Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/1052/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" березня 2023 р. Справа№ 911/1052/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Гончарова С.А. Шаптали Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2022, повний текст якого складений 27.10.2022 у справі № 911/1052/22 (суддя Янюк О.С.) за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Авіа Солюшнз» про стягнення грошових коштів ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 26.09.2019 в сумі 48 132,02 грн., яка складається з: заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 38 446,03 грн., 3 % річних в сумі 558,10 грн., пені в сумі 3 890,36 грн., інфляційних втрат в сумі 5 237,53 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов`язок по сплаті орендної плати за жовтень, листопад та грудень 2021 року. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що: - за спірним договором відповідачу в оренду передано державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення №78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» інв.№47578 площею 6,00 кв.м. та частину приміщення №124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. №47570, площею 6,00кв.м.; - у відповідача відсутнє зобов`язання зі сплати орендної плати за приміщення розташоване у терміналі «F», оскільки вказаний термінал з 14.06.2020 не функціонував; - відповідне нерухоме майно передано відповідачу з метою розміщення торговельного об`єкту, а отже, на правовідносини між сторонами поширюються положення постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», за змістом якої на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786, здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3, зокрема, для орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів. З огляду на вказані положення відповідач сплатив позивачу оренду плату у розмірі 25% від загальної суми, яка мала бути сплачена на користь позивача у відповідний період, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем відсутня; - позивач неправомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати, оскільки відповідним договором передбачено, що розмір орендної плати щомісяця коригується на індекс інфляції. У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що: - відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження використання відповідного нерухомого майна саме для торгівельної діяльності, а отже, положення постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» в частині зменшення розміру орендної плати до 25% у даному випадку не застосовується; - відповідачем у встановленому порядку не доведено, що він був позбавлений у праві користуватись відповідними приміщеннями; - позивач не несе відповідальності перед відповідачем за наявність або відсутність у відповідача споживачів та/або клієнтів; - позивач правомірно нарахував інфляційне збільшення суми боргу саме за прострочення виконання грошового зобов`язання. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі №911/1052/22 позов залишений без задоволення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції: - встановивши, що орендна плата за спірний період мала нараховуватись з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», якою, зокрема, установлено, що на період дії карантину, встановленого КМУ, нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів, так як: 1. зазначена постанова не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, оскільки нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 3 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається. Право на зменшення орендної плати орендарі відповідної категорії отримують автоматично, за умови відповідності критеріям, прямо визначеним постановою №611 та не залежно від того, чи припинили такі орендарі свою діяльність на орендованому майні внаслідок запровадження карантину (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, від 09.02.2022 у справі №921/1/21).; 2. вказаною постановою визначено чіткий перелік орендарів, для яких може бути здійснено перерахунок орендної плати, саме відповідно до мети використання нерухомого державного майна згідно укладеного між сторонами Договору. 3. зі змісту п. 1.2 спірного договору вбачається, що відповідне нерухоме майно передане позивачем відповідачу з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, надання інших послуг, без права продажу відповідних позицій, - дійшов висновку про те, що, так як відповідач на виконання своїх договірних зобов`язань сплатив на користь позивача грошові кошти загальному розмірі 12 822,02 грн., що у свою чергу становить 25% від загальної вартості орендної плати яку відповідача мав сплатити позивачу у період з жовтня по грудень 2021 року, правові підстави як для стягнення суми основного боргу, так і для стягнення нарахованих за його несвоєчасну оплату сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат відсутні. Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що спірним договором передбачено надання відповідачем інших послуг в орендованих приміщеннях, а відтак, стверджувати, що відповідач здійснює там торгівельну діяльність підстав немає, з посиланням на те, що позивачем не було надано суду будь-яких доказів у розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження того, що відповідач в орендованих приміщеннях у вказаний період надавав саме «інші послуги». Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі №910/1052/22 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 48 132,02 грн., в тому числі: 38 446,03 грн. основного боргу, 3 890,36 грн. пені, 558,10 3% річних та 5 237,53 інфляційних втрат. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення ухвалено судом з порушенням норм процесуального та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що: - суд першої інстанції, без отримання відповідних доказів, прийшов до помилкового висновку про те, що відповідач на орендованій площі здійснює саме торгівельну діяльність; - за змістом положень постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відповідні знижки при сплаті орендної плати встановленні саме для орендарів, які користуються нерухомим майном, проте відповідач передав спірне майно в суборенду, а відтак не має право на застосування до нього відповідної знижки. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2022, справу №910/1052/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.. З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1052/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №911/1052/22. 15.12.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3847/22 від 19.12.2022 призначений повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022, справу №911/1052/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.. Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава

1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду). Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі №911/1052/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. 16.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, з посиланням на те, що, перебування орендованого майна в суборенді жодним чином не перешкоджає застосуванню положень постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», відповідач просив відмовити у задоволення апеляційної скарги повністю та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідач навів попередній розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розгляду справи та які складаються з витрат на професійну правничу допомогу орієнтовний розмір яких складає 7 000,00 грн., докази чого будуть надані в порядку, визначеному ГПК України. Станом на 01.03.2023 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило. Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав. 26.09.2019 позивач (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину приміщення №78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» інв.№47578 площею 6,00кв.м. та частину приміщення №124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. №47570, площею 6,00кв.м. (майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль, 7, що перебуває на балансі орендодавця, загальна вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2019 і становить за незалежною оцінкою 1 086 300,00грн без врахування ПДВ, що складається з: частини приміщення №78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» - 577 600,00грн без ПДВ; частини приміщення №124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій 508 700,00грн. У п. 1.2 Договору сторони домовились, що майно передається в оренду з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, надання інших послуг, без права продажу окулярів, лінз, скелець, ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, антикваріату, зброї, та без права розміщення об`єктів з цільовим призначенням, яке вказане у додатку №4 до договору оренди. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та підписання акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору). Відповідно до п. 3.1 Договору оренди, орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 року 16 294,50 грн., що складається з: - частина приміщення №78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» - 8 664,00грн без ПДВ; - частина приміщення №124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» - 7 630,50грн без ПДВ. Розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси за періоди з квітня 2019 року по перший місяць оренди включно. Орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у співвідношенні 30% до 70% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п. 3.6 Договору). Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 26.09.2019 до 26.09.2024 включно (п. 10.1 Договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Скляр О.С. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №2329, про що містяться відповідні відмітки на зазначеному правочині. На виконання умов Договору 20.12.2019 орендарем та орендодавцем підписано без зауважень та скріплено їх печатками акт приймання-передавання відповідного орендованого майна. З матеріалів справи слідує, що: - за період з жовтня по грудень 2021 року позивач нарахував відповідачу орендну плату у загальному розмірі 68 384,07 грн., з яких відповідач мав сплатити до державного бюджету 17 096,02 грн., а позивачу - 51 228,05 грн. та надав відповідачу рахунки-фактури №904/294 від 31.10.2021 на суму 22 628,39 грн. (до сплати орендодавцю 16 971,30 грн.); №904/326 від 30.11.2021 на суму 22 809,41 грн. (до сплати орендодавцю 17 107,05 грн.); №904/359 від 31.12.2021 на суму 22 946,27 грн. (до сплати орендодавцю 17 209,70 грн.); - відповідач сплатив орендодавцю грошові кошти: згідно рахунку № 904/294 від 31.10.2021 4 242,83 грн. (платіжне доручення №307 від 15.11.2021); згідно рахунку № 904/326 від 30.11.2021 4 276,76 грн. (платіжне доручення №324 від 14.12.2021); згідно рахунку №904/359 від 31.12.2021 4 302,43 грн. (платіжне доручення №345 від 14.01.2022). Усього сплачено 12 822,02 грн., тобто 25% від суми, яку відповідач мав сплатити позивачу згідно виставлених рахунків. Звертаючись до суду з цим позовом позивач просить стягнути з відповідача несплачену йому частину орендної плати в сумі 38 446,03 грн. (51 228,05-12 822,02), а також, нараховані за несвоєчасну сплату орендної плати 3 % річних в сумі 558,10 грн., пеню в сумі 3 890,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 237,53 грн. Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір оренди, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати орендних платежів у розмірі 38 446,03 грн. за період з жовтня по грудень 2021 року. Водночас колегія суддів зазначає про таке. Частиною 6 ст. 762 ЦК України встановлено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої плати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7492/16. 13.03.2020 Указом Президента України №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами та доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 до 31.12.2022 на всій території України установлено карантин. З огляду на встановлення на території України карантину, постановою Кабінету Міністрів України » № 611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати, а також щодо нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном. Так у п. 1 вказаної постанови передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: - 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; - 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком

3. У додатках 1, 2, 3 до вказаної постанови визначені відповідні переліки орендарів, які у повному обсязі або частково звільняються від сплати орендної плати на період дії карантину. При цьому, зазначена постанова не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, оскільки нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених п. 3 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається. Право на зменшення орендної плати орендарі відповідної категорії отримують автоматично, за умови відповідності критеріям, прямо визначеним постановою №611 та не залежно від того, чи припинили такі орендарі свою діяльність на орендованому майні внаслідок запровадження карантину (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20, від 20.10.2021 у справі №911/3067/20, від 09.02.2022 у справі №921/1/21). До орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 25 відсотків (додаток 3), віднесені орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів: кафе, барів, кафе-барів, закусочних, буфетів, кафетеріїв, що здійснюють продаж товарів підакцизної групи; кафе, барів, кафе-барів, закусочних, кафетеріїв, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; ресторанів, ресторанів з нічним режимом роботи; їдалень, буфетів, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи; торговельних об`єктів. Отже, вказаною постановою визначено чіткий перелік орендарів, для яких може бути здійснено перерахунок орендної плати, саме відповідно до мети використання нерухомого державного майна згідно укладеного між сторонами Договору. Із змісту п. 1.2 Договору вбачається, що відповідне нерухоме майно передане позивачем відповідачу з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, надання інших послуг, без права продажу відповідних позицій. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що Договором передбачено надання відповідачем і інших послуг в орендованих приміщеннях, а відтак, стверджувати, що відповідач здійснює там торгівельну діяльність підстав немає, не може братися до уваги, так як за змістом положень чинного законодавства кожна сторона повинна довести належними та допустимим доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте позивачем не було надано суду будь-яких доказів у розумінні ГПК України на підтвердження того, що відповідач в орендованих приміщеннях у вказаний період надавав саме «інші послуги». Колегія суддів вважає посилання позивача на те, що за змістом положень постанови Кабінету Міністрів України №611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відповідні знижки при сплаті орендної плати встановленні саме для орендарів, які користуються нерухомим майном, проте, так як відповідач передав спірне майно в суборенду, він не має право на застосування до нього відповідної знижки такими, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні приписів постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 15.07.2020 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину». З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 38 446,03 грн.. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 558,10 грн., пені в сумі 3 890,36 грн., інфляційних втрат в сумі 5 237,53 грн. не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних вимог залишається без змін. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі №911/1052/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається. Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задоволенню не підлягає. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі №911/1052/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2022 у справі №911/1052/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1052/22. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді С.А. Гончаров Є.Ю. Шаптала