Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/9394/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2023 р. Справа № 480/9394/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2021, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 16.12.21 по справі № 480/9394/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису та попередження,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду 21.09.2021 з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № СМ2795/1478/676/АВ/П від 13.09.2021 та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № СМ2795/1478/АВ/П від 13.09.2021 головного державного інспектора сектору держконтролю та нагляду у сфері трудових відносин відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Сумській області Сердюка Олександра Олександровича. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує він є фізичною особою-підприємцем. За результатами відвідування відповідачем позивача було складено Акт проведення позапланового заходу державного нагляду в частині додержання законодавства про працю. На підстав акту відповідачем було складено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Також, відповідачем позивачу було винесено письмове Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Позивач стверджує, що користується послугами громадян на основі укладених з ними цивільно-правових договорів, що відповідачем не враховано. Крім того, відповідачем порушена процедура інспекційного відвідування. Тому припис та порушення підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 р. було задоволено позовну заяву. Визнано протиправними та скасовано Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №СМ2795/1478/676/АВ/П від 13.09.2021 та Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №СМ2795/1478/АВ/П від 13.09.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просив скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що усі вимоги закону під час видання винесення припису були дотримані та є обгрунтованими та такими, що складені згідно вимог чинного законодавства, а порушення, на підставі яких їх винесено були дійсно допущені позивачем, а також судом неправильно досліджені матеріали справи, не враховані фактичні обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, а тому висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи і, як наслідок, рішення не відповідає нормам чинного законодавства. Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами. Згідно зі ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що позивач є фізичною особою підприємцем, що підтверджується свідоцтвом від 12.02.2004 та витягом (а.с.6-8). На підставі Посвідчення (направлення) №824 від 08.09.2021 посадовими особами Управління Держпраці в Сумській області з 08.09.2021 по 13.09.2021 проведено позаплановий захід у вигляді інспекційного відвідування позивача, як фізичної особи-підприємця, за місцем здійснення господарської діяльності. 09.09.2021 відповідачем позивачу було надано вимогу про надання документів (а.с.9). Позивач стверджує, що направив документи, які вимагались відповідачем на адресу електронної пошти відповідача, що відповідачем не спростовується. За результатами відвідування складено Акт проведення позапланового заходу державного нагляду в частині додержання законодавства про працю, а саме стосовно належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками за № СМ2795/1478/АВ від 13.09.2021 (а.с.10-14). В акті зазначено, що позивач підмінив трудові договори цивільно-правовими договорами від 01.09.2021, що укладені з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що свідчить про те, що вказані особи та ОСОБА_8 були допущені позивачем до роботи без оформлення трудового договору, чим порушено ст. 21 та ч. 3 ст. 2 КЗпП України. Позивачем до відповіді на відзив було надано акти прийому наданих послуг до цивільно-правового договору, квитанції. На підстав акту відповідачем було складено Припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № СМ2795/1478/676/АВ/П від 13.09.2021. Відповідно до припису позивач зобов`язаний усунути порушення законодавства про працю до 13.10.2021 (а.с.15-16). Також, відповідачем позивачу було винесено письмове Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю від 13.09.2021 (а.с.17-18). Позивач стверджує, що акт, припис і попередження були направлені відповідачем засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» в одному поштовому вкладенні. Відповідачем вказаний факт не спростовується. Позивач вказує, що зазначені дії позбавили його можливості надання заперечень на акт до моменту винесення відповідачем припису та попередження. Позивач не погодився з рішеннями відповідача, а тому звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, предметом укладених між позивачем і вказаними особами договорів був саме кінцевий результат виконання робіт, а не процес праці; у договорі конкретно визначено строк виконання робіт, виконавцями самостійно організовувалася робота, та за її результатами отримано вартість наданих послуг (виконаних робіт), а не заробітну плату, що свідчить про цивільно-правовий характер цих договорів. Факт порушення позивачем трудового законодавства відповідачем не доведено, позаяк жодних належних та допустимих доказів такого порушення стороною відповідача не надано. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Частиною 1 ст. 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. З аналізу наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Укладення трудового договору передбачено у ст. 24 КЗпП України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва. Характерними ознаками трудових відносин є: - систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); - підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; - виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; - обов`язок роботодавця надати робоче місце; - дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо. Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу З аналізу наведених норм, колегія суддів зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій. Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19, від 07.04.2021 у справі № 580/1823/19, від 22.07.2021 у справі № 360/1955/19, від 30.08.2022 у справі 520/6310/19, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в підтвердження факту допуску позивачем осіб до роботи без оформлення трудового договору відповідачем надано акт інспекційного відвідування. Колегія суддів зазначає, що вказані докази були досліджені судом першої інстанції, їм надана належна оцінка, та вони не є беззаперечними та достатніми в підтвердження вчинення позивачем порушення у сфері трудового законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно з частинами 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Судом встановлено, що 25.08.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено цивільно-правовий договір №01, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором та відповідними додатками до нього , а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Відповідно до додатку до договору види робіт: оформлення букетів, допомога з послуг у викладці та складання товару. Строк виконання робіт з 01.09.2021 по 30.09.2021, Вартість виконаної роботи складає за одну викладку та складання товару 50 грн., за оформлення букету 50 грн. 01.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено цивільно-правовий договір №02, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором та відповідними додатками до нього , а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Відповідно до додатку до договору види робіт: оформлення букетів, допомога з послуг у викладці та складання товару. Строк виконання робіт з 01.09.2021 по 30.09.2021, Вартість виконаної роботи складає за одну викладку та складання товару 50 грн., за оформлення букету 50 грн. 01.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено цивільно-правовий договір №03, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором та відповідними додатками до нього , а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Відповідно до додатку до договору види робіт: оформлення букетів, допомога з послуг у викладці та складання товару. Строк виконання робіт з 01.09.2021 по 30.09.2021, Вартість виконаної роботи складає за одну викладку та складання товару 50 грн., за оформлення букету 50 грн. 25.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір №05, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором та відповідними додатками до нього , а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Відповідно до додатку до договору види робіт: оформлення букетів, допомога з послуг у викладці та складання товару. Строк виконання робіт з 01.09.2021 по 30.09.2021, Вартість виконаної роботи складає за одну викладку та складання товару 50 грн., за оформлення букету 50 грн. 01.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір №05, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором та відповідними додатками до нього , а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Відповідно до додатку до договору види робіт: оформлення букетів, допомога з послуг у викладці та складання товару. Строк виконання робіт з 01.09.2021 по 30.09.2021, Вартість виконаної роботи складає за одну викладку та складання товару 50 грн., за оформлення букету 50 грн. 30.08.09.2021 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено цивільно-правовий договір №06, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги (виконувати роботи) в обсязі і на умовах передбачених даним договором та відповідними додатками до нього , а замовник зобов`язується приймати та оплачувати дані послуги (роботи). Відповідно до додатку до договору види робіт: оформлення букетів, допомога з послуг у викладці та складання товару. Строк виконання робіт з 01.09.2021 по 30.09.2021, Вартість виконаної роботи складає за одну викладку та складання товару 50 грн., за оформлення букету 50 грн. Оплата послуг виконавця здійснюється протягом 10 днів після підписання акта надання послуг (п.8) (а.с.19-43). Відповідачем не спростовується позиція позивача, що вказані договори та додатки до них, укладені позивачем з фізичними особами, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом. Судом першої інстанції вірно надана оцінка обставин та доказів та встановлено, що цивільно-правовий договір укладався на строк , із зазначенням конкретної дати, до якої слід виконати роботи та до якої виконавець брав на себе обов`язок виконати роботи визначеної кількості (обслуговувати та надавати послуги покупцю;вираховувати вартість товару; здійснювати розрахунки за товар). Оплата роботи у визначеному об`ємі обумовлена конкретною сумою у твердій грошовій формі. Отже, в даному випадку оплачувався не процес праці, а її результати, які визначалися після закінчення робіт і складання актів прийому-передачі виконаних робіт. З урахуванням викладеного, підлягають відхиленню посилання скаржника на те, що фізичні особи за цивільно-правовими договорами по суті виконували трудові функції, оскільки цивільно-правові договори не містять тих умов, які повинні бути у трудовому договорі. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини в даній справі є цивільно-правовими, а не трудовими. Будь-яких доказів недопустимості/неналежності представлених позивачем доказів /недостовірності зазначеної в них інформації тощо, скаржником не надано. Доводи апеляційної скарги про те, що наданий договір підряду не спрямований на кінцевий результат, що характеризує (договірні) відносини, а пов`язаний із самим процесом праці (продажом товару та обслуговування покупців), що є характерним для трудових функцій, колегія суддів також не приймає. Крім того, щодо перебування в торговому павільйоні на час здійснення перевірки посадовими особами відповідача матері позивача (а.с.44) ОСОБА_8 , то вона сама зазначала, що не є працівником, є пенсіонером та інколи допомагає сину. Відповідачем не було надано суду матеріалів відеофіксації порушення, виявленого інспекторами під час інспекційного відвідування, за наслідками якого прийнято оскаржувані припис та попередження, які б дали змогу ідентифікувати осіб, визначити місце правопорушення, характер роботи цих осіб та підтвердити відомості, зафіксовані в акті. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Колегія суддів зауважує, що відповідач у спірних відносинах наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість достовірно виявити порушення вимог законодавства про працю суб`єктом господарювання при здійсненні своєї господарської діяльності. Однак, відповідач у спірних відносинах такими повноваженнями не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Між тим, Управління Держпраці в Сумській області не довело правомірності оспорюваного рішення, а також не надало доказів, які б підтверджували недостовірність поданих позивачем доказів. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2021 по справі № 480/9394/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов