Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/27297/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/27297/21 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Дата і місце ухвалення: 10.11.2022р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ЛИДЕР» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, - В С Т А Н О В И Л А : В грудні 2021 року дочірнє підприємство «ЛИДЕР» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті (з урахуванням ухвали суду від 10.11.2022р. про залучення другого відповідача) про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 жовтня 2021 року №312873 та №312874. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем необґрунтовано застосовано до ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарський штраф за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, оскільки автомобільний транспорт позивача перевозив щебінь (насипом), який є подільним вантажем. На законодавчому рівні не передбачена можливість отримання особою дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, тому на особу не може бути накладений штраф відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за відсутність такого дозволу. Також, позивач зазначав, що жодний із складених під час габаритно-вагового контролю документів не містить доказів того, що якісь із осей автомобіля позивача утворюють здвоєну вісь. Підприємство не надавало будь-кому послуг з перевезення вантажів, а перевозило щебінь, придбаний ним для здійснення власної господарської діяльності за договором №19/01-2021 від 04.01.2021р., укладеним з ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри», у зв`язку з цим наявність товарно-транспортної накладної не є обов`язковою. При здійсненні габаритно-вагового контролю допущено численні порушення чинного законодавства, вагові параметри автомобіля визначено невірно, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів складено безпідставно. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.11.2022р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 жовтня 2021 року №312873 та №312874. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ДП «ЛИДЕР» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення від 10.11.2022р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову дочірнього підприємства «ЛИДЕР». В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки не досліджено питання здвоєної осі та відстань між осями, що її утворюють. Судом не враховано, що автомобіль позивача Ford Cargo 4142D має сталу будову та всі відстані між осями транспортного засобу такої моделі є у відкритому доступі, а тому не потребують додаткових замірів. Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про те, що оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не можу бути накладений штраф відповідно до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Судом не враховано, що з 01.10.2021р., з набранням чинності Законом від 03.06.2021р. №1534-ІХ, законодавцем усунено прогалину та встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу. Посилається апелянт і на те, що позивачем не надано належних доказів ненадання ним будь-кому послуг з перевезення вантажів, а здійснення ним перевезення щебеню, придбаного у ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри», для власних потреб. Апелянт вважає необґрунтованим стягнення судом першої інстанції з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ДП «ЛИДЕР» 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки судом не враховано критеріїв співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, спеціалізований вантажний-спеціалізований самоскид марки Ford Cargo 4142D, д/н НОМЕР_1 , належить на праві власності ДП «ЛИДЕР». 04.09.2021р. о 16 год. 50 хв. посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 210 км + 840 м автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв» проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу автомобіля Ford Cargo 4142D, д/н НОМЕР_1 , яким дочірнє підприємство «ЛИДЕР» здійснювало перевезення щебеню (подільний вантаж). За результатами вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 04.09.2021р., якою встановлено: - повну масу транспортного засобу 37,19 тон. - навантаження на осі: 7,63; 6,21; 11,29; 12,06 тон. За результатами зважування відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №61514 від 04.09.2021р. Згідно із зазначеним актом встановлена нормативно допустима маса: 40,00 тони та фактична 37,19 тон. Осьові навантаження: нормативно допустиме 16/16 тон, фактичне 13,84/23,35 тон. Також, уповноваженим органом Укртрансбезпеки за результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №295717 від 04.09.2021р., яким зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, а саме: навантаження на здвоєну вісь 23,35 тон (допустиме 16 тон) становить 45,9% від встановленої норми, чим порушено п.22.5. Правил дорожнього руху. За відповідне порушення передбачена відповідальність за абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Також, зафіксовано порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону, що виразилося у наданні послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону, а саме: відсутня товарно-транспортна накладна. У зв`язку з виявленими порушеннями, позивачу виставлено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 620,1 євро В подальшому, 04.10.2021р. Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу: - №312873, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до ДП «ЛИДЕР» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн.; - №312874, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до ДП «ЛИДЕР» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. Не погоджуючись з правомірністю вказаних постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу ДП «ЛИДЕР» оскаржило їх в судовому порядку. Задовольняючи позов підприємства та скасовуючи спірні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу суд першої інстанції виходив з того, що під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки не досліджено питання здвоєної осі та відстані між осями, що її утворюють, оскільки в пункті 9 акту №61514 від 04.09.2021р. про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів відсутня інформація щодо відстані між осями. Також, суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено видачу дозволу на перевезення подільного вантажу в обсягах, більших, ніж передбачено пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, а тому накладення на підприємство штрафних санкцій за відсутність такого дозволу є безпідставним. Що ж до відсутності у позивача товарно-транспортної накладної, то судом встановлено, що ДП «ЛИДЕР» не надавало будь-кому послуг з перевезення вантажів, а перевозило щебінь, придбаний ним для здійснення власної господарської діяльності за договором №19/01-2021 від 04.01.2021р., укладеним з ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри». За висновками суду, перевезення автомобілем позивача вантажу за наявності у водія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії та накладної №ОГК-005667 від 04.09.2021р. свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Згідно частини 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879). Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879). За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. Згідно з пунктом 22.5 ПДР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Проаналізувавши зазначені вище норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними: перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, а перевезення подільного вантажу з перевищенням навантаження на вісі заборонено. Наведене свідчить про те, що головною метою такої заборони є збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків. Так, колегія суддів зазначає, що у даному випадку позивач перевозив щебінь, який є подільним вантажем, а отже з урахуванням вищевикладених норм права перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху заборонено. Відтак, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником відповідного дозволу. Частина 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, станом на 04.09.2021р. - дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів) встановлювала відповідальність автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді адміністративно - господарських штрафів, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (абз.16 ч.1 ст.60) Аналіз вказаної норми абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту перевезення вантажу без відповідного дозволу. Оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачена, то на особу не може бути накладений штраф відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-IIІ за відсутність такого дозволу. На користь такого висновку свідчать і подальші зміни внесені Законом №1534-IX від 03.06.2021р. до абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III. Так, законодавцем викладено абз. 16 ч.1 ст.60 Закону №2344-IIІ у новій редакції із визначенням окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу та окремо відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу. Тобто, тільки з 01.10.2021р. законодавцем встановлена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених габаритно-вагових норм при перевезення подільного вантажу. За встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем безпідставно оскаржуваною постановою №312873 від 04.10.2021р. застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф згідно абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. №2344-III, в редакції, чинній на 04.09.2021р. (дату здійснення габаритно-вагового контролю та складення акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів), за відсутність дозволу на участь у дорожньому русі транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, оскільки перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм заборонено та видача відповідного дозволу на перевезення подільного вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових не передбачена, що свідчить про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого абз.16 ч.1 ст.60 Закону №2344-IIІ, у наведеній редакції. Висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості отримання дозволу на перевезення подільного вантажу, який перевищує габаритно-вагові норми та відсутності підстав для відповідальності перевізника за неотримання такого дозволу, відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.01.2020р. у справі №814/1460/16. Більше того, як правильно зазначив суд першої інстанції, під час перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки не досліджено питання здвоєної осі та відстані між осями, що її утворюють, оскільки в акті про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів №61514 від 04.09.2021р. відсутня інформація щодо відстані між осями. Апелянт стверджує, що автомобіль позивача Ford Cargo 4142D має сталу будову та всі відстані між осями транспортного засобу такої моделі є у відкритому доступі, а тому не потребують додаткових замірів Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки якщо відповідач вважав вісь здвоєною, то визначення загальної маси автомобіля та навантаження на одну здвоєну вісь шляхом сумування її одиночних осьових навантажень є неправильним. При такій конструкції для визначення навантаження на одну здвоєну вісь дві одиночні осі, які її утворюють, повинні зважуватись разом. Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування постановою від 04.10.2021р. №312874 до ДП «ЛИДЕР» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Статтею першою Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. У силу статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст.48 Закону №2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, зокрема, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009р. №207 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб необхідними документами є: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Судом першої інстанції встановлено, що ДП «ЛИДЕР» 04.09.2021р. перевозило щебінь, придбаний ним для здійснення власної господарської діяльності за договором №19/01-2021 від 04.01.2021р., укладеним з ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри». Накладна №ОГК-005667 від 04.09.2021р. є документом на отриманий від ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри» щебінь. За таких обставин, з посиланням на 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ від 25.02.2009р. №207, суд дійшов висновку, що перевезення автомобілем позивача вантажу за наявності у водія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії та накладної №ОГК-005667 від 04.09.2021р., отриманої від ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри», свідчить про відсутність порушень з боку позивача вимог ст.48 Закону №2344-ІІІ. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення водієм транспортного засобу Ford Cargo 4142D, д/н НОМЕР_1 , посадовій особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки накладної №ОГК-005667 від 04.09.2021р., отриманої від ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри». В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №295717 від 04.09.2021р., яким, серед іншого, зафіксовано порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону, зазначено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 від надання пояснень та підпису акту відмовився. Надання відповідної накладної ДП «ЛИДЕР» до суду першої інстанції не свідчить про відсутність в діях позивача порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-ІІІ, оскільки документи, передбачені статтею 48 Закону, повинні бути у водія транспортного засобу та пред`являтися посадовій особі Укртрансбезпеки безпосередньо під час здійснення перевірки. Також, колегія суддів при вирішенні спору враховує, що за умовами пункту 2.4 укладеного з ТОВ «Корпорація «Бугські кар`єри» договору №19/01-2021 від 04.01.2021р. поставку замовлених матеріалів проводить продавець, а не покупець товару. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено законність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 04 жовтня 2021 року №312874, а тому підстави для її скасування відсутні. При вирішенні спору в цій частині судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини справи, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.317 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення від 10.11.2022р. у відповідній частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ДП «ЛИДЕР». Апелянт наголошує, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, судом першої інстанції не враховано критеріїв співмірності, визначених частиною 5 статті 134 КАС України. Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції враховано положення статті 134 КАС України щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зважаючи на обсяг матеріалів справи та поданих позивачем доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки саме така сума є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскаржуваним рішенням суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ДП «ЛИДЕР» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Враховуючи висновок колегії суддів про наявність підстав для часткового задоволення позову підприємства, тому, на підставі ч.6 ст.139 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне змінити здійснений судом першої інстанції розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь ДП «ЛИДЕР» судових витрат за сплату судового збору у розмірі 1135,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 1000,00 грн. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року скасувати в частині задоволення позову дочірнього підприємства «ЛИДЕР» про визнання протиправною та скасування постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №312874 від 04.10.2021р. про застосування адміністративно - господарського штрафу. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову дочірнього підприємства «ЛИДЕР». Абзац четвертий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року викласти в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на користь дочірнього підприємства «ЛИДЕР» (код ЄДРПОУ 34168990) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1135,00 (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.». В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 27 лютого 2023 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук