Постанова 4820 № 674/59/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2023 року м. Хмельницький Справа № 674/59/20 Провадження № 22-ц/4820/405/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Цугель А. О., з участю: представника позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою її представником ОСОБА_1 , на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року (суддя Шафікова Ю. Е., повне судове рішення складено 18 листопада 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Державний реєстратор Дзюба Тетяна Аркадіївна, Головне управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради, про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, права власності на земельну ділянку та визнання незаконним рішення про державну реєстрацію. Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_3 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що більше 60 років проживає у будинку АДРЕСА_1 і користується земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,26 га. Від будинку до земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства існував прохід землями загального користування, що відображено у державному акті на право власності на земельну ділянку. Влітку 2018 року батько власника суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 почав забороняти їй користуватися проходом. В ході суперечки відповідач повідомив, що на його замовлення виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, за якою відсутній прохід (землі загального користування). На підставі цієї документації у Державний земельний кадастр внесені зміни щодо розміру та меж земельної ділянки, належної ОСОБА_4 . Відсутність проходу між земельними ділянками позбавляє її права використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Тому позивачка просила: визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки кадастровий номер 6821885600:01:005:0007 площею 0,2500 га цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ; визнати незаконним рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 6821885600:01:005:0007 та скасувати державну реєстрацію зазначеного права власності. Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року в позові відмовлено. ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Суд не надав належної оцінки наданим нею доказам. Матеріалами справи підтверджується хибність внесених змін до конфігурації земельної ділянки відповідача. Державними актами на право приватної власності на землю підтверджується наявність земель загального користування (проходу) для сполучення між домогосподарством і городом. У висновку експерта не надана повна відповідь на питання № 2, невірно зазначений номер технічної документації, проведені експертні дослідження не можна вважати достатніми доказами у справі. Безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення комплексної з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи. У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав. Представник відповідача її не визнав. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Представник Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дунаєвецької міської ради і державний реєстратор Дзюба Т. А. подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно установив, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 007755 від 09.10.2002 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої на території с. Мала Побіянка Дунаєвецького району (тепер Кам`янець-Подільського району) Хмельницької області, площею 0,51 га, для обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для особистого селянського господарства - 0,26 га. Згідно з планом зовнішніх меж позивачці належать три земельні ділянки площею 0,13 га, 0,185 га та 0,20 га. За описом меж ділянки № НОМЕР_1 від «А» до «Б» знаходяться землі загального користування, від «Б» до «В» - землі ОСОБА_5 , від «В» до «А» - землі ОСОБА_6 ; за описом меж ділянки № НОМЕР_2 від «А» до «Б» знаходяться землі ОСОБА_5 , від «Б» до «В» - землі сільської ради, від «В» до «Г» - землі ОСОБА_7 , від «Г» до «Д» - землі сільської ради, від «Д» до «Е» - землі ОСОБА_4 , від «Е» до «А» - землі загального користування (а.с. 25, т. 1). Відомості про вказані земельні ділянки не внесені до Державного земельного кадастру. Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії ЯА № 965913 від 10.11.2002 ОСОБА_8 була власником земельної ділянки кадастровий номер № 6821885600:01:005:0007 площею 0,25 га, що розташована по АДРЕСА_1 . Згідно з планом меж земельної ділянки від «А» до «Б» та від «В» до «Г» знаходились землі ОСОБА_3 , від «Б» до «В» та від «Г» до «Д» - землі загального користування (а.с. 26, т. 1). 06.12.2005 ОСОБА_8 за договором купівлі-продажу відчужила ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,25 га кадастровий номер 6821885600:01:005:0007 (а.с. 33, т. 1). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6810432002019 від 17.12.2019 спірна земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі 19.05.2016 (а.с. 15-16, т. 1). Згідно з відомостями, що містяться у Поземельній книзі на земельну ділянку кадастровий номер 6821885600:01:005:0007, відкритій 19.05.2016, у кадастровому плані земельної ділянки описано межі від ОСОБА_9 до «Б» та від «В» до «Г» землі ОСОБА_3 , від «Б» до «В» та від «Г» до «Д» - землі загального користування, від «Д» до «А» - землі ОСОБА_8 . Площа земельної ділянки - 0,2500 га (а.с. 44-61, т. 2). 02.02.2018 на підставі заяви ОСОБА_4 в Поземельну книгу внесено запис № 004 про виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки з відповідними змінами кадастрового плану, опис меж відповідно до яких від «А» до «Б» - землі загального користування, від «Б» до «В» - землі ОСОБА_4 , від «В» до «Г» та від «Д» до «А» - землі ОСОБА_3 , від «Г» до «Д» - землі ОСОБА_10 . Площа земельної ділянки - 0,25 га. Виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки були внесені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22.11.2017, яка виготовлена на замовлення ОСОБА_4 , у зв`язку із виявленими невідповідностями меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, дійсним межам (а.с. 2-14, т. 2). 26.12.2017 власниками суміжних земельних ділянок, серед яких ОСОБА_3 , підписаний акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, у п. 4 якого зазначено, що власники/землекористувачі суміжних земельних ділянок претензій щодо існуючих меж не заявили, за наявності помилок, вказаних у п. 2, що відображається у «Плані внесення змін» (надрукованому на звороті) їх виправлення погодили та підтвердили ці виправлення власними підписами. Також 22.11.2017 власниками суміжних земельних ділянок, серед яких ОСОБА_3 , підписаний акт погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, з якого вбачається, що користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6821885600:01:005:0007 за ОСОБА_4 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 05.02.2018, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Дзюби Т. А. від 08.02.2018 (а.с. 20-21, т. 1). 01.08.2018 ОСОБА_3 звернулася до Дунаєвецької міської ради із заявою про вирішення спору щодо дотримання ОСОБА_4 та членами його родини правил добросусідства, посилаючись на незаконне приєднання останнім земель загального користування орієнтовною площею 100 кв. м (а.с. 22, т. 1). Комісія з питань розгляду звернень громадян на території Дунаєвецької міської ради не виявила з боку відповідача порушень земельного законодавства у вигляді незаконного приєднання земель загального користування та порушення прав позивачки (а.с. 23, т. 1). Спір виник з проводу того, що ОСОБА_3 вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню державну реєстрацію належної відповідачу земельної ділянки кадастровий номер 6821885600:01:005:0007, яку проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 2017 року, оскільки при її виготовленні безпідставно включено (прирощено) до спірної земельної ділянки сад та землі загального користування у вигляді проходу, який відображений у державному акті на право приватної власності на землю і яким вона на законних підставах користується. Відповідно вважає незаконним рішення державного реєстратора та реєстрацію речових прав відповідача на змінену земельну ділянку. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову в позові суд мотивував недоведеністю позовних вимог. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону. Згідно з актом від 08.08.2018 комісія з питань розгляду звернень громадян на території Дунаєвецької міської ради установила, що до земельної ділянки (городу) ОСОБА_3 , яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_4 , відсутній проїзд із земель загального користування. ОСОБА_3 від власної присадибної ділянки до городу проходить через ділянку ОСОБА_4 , про що свідчить витоптана в цьому напрямку стежка в траві між плодовими деревами, будь-який інший під`їзд до городу із земель загального користування відсутній. За результатами звернення рекомендовано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для проходу (проїзду) укласти договір сервітуту (а.с. 23, т. 1). Відповідно до висновку проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи № 3276/3277/20-26 від 24.11.2021 станом на 09.06.2021 площа, межі та конфігурації земельної ділянки кадастровий номер 6821885600:01:005:0007 цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідають зазначеній у технічний документації 817/2017 фактичній межі, площі і конфігурації земельної ділянки на місцевості (а.с. 126-144, т. 2). В дослідницькій частині висновку експерта зазначено, що межі земельної ділянки кадастровий номер 6821885600:01:005:0007 станом на час первісної реєстрації в ДЗК 19.05.2016 не відповідали фактичному користуванню, накладались на землі загального користування та на землі приватної власності. Зазначені невідповідності стали підставою для виготовлення ОСОБА_4 у 2017 році технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), та виправлення в подальшому помилок у ДЗК. Із фототаблиць до висновку експертизи вбачається, що між деревами існує витоптана у траві стежка, яка проходить попри земельну ділянку відповідача в напрямку земельної ділянки позивачки (а.с. 138-144, т. 2). У позовній заяві ОСОБА_3 не вказувала про те, що ОСОБА_4 чинить їй перешкоди у користуванні стежкою, а вказувала лише про конфлікт з батьком відповідача і не надавала доказів на підтвердження цього. Стежка існує в незмінному вигляді на час розгляду справи і позивачка нею користується, що не зеперечувалось учасниками справи у суді першої інстанції. До спірних правовідносин суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (стаття 2 ЗК України). Відповідно до частини 1 статті 79, частини 8 і 9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Згідно з частинами 1, 3, 5, 7, 8 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. За змістом частини 1 статті 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. На підставі частин 1 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Згідно з пунктом 4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі, якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Помилками у Державному земельному кадастрі, є, серед іншого, технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою) (пункт 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 12 ЦПК України, частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України). З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що позивачка не надала доказів, які б підтверджували порушення її прав відповідачем. Також ОСОБА_3 не надала належних і допустимих доказів, що підтверджують надання земельній ділянці, якою вона користується для проходу до належної їй земельної ділянки, правового статусу землі загального користування. На містить посилання на такі докази й апеляційна скарга. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивачки з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи. Посилання ОСОБА_3 на неналежну оцінку судом доказів не заслуговує на увагу. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Надана судом оцінка доказів відповідає вимогам ЦПК України. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 лютого 2023 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта