Постанова 4857 № 140/3997/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/3997/22 пров. № А/857/15963/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідач Кушнерика М.П., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Луцької міської ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (суддя Волдінер Ф.А., м. Луцьк) у справі № 140/3997/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: в травні 2022, ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 «Про квартирний облік громадян», яким внесено зміни до рішення відповідача від 22 квітня 2021 року № 322-1 «Про квартирний облік громадян», виклавши пункт 8 у такій редакції: «У зв`язку із поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, з квартирного обліку ОСОБА_1 , який перебуває у загальній та пільговій чергах з 29 травня 2014 року та з 06 квітня 2020 року, зняти»; зобов`язати відповідача поновити позивача на квартирній черзі з 29 травня 2014 року (загальна черга). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 «Про квартирний облік громадян», яким внесено зміни до рішення відповідача від 22 квітня 2021 року № 322-1 «Про квартирний облік громадян» в частині: пункт 10.1. Внести зміни до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 22 квітня 2021 року № 322-1 «Про квартирний облік громадян», виклавши пункт 8 у такій редакції: «8. У зв`язку із поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, з квартирного обліку ОСОБА_1 , який перебуває у загальній та пільговій чергах з 29 травня 2014 року та з 06 квітня 2020 року, зняти». Зобов`язати виконавчий комітет Луцької міської ради поновити ОСОБА_1 на квартирній черзі з 29 травня 2014 року (загальна черга). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив виконавчий комітет Луцької міської ради Волинської області, з підстав порушення норм матеріального права, неповного з`ясування обставин справи. В апеляційній скарзі зазначає доводи аналогічні до доводів у відзиві на позовну заяву, а саме те, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 23 березня 2022 року № 161-1 «Про квартирний облік громадян»: виконавчим комітетом Луцької міської ради повністю виконане рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року, скасовано рішення від 22 квітня 2021 року № 322-1 та поновлено позивача із сім`єю у складі 2-х чоловік (позивач, ОСОБА_2 - син) на квартирному обліку з 06 квітня 2020 року в загальній та пільговій чергах з 06 квітня 2020 року. Вищезазначеним рішенням суду визнано незаконним та скасовано лише рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 22 квітня 2021 року № 322-1 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , який на квартирному обліку для отримання державного житла перебував із сім`єю у складі 2-х чоловік (позивач, ОСОБА_2 - син). Разом з тим зазначає, що виконавши рішення Луцького міськрайонного суду від 12 жовтня 2021 року та поновивши позивача на квартирному обліку з 06 квітня 2020 року вирішено питання щодо подвійності його взяття на квартирний облік. Вказує, що ОСОБА_1 разом із сином взято на квартирний облік, як внутрішньо-переміщену особу та прийнято його на квартирний облік для одержання житла від 06 квітня 2020 року, що надає право на отримання компенсації за придбання житла відповідно до пункту 9 Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб з числа учасників бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 18 квітня 2018 року №

280. Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 13 березня 2020 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. З 06 квітня 2020 року позивач зі складом сім`ї: ОСОБА_2 - син перебуває на квартирному обліку на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 275-1 від 10 червня 2020 року. Позивач перебував на квартирному обліку з 29 травня 2014 року, однак на підставі пункту 5 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 19 липня 2017 року № 396-1, у зв`язку з ліквідацією квартирного обліку в УМВС України у Волинській області позивача включено в список квартирної черги при виконавчому комітеті міської ради для отримання державного житла з 29 травня 2014 року. Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 322-1 від 22 квітня 2021 року «Про квартирний облік громадян» (пункт 8) позивача знято з квартирного обліку з посиланням на те, що позивачем подано відомості, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року у справі № 161/9335/21, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради «Про квартирний облік громадян» від 22 квітня 2021 року № 322-1 в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 , який на квартирному обліку для отримання державного житла перебував із сім`єю у складі двох чоловік (він, ОСОБА_2 - син); зобов`язано виконавчий комітет Луцької міської ради поновити ОСОБА_1 із сім`єю у складі двох чоловік (він, ОСОБА_2 - син) на квартирному обліку. При цьому, рішенням виконавчого комітет Луцької міської ради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 «Про квартирний облік громадян» вирішено внести зміни до рішення виконавчого комітет Луцької міської ради від 22 квітня 2021 року № 322-1 «Про квартирний облік громадян», виклавши пункт 8 у такій редакції: «8. У зв`язку із поданням відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, з квартирного обліку ОСОБА_1 , який перебуває у загальній та пільговій чергах з 29 травня 2014 року та з 06 квітня 2020 року, зняти». 02 грудня 2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67736163, якою зобов`язано виконавчий комітет Луцької міської ради поновити ОСОБА_1 із сім`єю у складі двох чоловік на квартирному обліку. На виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року відповідачем прийнято рішення від 23 березня 2022 року № 161-1, згідно якого поновлено на квартирному обліку для отримання державного житла, як внутрішньо переміщену особу з числа учасників бойових дій, ОСОБА_1 з сім`єю у складі 2 осіб (він, ОСОБА_2 син) в загальній та пільговій чергах з 06 квітня 2020 року. Вважаючи рішення Луцької міської ради про поновлення його на квартирному обліку лише з 06 квітня 2020 року протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Частково задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року у справі № 161/9335/21, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, визнано право позивача на поновлення його на квартирному обліку з 29 травня 2014 року у загальній черзі, та зобов`язано відповідача привести у відповідність квартирну чергу. Оскільки лише пункт 8 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20 жовтня 2021 року № 836-1 «Про квартирний облік громадян», яким внесено зміни до рішення відповідача від 22 квітня 2021 року № 322-1 «Про квартирний облік громадян» стосується ОСОБА_1 , тому підлягає скасуванню. Колегія суддів надаючи правову оцінку виходить з наступного. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до частин першої та третьої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/1076/17 та від 14.11.2018 у справі № 817/986/17. Судом встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про поновлення порушення відповідачем права в частині зняття з квартирного обліку, яке поновлено на виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року. Як вбачається з резолютивної частини рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2021 року право позивача поновлено шляхом скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради із зобов`язанням поновити позивача на квартирний облік без зазначення часу чи дати з якого має бути такий поновлений, що і є предметом даного спору. Таким чином, з обставин справи убачається. що позивач оскаржує дії відповідача по виконанню рішення суду прийнятого в цивільному провадженні, виходячи з відсутності визначення в резолютивній частині даного рішення дати відновлення порушеного права, що слід вирішувати в порядку цивільного судочинства, а, відтак, відсутній публічно-правовий спір. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду вже вирішувалося питання предметної юрисдикції у подібних правовідносинах, зокрема, у справі №200/10822/18-а (постанова від 19.02.2020) було зазначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. Колегія суддів зазначає, що той факт, що відповідачами є виконавчий комітет Луцької міської ради, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий. Таким чином, оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав позивача, цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 806/104/16, від 20.09.2018 у справі № 815/2551/15 та від 23.01.2019 у справі № 806/5217/15. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право цивільне, а отже, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09.09.2010 № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004 № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 підлягає скасуванню, з підстав порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. Відповідно до частини 3 статті 319 КАС у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору. Керуючись статями 243, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325,328 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Луцької міської ради задоволити частково. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі № 140/3997/22, - скасувати. Провадження в адміністративній справі № 140/3997/22, - закрити. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула