Постанова 4855 № 580/5086/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5086/22 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Ревва Е.Г. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, суддя Бабич А.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, - У С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: - визнати протиправним і скасувати рішення відповідача з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленого протоколом від 03.02.2022 №18 щодо відмови йому у призначенні одноразової грошової допомоги; - зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прийняв оскаржуване рішення у зв`язку з тим, що групу інвалідності позивачу змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, тому відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач вважає, що спірне рішення не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки він не використав своє право на отримання вказаної допомоги. Також позивач посилається на висновки Верховного Суду у постанові від 13.04.2022 у справі №240/12378/19. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1981 року проходив військову службу, що підтверджується військовим квитком та послужним списком. З 1989 року до 1994 року позивач проходив військову службу у військовій частині, дислокація якої знаходилась у 30-ти кілометровій зоні навколо Чорнобильської АЕС, особовий склад частини, в т.ч. позивач залучався до ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції. Відповідно до наказу Командувача Південь від 18.05.2004 №59-п позивача звільнено із Збройних сил України та на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.07.2004 №117 виключено зі списків особового складу частини та направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витягом з протоколу засідання Центальної військово-лікарської комісії по встановленню причинниго зв`язку від 16.05.2007 №357 підтверджується, що отримані позивачем захворювання, так, пов`язані з виконання обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 13.07.2009 Спеціалізованою радіологічною МСЕК Комунального закладу Черкаський обласнийй центр МСЕК позивачу з 08.07.2009 встановлена ІІІ група інвалідності, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії ЧЕР №007534. 18.07.2012 Спеціалізована радіологічна МСЕК Комунального закладу Черкаський обласний центр МСЕК позивачу повторно встановила ІІІ групу інвалідності. Причиною зазначено захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії ААА №922497. 15.12.2021 Черкаською обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу 07.12.2021 встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності захворювання пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №358096. Посвідченням від 10.01.2022 серії Є №078747 підтверджується, що позивач є інвалідом ІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. У січні 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням 2 групи інвалідності, пов`язаної із виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. До заяви додав копії: паспорта та РНОКПП, довідку з банку з платіжними реквізитами, копії виписок із акту огляду МСЕК, копію витягу з протоколу ЦВЛК, копію військового квитка, копію витягу з наказу про звільнення, копію посвідчення інваліда війни, довідку з Управління праці та соціального захисту населення. Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 03.02.2022 №18 підтверджується, що комісія розглянула подані позивачем документи та дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги. Зазначено, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 №3597 «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги. Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 15.07.2020 у справі №240/10153/19, від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.00695 (судове провадження №К/9901/15869/20), від 21.07.2020 №1488/0/58-20, від 24.03.2021 у справі №826/6671/16. Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (далі - спірне рішення). Позивач, вважаючи своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням II групи інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Законом України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-XII), постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975). В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби, регламентується статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №

975. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Абзацом 3 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Як убачається із матеріалів справи, 13.07.2009 Спеціалізованою радіологічною МСЕК Комунального закладу Черкаський обласнийй центр МСЕК позивачу з 08.07.2009 встановлена ІІІ група інвалідності, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії ЧЕР №007534. 18.07.2012 Спеціалізована радіологічна МСЕК Комунального закладу Черкаський обласний центр МСЕК позивачу повторно встановила ІІІ групу інвалідності. Причиною зазначено захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії ААА №922497. 15.12.2021 Черкаською обласною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу 07.12.2021 встановлена ІІ група інвалідності. Причина інвалідності захворювання пов`язана з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №358096 та посвідченням Внаслідок змін у законодавстві, у зв`язку з отриманням права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач звернувся до Міністерства оборони України, проте отримав відмову із зазначенням про відсутність права на доплату, оскільки інвалідність ІІ групи встановлена понад дворічний термін. Пунктом 2 Порядку № 975 визначено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Отже, предметом розгляду у цій справі є вимога щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду ІІ групи, яка настала у 2021 році, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності. Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Положення пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014. Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється". Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності. Приписами пункту 8 Порядку № 975 врегульовано, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється. Аналіз наведених норм права дає змогу стверджувати, що наведений дворічний строк застосовується до правовідносин пов`язаних з отриманням одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми, за умови якщо у зазначений строк особа з інвалідністю (з втратою працездатності), скориставшись своїм правом на отримання допомоги, набула право на отримання відповідної допомоги у більшому розмірі. Тобто обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми (чинної на час виникнення спірних правовідносин і вирішення справи у судах першої та апеляційної інстанцій) є отримання особою грошової допомоги і повторне звернення за отриманням доплати. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що вперше ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено з 08.07.2009, а 07.12.2021 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності без зміни її причин, а тому у цій справі спір між сторонами виник не щодо доплати грошової допомоги, а щодо отримання одноразової грошової допомоги вперше. Так, матеріали справи свідчать та відповідачем не заперечується, що позивач при первинному встановленні ІІІ групи інвалідності не звертався із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, оскільки такі виплати не були передбачені чинними на той час нормами законодавствами. Таким чином, позивачем право на отримання одноразової грошової допомоги не використано, тому від має право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Аналогічну правову позицію наведено Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2022 року у справі №240/12378/19. Враховуючи вищевикладне, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г.