони здоров`я України 15 липня 2020 року № 1604, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2020 року за № 807/35090, затверджено Перелік посад медичних та інших працівників, що безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та лікування пацієнтів із випадками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Перелік № 1604). Разом з цим, класифікація, запроваджена Переліком №1604, не містить поділу посад на медичних та інших працівників, безпосередньо зайнятих у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню COVID-19 та лікуванням пацієнтів із випадками COVID-19, натомість передбачає класифікацію за різними критеріями та ознаками, залежно від зайняття адміністративних посад та виконання функціональних обов`язків. Однак, аналіз норм вказаного переліку посад дозволяє дійти висновку, що до нього включені як категорії осіб, які мають спеціальну медичну освіту, зокрема лікарі, так і працівники, які не займаються медичною практикою. Крім того, нормою пункту 8 Переліку №1604 виокремлено в окрему категорію інших працівників, які відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) брали участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, у тому числі виконанні робіт в осередках COVID-19, лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19, розслідуваннях (спеціальних розслідуваннях) гострих професійних захворювань COVID-19 та мали контакт з підтвердженим випадком COVID-19 або з інфікованим біологічним матеріалом. Переліком №1604 виділені категорії працівників, серед яких пунктом 4 встановлені Професіонали закладів охорони здоров`я, до яких відноситься біолог. Таким чином, вказані нормативно-правові акти є спеціальними саме стосовно порядку та умов призначення страхових виплат, передбачених статтею 39 Закону №1645-III, однак не містять визначення «медичний працівник». Водночас, класифікація, запроваджена Переліком №1604, не містить поділу посад осіб, безпосередньо зайнятих у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню COVID-19 та лікуванням пацієнтів із випадками COVID-19, на медичних та інших працівників, натомість передбачає класифікацію за різними критеріями та ознаками, залежно від зайняття адміністративних посад та виконання функціональних обов`язків. До цього Переліку включені як категорії осіб, які мають спеціальну медичну освіту, зокрема, лікарі, так і працівники, які не займаються медичною практикою, наприклад, інженер з охорони праці. Крім того, відповідно до пункту 8 Переліку №1604 МОЗ України виокремив інших працівників, які відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) брали участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, у тому числі, виконанні робіт в осередках COVID-19, лікуванні пацієнтів із випадками COVID-19, розслідуваннях (спеціальних розслідуваннях) гострих професійних захворювань COVID-19 та мали контакт з підтвердженим випадком COVID-19 або з інфікованим біологічним матеріалом. Разом з цим, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що саме за розпорядженням Керівника робіт з ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, пов`язаної з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 від 14.01.2021 №1 КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», в якому працювала позивач, внесена до пункту 391 Переліку державних і комунальних закладів охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2. З акту розслідування встановлено, що позивач при виконанні посадових обов`язків мала безпосередній контакт з хворими на COVID-19. Водночас, згідно зі статтею 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я медичну і фармацевтичну діяльність можуть провадити особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до осіб, які провадять певні види медичної і фармацевтичної діяльності, встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Такі вимоги визначені наказами МОЗ України від 25.12.92 р. №195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» (далі наказ №195) та від 29.03.2002 р. №117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров`я (випуск 78 «Охорона здоров`я»). З огляду на викладене до медичних та фармацевтичних працівників належать особи, допущені до медичної та фармацевтичної діяльності, як професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою та фахівці з базовою і неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної й фармацевтичної освіти. Крім того, до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, передбачені наказом №195, а саме: - професіонали за спеціальностями «біологія», «фармація», «хімія», «хімія-фармація», «біохімія», які пройшли спеціальну підготовку й отримали звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста, та можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів, у тому числі на посаді завідувача лабораторії (пункт 8 розділу II наказу №195 та примітка до нього); - фахівці, які закінчили вищий або середній спеціальний навчальні-заклади та набули фізкультурної освіти, можуть працювати на посадах інструкторів з лікувальної фізкультури та сестер медичних з масажу (пункт 11 розділу III наказу №195); - фахівці, які закінчили середній спеціальний навчальний заклад за спеціальністю «лаборантська справа» (техніки-хіміки) та можуть працювати на посадах лаборантів санітарно-профілактичних закладів (пункт 8 розділу III наказу №195); - фахівці, які закінчили рентгенівський або медичний електротехнічний технікум за спеціальністю «рентгенотехнік», можуть працювати на посадах рентгенолаборантів (пункт 9 розділу III наказу №195); - фахівці, які закінчили медико-біологічний факультет вищих навчальних закладів, набули вищої освіти за спеціальностями «біофізика», «кібернетика» і «біохімія», були зараховані на лікарські посади в заклади охорони здоров`я до 1 квітня 1995 р. згідно з вимогами наказу №195 та зберігають право на подальшу роботу на лікарських посадах тих самих найменувань. Як встановлено судом, ОСОБА_1 у 2016 році закінчила Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», отримала повну вищу освіту за спеціальністю «біологія» та здобула кваліфікацію «біолог, викладач біології», про що позивачу видано диплом спеціаліста з відзнакою від 01.07.2016 НОМЕР_2 (а. с. 12). Надалі 20.06.2018 ОСОБА_1 атестувалась на визначення знань та практичних навиків в атестаційній комісії при Державному вищому навчальному закладі «Івано-Франківський національний медичний університет» і наказом по Державному вищому навчальному закладу «Івано-Франківський національний медичний університет» від 27.06.2018 за №750-д їй присвоєно звання лікаря-спеціаліста за спеціальністю клінічна лабораторна діагностика, що підтверджується сертифікатом №61 лікаря-спеціаліста (а. с. 13). Враховуючи, що частина 2 статті 39 Закону України №1645-ІІІ прийнята для посилення гарантій прав працівників, що безпосередньо відповідно до своїх посадових обов`язків (або за окремим дорученням) беруть участь у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню COVID-19, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що її положення поширюють свою дію на всіх осіб, що внесені до Переліку №1604, у тому числі, і на позивача. Покликання відповідача на положення статті 74 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 №2801-XII в обґрунтування підстав прийнятого рішення, суд не бере до уваги як належне, оскільки вказаними нормами не визначено поняття «медичний працівник», а кваліфікаційні вимоги до осіб, які можуть провадити медичну, фармацевтичну діяльність, надавати реабілітаційну допомогу не стосуються порядку класифікації осіб на медичних та інших працівників для цілей застосування ст. 39 Закону №1604. За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Крім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №300/3048/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар