Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/4776/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 340/4776/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року (головуючий суддя Кравчук О.В.) в адміністративній справі №340/4776/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 13.10.2022 до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження перерахованої пенсії, з 01.04.2019 року ОСОБА_1 , максимальним розміром (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Також просив допустити до негайного виконання дане рішення в межах платежу за один місяць (у відповідності до статті 371 КАС України). Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугою років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". У листопаді 2021 року йому проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки від 28.05.2021 року № 9193. Відповідно до вказаної довідки розмір пенсії повинен становити 30 345,48 грн, однак при перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Кіровоградській області обмежило виплату пенсію максимальним розміром. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся з позовною заявою до суду. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року позов задоволено: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо застосування обмеження пенсії, призначеної ОСОБА_1 , максимальним розміром з 01.04.2019 року; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження розміру пенсії максимальним розміром, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що протягом 2019 року статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про обмеження пенсії максимальним розміром, відтак дійшов висновку, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром не ґрунтується на законі. Разом з тим, суд першої інстанції зауважив, що оскільки, за результатом розгляду даної справи судом не вирішуються вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача певних сум пенсійних виплат, а рішення суду містить вказівки зобов`язального характеру, суд робить висновок про відсутність підстав для негайного виконання рішення в частині сплати перерахованої суми пенсії за один місяць. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги серед іншого вказує, що до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Також зазначає, що в бюджеті Головного управління відсутні видатки на виплату коштів. Крім того, зауважує про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07 червня 2008 року є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ. Рішенням суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 340/6611/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» № 9193 від 28.05.2021 року. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Кіровоградській області» № 9193 від 28.05.2021 року, з урахуванням виплачених сум. Пенсію позивачу перераховано на підставі рішення суду у розмірі 30170,25 грн (90% сум грошового забезпечення), яку було обмежено розміром десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає обмеження розміру його пенсії протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Частинами 3, 18 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку. Слід взяти до уваги, що статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. В силу ч.ч.1, 2, 3 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Аналіз частини 4 ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) дає підстави для висновку, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таким чином, підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) є підставою для перерахунку пенсії. Водночас, слід враховувати, що підставою для перерахунку пенсії є як зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, так і введення для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) і премій у розмірах, встановлених законодавством. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач, виконуючи рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 340/6611/21, провів перерахунок пенсії позивача за вислугу років на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, за нормами, чинними за березень 2019 року, при цьому обмежив пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Надаючи оцінку діям відповідача щодо обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, колегія суддів апеляційної зауважує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 р. №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Згідно ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. При цьому, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740грн. У рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, створених відповідно до законів України, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту, а обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262), порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною 5 статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Відповідно до п.2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України положення ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 р. втратили чинність положення частини 7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно зі ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 р. №3668-VІ (у редакції Закону України від 24.12.2015 р. за №911-VІІІ) максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р., максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не може перевищувати 10 740грн. Водночас, з огляду на п.2 Прикінцевих та перехідних положень цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу 11 підпункту 11 та абзацу 138 підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року. Згідно з п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 за №911-VІІІ дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016 р. Отже обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом. Викладене узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 15.04.2019 р. у справі №127/4270/17 (провадження №К/9901/33880/18). Матеріалами справи підтверджується, що позивач з 07.08.2008 р. є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і одержує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказані обставини дають підстави для висновку про безпідставність застосування відповідачем до позивача обмеження пенсії максимальним розміром на підставі вимог Закону №3668. Слід зазначити, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII), десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом №3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII), шляхом викладення її в редакції Закону №3668. Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) та положення частини 1 статті 2 Закону №3668 (у частині поширення її дії на Закон №2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262) та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII). При цьому положення статті 2 Закону №3668 (у частині поширення її дії на Закон №2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII), тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII), з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016 та Законом №3668 у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. При цьому, відповідачем у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668. Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вони суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 р. у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№2262-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. №7-рп/2016, а не норми Закону №3668. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 р. у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 р. у справі №640/11168/20 у подібних правовідносинах. Щодо доводів відповідача про залишення позовних вимог без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В силу ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Частиною 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Тобто, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку, слід керуватися нормами пенсійного законодавства для визначення строків звернення до адміністративного суду, а тому доводи відповідача щодо порушення строків звернення до суду в частині проведення перерахунку є безпідставними. Стосовно доводів відповідача про те, що відповідно до постанови КМУ від 16.12.2020 №1279 управління Пенсійного фонду позбавленні функції фінансування виплати пенсії, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Постановою КМУ від 16.12.2020 року №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" внесено зміни до деяких постанов Уряду, та, зокрема, до Положення правління Пенсійного фонду України «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління» №28-2 від 22.12.2014р. Кабінет Міністрів України затвердив "Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку" та внесено до постанов Кабінету Міністрів України відповідні зміни. Пенсійному фонду України встановлено до 1 квітня 2021 року провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій. Відповідно до п.4 Положення «Про Пенсійний фонд України», яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 р. № 280 (в редакції Постанови №1279 від 16.12.2020) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій. Відповідно до п. 12 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою КМУ від 30.08.1999 №1596, органи Пенсійного фонду (головні управління Пенсійного фонду України в областях, м. Києві) на підставі заяв, передбачених п. 10 цього Порядку, складають: - списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; - опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках. Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 13 Порядку № 1596 під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України. Згідно із п. 14 Порядку №1596 на підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів. Отже Пенсійний фонд України здійснює відповідні дії для своєчасного та у повному обсязі фінансування виплати пенсій. Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Відповідно до п.4 ч.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 "Про затвердження положень про територіальні органи Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов правління Пенсійного фонду України" (Зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485) Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами). Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1279 "Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги" затверджено "Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку" та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, від 23.07.2014 №280 та від 11.05.2017 №312 відповідні зміни, згідно яких, Іншим особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно з цим Законом, пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України через установи відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера на підставі відповідних документів, що оформляються органом Пенсійного фонду України. Таким чином, оскільки виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання, положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі функції по виплаті та фінансуванню пенсій збережені, а Пенсійний фонд України здійснює відповідне спрямування та фінансування пенсій, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо втрати функції по виплаті пенсії. Як наслідок, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини. Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу судові витрати. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 09.02.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова