Постанова 4820 № 678/686/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2023 року м. Хмельницький Справа № 678/686/22 Провадження № 22-ц/4820/481/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії судді в судової палати з розгляду цивільних справ Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області в складі судді Цибульського Д.В. від 24 жовтня 2022 року. Заслухавши доповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в: У липні 2022 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з позовом до відповідача, вказувала, що вона 03.03.2021 року була призначена на посаду начальника відділу будівництва, архітектури та земельних відносин Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, та є посадовою особою органу місцевого самоврядування. За свою трудову діяльність вона користувалися повагою в колективах, в яких працювала, сумлінно виконувала свої трудові обов`язки, є публічною особою та дорожить своєю діловою репутацією. Працюючи на займаних посадах, вона була неодноразово нагороджена подяками та почесними грамотами. У червні 2022 року з соціальної мережі «Фейсбук» в групі «Дошка оголошень Летичева» їй стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 розповсюдив відносно неї недійсну, та таку що порушує право на повагу до її честі, гідності та ділової репутації, інформацію «ця коротка, ОСОБА_3 з земельного відділу рулить всім деребаном земельки в районі. Падло ще те. Але нічого, на все свій час». Їй завдано моральної шкоди, яка виразилась в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що вона була ображена та принижена в соціальній мережі «Фейсбук» - групі, яка має 10108 учасників. Цю публікацію переглянула велика кількість учасників, за результатами перегляду та коментарями під цією публікацією до неї як до посадової особи почали надходити телефонні дзвінки щодо пояснення даної ситуації, тому вона вважає, що відповідач своїми протиправними діями грубо порушив її честь, гідність, ділову репутацію та завдав моральної шкоди. Тому позивачка просила визнати недійсною та такою, що порушує права її на повагу до її честі, гідності та ділової репутації, наступну інформацію «ця коротка, ОСОБА_3 з земельного відділу рулить всім деребаном земельки в районі. Падло ще те. Але нічого, на все свій час», яка розповсюджена в соціальній мережі «Фейсбук» ОСОБА_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом опублікування в соціальній мережі «Фейсбук» та засобі масової інформації «Летичівська газета» та стягнути з ОСОБА_2 на користь її в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 24.10.2022 року позов задоволено частково. Визнано недійсною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до її честі, гідності та ділової репутації, наступну інформацію «ця коротка, ОСОБА_3 з земельного відділу рулить всім деребаном земельки в районі. Падло ще те. Але нічого, на все свій час», яка розповсюджена в соціальній мережі «Фейсбук» ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 з дня набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , шляхом опублікування в соціальній мережі «Фейсбук» та засобах масової інформації «Летичівська газета». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3473,40 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та відмовити в задоволенні позову повністю. Вважає, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що вказане твердження стосується саме позивачки, а не іншої особи з таким же іменем та по батькові лише на підставі спільного територіального місцезнаходження. Наприклад, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такі дані має « ОСОБА_4 », яка є керівником Відділу з питань земельних відносин Волинської обласної державної адміністрації, або «Ланевич Олена Михайлівна», що є заступником начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Судом помилково зроблено висновок, що слово «падло» є образливим висловлюванням, хоча ці вислови слід розглядати як оціночне судження, що направлено на критику роботи. Суд, стягуючи з відповідача моральну шкоду, не врахував, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що б обґрунтовували наявність шкоди і її розмір. А тому встановлений судом грошовий розмір моральної шкоди лише призведе до безпідставного збагачення позивачки. У відзиві ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу як безпідставну, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про розгляд справи. Позивачка письмовою заявою просила розглянути справу за її відсутності. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення. Так, судом встановлено, що відповідно до розпорядження Летичівської селищної ради Хмельницької області №70 від 03.03.2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника відділу будівництва, архітектури та земельних відносин Летичівської селищної ради з 04.03.2021 року як така, що пройшла за конкурсом. Відповідно до розпорядження Летичівської селищної ради Хмельницької області №153 від 14.09.2021 року ОСОБА_1 переведено з посади начальника відділу будівництва, архітектури та земельних відносин Летичівської селищної ради на посаду начальника відділу земельних відносин Летичівської селищної ради з 01.10.2021 року, де вона працює й досі. У соціальній мережі «Фейсбук» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та функціонує загальнодоступна група «Дошка оголошень ОСОБА_5 », що станом на 02.06.2022 року мала 10108 учасників. 02.06.2022 року в соціальної мережі «Фейсбук» в групі «Дошка оголошень Летичева» відповідач ОСОБА_2 поширив повідомлення такого змісту: «ця коротка, ОСОБА_3 з земельного відділу рулить всім деребаном земельки в районі. Падло ще те. Але нічого, на все свій час». Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, яка розповсюджена в соціальній мережі «Фейсбук» ОСОБА_2 «ця коротка, ОСОБА_3 з земельного відділу рулить всім деребаном земельки в районі. Падло ще те. Але нічого, на все свій час» є недійсною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до її честі, гідності та ділової репутації. Тому позивачка має право на спростування вказаної інформації та стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди згідно ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»,оскільки образу висловлено відповідачем в брутальній та принизливій формі. Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації. Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд першої інстанції не визначився і не з`ясував, чи дійсно висловлювання відповідача є фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних засад демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Відповідно до статей 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи (далі - Декларація), політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, які вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Шпрінгер проти Німеччини» ЄСПЛ вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, тоді як публічних осіб така норма не стосується. Отже, межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу. Встановлено, що позивачка є начальником відділу земельних відносин Летичівської селищної ради, - посадовою особою органу місцевого самоврядування, тобто, відіграє певну роль у суспільному житті на місцевому рівні, тому має бути відкритою для суворої критики і пильного нагляду територіальної громади й межа допустимої критики щодо її особи є значно ширшою. Суд першої інстанції правильно встановив, що спірні висловлювання стосувалися саме позивачки, а не інших осіб з тим же іменем та по батькові, оскільки апелянт не вказав і не довів, що ці висловлювання стосувалися іншої (конкретної) особи. Разом з тим, суд не врахував, що по своїй суті спірні висловлювання щодо позивачки є власною критичною оцінкою (інтерпретацією) відповідачем діяльності позивачки як публічної особи, і не містять жодних фактичних даних (інформації) щодо неї. Про це свідчить і характер використаних мовно-стилістичних засобів метафори, гіперболи («рулить всім дерибаном земельки…»). Отже, висловлювання, здійснені відповідачем стосовно позивачки, є оціночним судженням, а тому не можуть бути спростовані. Відтак відсутні правові підстави для застосування норм статті 277 ЦК України. Отже, за відсутності факту поширення недостовірної інформації негативного змісту, відсутні правові підстави і для відшкодування моральної шкоди заданої поширенням такої інформації на користь позивачки. Слово «падло» дійсно є образливим висловлюванням, проте позивачка просила стягнути моральну шкоду, завдану їй поширенням недостовірної інформації, а не образою. З врахуванням наведеного оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5210,10 грн. понесених судових витрат. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 24 жовтня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5210,10 грн. понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 лютого 2023 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк