Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/10144/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/10144/21 Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : Рішенням суду від 30.11.2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.10.2021 року виплати пенсії максимальним розміром. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 з 01.10.2021 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням проведених виплат. Вказане рішення суду набрало законної сили 31.12.2021 року та було звернуто до виконання шляхом видачі виконавчого листа. 10.01.2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні з ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 . Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.01.2023 року замінено стягувача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) (у правовідносинах щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №400/10144/21) на правонаступника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ). Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. В своїй скарзі апелянт вказав, що у відповідності до положень абз. 1, абз. 3, ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсій, що підлягали виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 30.11.2021 року по справі №400/10144/21 і залишились недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ст. 61 вказаного Закону. Отже, вимоги зобов`язального характеру, заявлені ОСОБА_1 у зазначеній справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у цьому випадку не є належним способом захисту прав ОСОБА_2 . Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до матеріалів справи, наданих до суду дружиною позивача, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . ОСОБА_2 є дружиною померлого, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. З досліджених судом матеріалів необхідно констатувати відсутність інформації про те, що нараховані на виконання судового рішення суми недоотриманої пенсії були виплачені за життя померлому пенсіонеру. Відповідачем жодних пояснень не надано щодо заяви про заміну стягувача правонаступником. Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. Враховуючи, що за приписами статті 52 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, спірні правовідносини допускають правонаступництво. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Слід зазначити, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №400/10144/21 був вирішений спір стосовно розрахунку пенсії позивача, яку він отримував згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Так, за загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 52 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Відповідно до статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. За приписами частини 3 цієї статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім`ї. У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, сформульовано висновок про те, що « у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя». Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 року у справі № 200/12094/18-, такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання. Колегія суддів звертає увагу на те, що нормою статті 61 Закону № 2262-ХІІ чітко визначений перелік осіб, які мають право на отримання таких сум пенсій, які залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю пенсіонера. ОСОБА_2 , як дружина позивача, відповідно до цієї норми закону має право на отримання тих сум пенсій, які залишилися недоодержаними у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 . Як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутня інформація про те, що нараховані на виконання судового рішення суми недоотриманої пенсії були виплачені за життя померлому пенсіонеру. При цьому, пенсійним органом як в межах адміністративного провадження в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі вказана обставина не оспорювалась, тобто відповідач не заперечує про наявність нарахованих, проте невиплачених за життя ОСОБА_1 , сум пенсії. З вказаного слідує, що відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у ОСОБА_2 у зв`язку зі смертю її чоловіка виникло право на отримання нарахованих ГУ ПФУ в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі №400/10144/21 сум пенсії за вислугу років, які залишились невиплаченими на день смерті ОСОБА_1 . Водночас, колегія суддів зазначає, що таке право не дає підстав для здійснення заміни стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року, оскільки вказане судове рішення містить зобов`язання ГУ ПФУ в Миколаївській області провести перерахунок та здійснити виплату з 01.10.2021 року пенсії саме ОСОБА_1 . Таке рішення суду породжує правовідносини, які тривають в часі до того моменту, допоки у позивача залишається право на отримання пенсії на підстав Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, смерть пенсіонера є тією обставиною, яка припиняє його право на отримання пенсії. Отже, вказані вимоги зобов`язального характеру нерозривно пов`язані з особою стягувача і не допускають правонаступництва, а тому у суду відсутня можливість замінити сторону виконавчого провадження лише в частині вимог виконавчого листа та/або виконавчого провадження, що стосуються зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_2 нарахованої, але не виплаченої пенсії. За таких обставин, заміна сторони в виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №520/19364/2020. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 протягом 6 місяців після смерті та отримання свідоцтва про смерть чоловіка не зверталася до ГУ ПФУ в Миколаївській області для отримання відповідних сум пенсії. У такому разі, в силу ч. 3 ст. 52 Закону № 1058-IV, сума пенсії, що належала ОСОБА_1 і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини, а у ОСОБА_2 , як дружини позивача, у зв`язку зі смертю останнього виникло право на отримання нарахованої ГУ ПФУ в Миколаївській області на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року у справі № 400/10144/21 суми пенсії, яка залишилась невиплаченою на день смерті ОСОБА_1 . При цьому, відсутність підстав для заміни сторони у виконавчому провадженні не впливає на можливість реалізації ОСОБА_2 права на отримання вказаної доплати шляхом звернення до ГУ ПФУ в Миколаївській області, зокрема, але невиключно, на підставі свідоцтва про право на спадщину. Відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_2 таких сум є підставою для звернення останньої до суду із позовом за захистом своїх прав. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що заміна стягувача у правовідносинах щодо виконання судового рішення у межах вказаної справи є належним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 . Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції від 20 січня 2023 року підлягає скасуванню із прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження в повному обсязі. Керуючись ст.311, 315, 317, 321, ст.322, ст.325, ст.329, 379 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2023 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні залишити без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 28 лютого 2023 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова