Постанова 4824 № 370/2467/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 758/370/2467/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/1333/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г., при секретарі Савіцькій Д.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Макарівська селищна рада Київської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Білоцької Л.В.,- встановив: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом. Позивач просила: зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками, що розташована в АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222783201:01:019:0083 та 3222783201:01:019:0084) шляхом перенесення існуючого паркану на межі суміжного землекористування між земельними ділянками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в бік земельної ділянки з кадастровим номером 3222783201:01:019:0040 для приведення меж в стан згідно державного акту серії ЯЖ № 204716, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року № 068-08-V державного акту серії ЯЖ № 204717, який видано ОСОБА_1 на підставі рішення Копилівської сільської ради від 19.06.2007 року № 068-08-V; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно захопив частину її земельної ділянки, демонтував огорожу та звів паркан, чим створив перешкоди у вільному володінні та користуванні земельними ділянками позивачу. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що апеляційна скарга необґрунтована. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримав. ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про його час і місце повідомлені належним чином. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог. Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 3222783201:01:019:0084, площею 0,250 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом серії ЯЖ № 204717, та земельна ділянка, кадастровий номер 3222783201:01:019:0083, площею 0,177 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом серії ЯЖ № 204716. Цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. ОСОБА_3 на підставі державного акту серії серії ЯГ № 319152 та державного акту серії ЯГ № 319153 належали земельні ділянки з кадастровим номером 3222783201:01:019:0037 та 3222783201:01:019:0040, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарств. ОСОБА_2 , на підставі договору дарування від 02 червня 2010 року, набув право власності на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, на підставі договору дарування від 02 червня 2010 року ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222783201:01:019:0037, площею 0,2500 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 березня 2020 року після смерті батька ОСОБА_3 , відповідач набув право власності на земельну ділянку площею 0,7501 га. Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що відповідач порушив межі її ділянок, самовільно захопив частину її земельної ділянки та звів паркан, чим створює перешкоди у вільному володінні та користуванні позивачу її земельними ділянками. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надала: копії державних актів про право власності на земельні ділянки; клопотання до Комісії з питань розгляду земельних спорів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; копії технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі; викопіювання з Публічної кадастрової карти. Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). За змістом ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф. Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пред`являючи даний позов, ОСОБА_1 не надала належних та достатніх доказів на підтвердження того, що їй чинять перешкоди у користуванні земельними ділянками. Матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, зокрема висновків земельно-технічної експертизи, згідно яких було б можливо встановити факт накладення земельних ділянок, самовільне переміщення межових знаків, вихід за межі виділених земельних ділянок, встановлення паркану на належних позивачу земельних ділянках, тощо. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що межі земельної ділянки відповідача встановлені з порушенням процедури та створюють їй перешкоди у користуванні своїм майном. Посилання в апеляційній скарзі на те, що межі земельної ділянки відповідача не встановлені відповідно до процедури встановленої законом, є безпідставними та не підтвердженими будь-якими належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження порушення прав позивача надано наступні докази: державні акти на право призваної власності на земельну ділянку; технічну документацію; клопотання до Комісії з питань розгляду земельних спорів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; пояснення позивача та свідків, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені докази не є достатніми та належними. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 15 вересня 2022 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Макарівського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2023 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова С.Г. Музичко