Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1824/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1824/22 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 лютого 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Чернігівської міської ради (далі - відповідач), у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача, які полягали у відмові в задоволенні його запитів на отримання публічної інформації від 12.01.2022 та від 24.01.2022, в частині ненадання копій розпоряджень Чернігівського міського голови про надання відпусток секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 в грудні 2021 року - січні 2022 року та копій табелів обліку використання робочого часу секретарем Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року - січень 2022 року; - зобов`язати відповідача надати йому копії розпоряджень Чернігівського міського голови про надання відпусток секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 в грудні 2021 року - січні 2022 року (по 24.01.2022), якщо такі розпорядження приймались, та копії табелів обліку використання робочого часу секретарем Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року - січень 2022 року (по 24.01.2022). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року позов було задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Чернігівської міськради із запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати: - інформацію про заробітну плату, із зазначенням її структури, включаючи усі премії, надбавки і компенсації, яка була виплачена секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року; - копії розпоряджень Чернігівського міського голови про надання відпусток секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 в грудні 2021 року січні 2022 року, якщо такі розпорядження приймались; - копії табелів обліку використання робочого часу секретарем Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року січень 2022 року. Листом від 19.01.2022 за №15/1-05/2022/вих/7/2022/ПІ відповідач повідомив ОСОБА_1 розмір заробітної плати секретаря Чернігівської міської ради ОСОБА_2 , виплаченої у грудні 2021 року (із зазначенням надбавок, компенсацій та премій). При цьому, щодо іншої запитуваної інформації Чернігівська міськрада зазначила, що вона не є публічною в розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і не підлягає наданню на запит. Зокрема, відповідач зазначив, що створення інформації про надання відпусток та табелів обліку робочого часу, та перебування її у володінні міськради, не пов`язане із здійсненням владних управлінських функцій. Чернігівська міськрада в даному випадку не виступає суб`єктом владних повноважень, правовідносини, які виникають з даного приводу, врегульовуються нормами КЗпП України, як між роботодавцем та працівником. 24.01.2022 позивачем до Чернігівської міськради подано повторний запит на отримання публічної інформації щодо надання відповідачем копій розпоряджень Чернігівського міського голови про надання відпусток секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 в грудні 2021 року, січні 2022 року, якщо такі розпорядження приймались, та копій табелів обліку використання робочого часу секретарем Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року січень 2022 року. Листом від 31.01.2022 за №31/1-04/2022/вих/22/2022/ПІ відповідач відмовив у наданні копій запитуваних документів з аналогічних підстав, вказаних у листі від 19.01.2022. Також повідомив про можливість оскарження наданої відповіді в судовому порядку. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідно до змісту статей 7, 13 Закону №2939-VI не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Вказана інформація може бути обмежена у доступі лише при дотриманні вимог, визначених частиною другою статті 6 Закону №2939-VI. Оскільки секретар міської ради є посадовою особою органу місцевого самоврядування, отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету, а її нарахування (визначення розміру) здійснюється, у тому числі, на підставі (з урахуванням) розпоряджень міського голови про надання відпусток і табелів обліку робочого часу, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про обов`язок Чернігівської міськради надати копії запитуваних ним документів. При винесенні даної постанови колегія суддів керується наступним. Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію. Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Частинами першою та другою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI). Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис. Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, просив надати: - інформацію про заробітну плату, із зазначенням її структури, включаючи усі премії, надбавки і компенсації, яка була виплачена секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року; - копії розпоряджень Чернігівського міського голови про надання відпусток секретарю Чернігівської міської ради ОСОБА_2 в грудні 2021 року січні 2022 року, якщо такі розпорядження приймались; - копії табелів обліку використання робочого часу секретарем Чернігівської міської ради ОСОБА_2 за грудень 2021 року січень 2022 року. Законом України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР) визначено, що посадова особа місцевого самоврядування - особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Таким чином, секретар міської ради є посадовою особою органу місцевого самоврядування, отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету, а її нарахування (визначення розміру) здійснюється, у тому числі, на підставі (з урахуванням) розпоряджень міського голови про надання відпусток і табелів обліку робочого часу. Виходячи із поняття публічної інформації, запитувана позивачем інформація, є такою, що задокументована (створена) в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, отже, є публічною. Однак, відповідач повідомив ОСОБА_1 листом про розмір заробітної плати секретаря Чернігівської міської ради ОСОБА_2 , виплаченої у грудні 2021 року (із зазначенням надбавок, компенсацій та премій). При цьому, щодо іншої запитуваної інформації відповідач вказав, що така не підлягає наданню на запит. Наведене свідчить про порушення відповідачем під час надання відповіді на запит позивача про отримання публічної інформації вимог Закону, що виразились в неповному надані запитуваної інформації. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко