Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/238/22

Дата документу Справа № 331/238/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/238/22 Головуючий в 1 інст. Кольц Д.М. Провадження №33/807/85/23 Доповідач в 2 інст. Тютюник М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2023 року місто Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Тютюник М.С., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Пругло М.С., захисника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Штенгелова О.В., розглянувши в залі Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Пругло М.С. на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2022року якою провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працевлаштованого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно з оскаржуваною постановою, 18.12.2021 року о 18-08 годин в м. Запоріжжя, на перехресті вул. Фортечна та Прибережна автомагістраль, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN державний номерний знак НОМЕР_1 не був уважним за кермом, не врахував дорожньої обстановки при зміні напрямку руху, не впевнився в безпеці перед перестроюванням на сусідню смугу для руху, не надав переваги в русі автомобілю AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , змусивши останнього різко змінити напрямок руху та здійснити наїзд на перешкоду, а саме бордюр та дорожні знаки, внаслідок чого сталось перекидання автомобіля та відрив колеса, яке пошкодило автомобіль TOYOTA PRIUS державний номерний знак НОМЕР_3 (на синьому фоні) під керуванням водія ОСОБА_3 , чим порушив п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України. В наслідок ДТП автомобілі TOYOTA PRIUS державний номерний знак НОМЕР_3 (на синьому фоні) та AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих не має. Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Пругло М.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій зазначив, що з даною постановою не згоден, вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не встановлено обов`язкової складової адміністративного проступку причинно-наслідкового зв`язку між діями в ДТП та наслідками, що настали, учасником якої став ОСОБА_1 виключно на підставі суб`єктивної думки потерпілого ОСОБА_2 . Зазначає, що саме порушення ПДР потерпілим ОСОБА_2 й усі негативні наслідку, що настали за результатами ДТП перебувають у причино-наслідковому зв`язку, оскільки саме дії потерпілого, такі як перевищення швидкості та здійснення необґрунтованого маневру призвели до саме таких пошкоджень, що мають місце. Також зазначає, що судом проігноровані посередні водійські якості потерпілого ОСОБА_2 , який згідно із відеофіксацією, до моменту ДТП вже рухався із явним перевищенням допустимої в місті швидкості та без використання світлових покажчиків повороту при перестроюванні з крайньої лівої у крайню праву смугу. Звертає увагу, що судом не прийнято до уваги зауваження сторони захисту, що у матеріалах справи міститься неналежна схема місця ДТП.Вказує, що судом недостатньо досліджений відеозапис із авто реєстратора та проігноровано результати проведеної судової експертизи, не взято до уваги усі доводи захисту щодо ознак несправності гальмової системи автомобіля потерпілого ОСОБА_2 , не здійснений виклик та допит потерпілого, що свідчить про відсутність повноти дослідження обставин справи.Просить постанову Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.11.2022 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Враховуючи обізнаність ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2 про час та дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, та присутність захисників особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Пругло М.С., захисника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Штенгелова О.В., які зазначили про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суддя вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що не суперечить положенням ч. 6 ст. 294 КУпАП України. Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку адвоката Пругло М.С., який підтримав апеляційну скаргу, заперечення на апеляційну скаргу адвоката Штенгелова О.В., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з наступним. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Вказані вимоги закону під час розгляду даної справи виконані судом першої інстанції. Висновок, викладений у постанові судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2022 року про те, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді відносно ОСОБА_1 закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП, ґрунтується на обставинах справи, відповідає вимогам закону та апелянтом не заперечується. Так, в ході апеляційного розгляду встановлено, що за зверненням ОСОБА_2 до УПП в Запорізькій області відносно водія ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо порушень останнім вимог п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України. Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у межах порушення вимог п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР України, які зазначені в протоколі працівником поліції. Згідно положень п. 10.1 ПДР України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. З п. 10.3 ПДР України вбачається, що разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. В п. 2.3. «б» ПДР вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. З метою з`ясування обставин, що мають значення для справи задоволено клопотання сторони захисту та ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2022 року, з урахуванням вимог ст.ст. 251, 273 КУпАП, у даній справі було призначено судову автотехнічну експертизу (а.с. 59-60). Згідно висновку експерта від 14 вересня 2002 р. за № 2274-22 встановлено, що ОСОБА_1 змінював напрямок руху, а тому під час виконання такого маневру повинен був керуватися п. 10.1 та 10.3 ПДР. Крім того, даними відеозапису та експертом встановлено, що автомобіль AUDI Q7 після початку маневру автомобілем VOLKSWAGEN TIGUAN почав зміщуватись праворуч, а потім розпочав некерований рух. Між тим, слід зауважити, що згідно змісту положень ст. 251 КУпАП експертиза не є єдиним доказом у справі, а заявлені у протоколі обставини події мають перевірятися у шляхом дослідження і інших доказів, зокрема показами учасників події. Так, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні місцевого суду показав, що він 18.12.2021 року керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN державний номерний знак НОМЕР_1 рухався в районі перехрестя вул. Прибережна та вул. Фортечна в м. Запоріжжя в середньому ряду зі швидкістю 50 км/год. подивившись у дзеркало заднього виду та бокове праве дзеркало заднього виду, завчасно включив сигнал правого повороту, після чого почав виконувати маневр. Маневр почав виконувати убезпечившись, що поряд немає автомобілів. В останній момент ОСОБА_1 побачив автомобіль, який рухався з великою швидкістю позаду його автомобіля, після чого відмовився від здійснення маневру та повернувся у свою смугу. На уточнююче питання, ОСОБА_1 вказав, що його автомобіль наїхав на переривчасту розмітку. Отже, ОСОБА_1 вказував про здійснення ним маневру зміни напрямку руху. На противагу пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції адвокат, який діє в інтересах ОСОБА_2 - Штенгелов О.В. заперечив проти пояснень наданих ОСОБА_1 та вказав, що ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_2 рухався позаду автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN по правій смузі в попутному напрямку. Поблизу перехрестя вул. Фортечна, водій ОСОБА_1 не впевнившись в безпеці здійснив маневр перестроювання на крайню праву смугу для руху, що змусило водія ОСОБА_2 здійснити відворіт праворуч, внаслідок чого відбувся наїзд на перешкоду і перекидання автомобіля AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_2 та відрив колеса, яке пошкодило автомобіль TOYOTA PRIUS державний номерний знак НОМЕР_3 (на синьому фоні). В судовому засіданні місцевого суду також було заслухано пояснення свідка ОСОБА_4 , який показав, що він одночасно із водієм транспортного засобу AUDI Q7 виїхав на вулицю Прибрежна магістралі та рухалися в сторону моста Преображенського. ОСОБА_4 їхав за ним на відстані 50-70 метрів. Була темна пора доби. AUDI Q7 їхала по крайній правій полосі, в середній полосі їхав автомобіль схожий на хетчбек, цей автомобіль різко зробив маневр в правий бік, після чого вся його увага була приділена AUDI Q7, який перевернувся. ОСОБА_4 одразу зупинився та почав надавати допомогу водію. На уточнюючі питання свідок пояснив, що водій AUDI Q7 був в середній полосі, потім він перестроївся в праву сторону. Другий автомобіль VOLKSWAGEN TIGUAN здійснив маневр, а саме на половину корпуса заїхав на роздільну полосу. Також місцевим судом було допитано свідка ОСОБА_3 , який показав, що він працює в Управлінні патрульної поліції в Запорізькій області. 18.12.2021 року він на своєму службовому автомобілі стояв на світлофорі на перехресті вул. Фортечна та вул. Прибережна магістраль, на світлофорі горів червоний заборонений сигнал світлофору. В цей час він побачив як водій AUDI Q7 летів на його автомобіль. Що було до того як він почав летіти через бордюри він не бачив. Сам момент ДТП свідок не бачив. На той момент це був вечір, 18-00 година, 18-30. На момент коли ОСОБА_3 бачив як рухається транспортний засіб AUDI Q7, його швидкість він оцінює як 70-80 км/год. Отже, не зважаючи на невизнання своєї провини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин, встановлених судом та відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії від 24.12.2021 року серії ААБ № 051919 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: висновком експерта № 2274-22 від 14 вересня 2002 р., схемою місця ДТП до протоколу, поясненнями ОСОБА_1 який пояснював, що він почав виконувати маневр із перестроюванням в праву смугу руху, поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та потерпілого ОСОБА_2 , фотознімком, на якому зафіксовані пошкодження транспортних засобів після дорожньої транспортної пригоди за участю транспортних засобів, відеозаписом, який був долучений у вигляді додатка до протоколу. На думку апеляційного суду, докази наявні у справі поза розумним сумнівом доводять, що безпосередньою причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN TIGUAN державний номерний знак НОМЕР_1 перед зміною напрямку руху, пов`язаному з виїздом із середньої у крайню праву смугу, не надав переваги в русі автомобілю AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_2 , не пересвідчився у безпеці цього маневру, змусивши водія автомобілю AUDI Q7 різко змінити напрямок руху та здійснити наїзд на перешкоду, в результаті чого сталось перекидання автомобіля AUDI Q7 та відрив його колеса, яке пошкодило автомобіль TOYOTA PRIUS державний номерний знак НОМЕР_3 . Суд апеляційної інстанції сукупністю досліджених доказів вважає доведеним причино - наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_1 та наслідками. Тому, вказані дії водія ОСОБА_1 свідчать про порушення ним вимог п.п.2.3 Б, 10.1, 10.3 ПДР Українита знаходяться у прямому причинному зв`язку із наслідками ДТП у виді пошкодження транспортних засобів AUDI Q7 та TOYOTA PRIUS, оскільки ОСОБА_1 мав враховувати, що за одночасним перестроюванням транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч. При цьому, слід зауважити, що дії іншого водія ОСОБА_2 не впливають на висновки суду в рамках даної справи відносно ОСОБА_1 , кожен із водіїв повинен нести відповідальність за власні дії. Твердження про те, що судом проігноровано результати проведеної судової експертизи неспроможні, оскільки місцевий суд аргументовано послався на висновок експерта, що підтверджується оскаржуваним рішенням суду. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд надав перевагу показанням потерпілого ОСОБА_2 безпідставні, зазначені покази узгоджуються з іншими доказами у справі, які суд сприймав у сукупності. Посилання автора апеляції на порушення вимог ПДР іншим учасником ДТП ОСОБА_2 , зокрема несправність гальмівної системи потерпілого не може бути предметом розгляду у даному провадженні. Щодо доводів про неналежності схеми ДТП, то вони також є необґрунтованими, оскільки вказана схема була складена компетентною особою та підписана учасниками ДТП, відсутність підписів інших учасників ДТП не дає підстави для визнання її неналежним доказом. Інші посилання сторони захисту носять загальний характер та є суб`єктивними, у зв`язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.3 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей8,9 Конституції України, а такожстатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіхстаттях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, не встановлено і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не вбачається. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.3 ПДР України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу адвоката Пругло М.С. залишити без задоволення. Постанову судді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.11.2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строку притягнення особи до адміністративної відповідальності залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду М.С. Тютюник