Постанова 4852 № 160/14257/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/14257/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 ( суддя першої інстанції Кальник В.В.) в адміністративній справі №160/14257/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.09.2022 р. № 046050013891 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 , з 29.08.2022 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020, як особі, яка працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах та зарахувати до її загального страхового стажу період навчання в Криворізькому медичному училищі № 1 з 01.09.1992 р. по 01.07.1995 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.08.2022 року позивач після досягнення пенсійного віку (45 років 01.05.2022 року) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, надавши усі необхідні документи для призначення пенсії. Проте, рішенням від 02.09.2022 року № 046050013891 відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії позивачу з посиланням на відсутність необхідного віку, з яким пов`язано виникнення права на призначення пенсії. Крім того, в рішення зазначено про те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.09.1992 по 01.07.1995, оскільки відсутній документ, що підтверджує прізвище, зазначене в дипломі № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ). Позивач не погоджується з рішенням відповідача про відмову в призначення пенсії позивачу відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, вважає його протиправним та просить задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.09.2022 р. № 046050013891 про відмову ОСОБА_1 , в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №

1. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Криворізькому медичному училищі № 1 з 01.09.1992 р. по 01.07.1995 р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.08.2022, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1 -р/2020 від 23.01.2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ПФУ в Хмельницькій області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ГУ від 09.07.2003 визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІУ необхідними умовами для призначення пенсії на пільгових умовах для жінок є: 1) вік - 50 років; 2) загальний стаж роботи не менше 20 років; 3) стаж роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад не менше 7 років 6 місяців.Згідно наявних документів страховий стаж позивачки становить 33 роки 5 місяців 1 день, пільговий стаж роботи становить 8 років 1 місяць 29 днів. Зазначає, що станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивач досяг віку 45 років, враховуючи п. 1 ч. 2 ст.114 Закону 1058-ІУ необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 становить 50 років. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.09.2022 № 046050013891 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком за Списком № 1 згідно заяви від 29.08.2022 у зв`язку з недосягненням особою віку передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином право на пенсію за віком на пільгових умовах, згідно чинної статті 114 Закону № 1058-VII, позивачка набуде при досягненні віку 50 років. При цьому у спірних правовідносинах які розглядаються у даній справі, на момент звернення ОСОБА_1 не досягла 50 років. Щодо вимови позивача про зарахування до страхового стажу період навчання в Криворізькому медичному училищі № 1 з 01.09.1992 по 01.07.1995, зазначив, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1992 по 01.07.1995, оскільки в дипломі № НОМЕР_1 вказано особу ОСОБА_3 . До заяви про призначення пенсії позивачем документ, що підтверджує зміну прізвища не надано. Позивач не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи. Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 . Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 , виданої 04.08.1997 року, довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.08.2022 року № 608, виданої Акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат», позивач ОСОБА_1 з 22.09.2009 року по 24.06.2011 рік та 25.06.2011 по 02.08.2016 працювала медичною сестрою, зайнятий повний робочий день під землею обслуговуванням працівників, зайнятих на підземних роботах та міє пільговий стаж за Списком 1 - 8 років 1 місяць 29 днів. 29.08.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п а ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення у зв`язку з набуттям необхідного пенсійного віку, пільгового та загального стажу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №046050013891 від 02.09.2022 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач не досяг необхідного пенсійного віку, а саме 50 років. Також у рішення зазначено про те, що за доданими документами до стахового стажу не зараховано період з 01.09.1992 по 01.07.1995, оскільки відсутній документ, що підтверджує прізвище, зазначене в дипломі № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ). Позивач з такими рішенням відповідача не погодилась, вважаючи відмову в призначенні пільгової пенсії протиправною, звернулась до суду з цим позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії. Отже, позивач, на момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії досяг віку 45 років, мала страховий стаж 33 роки 5 місяців 1 день, з них стаж роботи за Списком №1 становить 8 років 1 місяць 29 днів, мала право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Вказаний стаж обчислено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області самостійно та доказуванню не підлягає. Відмовляючи позивачу в зарахуванні до страхового стажу вказаного періоду, відповідач послався на те, що позивачем не надано документів, що засвідчують зміну прізвища, оскільки в дипломі серії НОМЕР_4 , який виданий Криворізьким медичним училищем №1 зазначено прізвище « ОСОБА_4 ». Проте, в матеріалах справи наявна копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00036676442 від 31.08.2022 року, яка підтверджує зміну прізвища позивача. Таким чином, період навчання в Криворізькому медичному училищі № 1 з 01.09.1992 р. по 01.07.1995 р. повинен бути зарахований ГУ ПФУ в Хмельницькій області до страхового стажу ОСОБА_1 . Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд першої інстанції виходив з того, що суд не може підміняти пенсійний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 229.08.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пунктом першим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року. Згідно з пунктом «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02.03.2015 р. N 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15))визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам…». При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності. Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Отже, з 23.01.2020 р., дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020р. в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно право на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV. Відтак, з 23.01.2020 р. в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VІІІ. У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 48 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2148-VІІІ. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 р. в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті - залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.». Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в рішенні від 21.04.2021 р. в справі № 360/3611/20 визначено ознаки типової справи: а) позивач - особа, яка: звернулась до Пенсійного фонду за призначенням пенсії після 23.01.2020 з підстав, визначених статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; на момент звернення досягла: чоловіки - 55 років, жінки - 50 років; набула стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення»; б) відповідачем є орган Пенсійного фонду України, уповноважений на вирішення питання про призначення пенсії. Справа, що зараз переглядається в апеляційному порядку є типової у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якої типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги. Згідно з частиною третьою статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, судами мають враховуватися приведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленої в зразковій справі № 360/3611/20. За таких умов суд вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи. Враховуючи, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 45 років та мала стаж роботи 33 роки 5 місяців 1 день, з них стаж роботи за Списком №1 становить 8 років 1 місяць 29 днів,, суд доходить до висновку, що вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. № 1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15)). За таких обставин суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. У рішенні в справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011р. (заява № 29979/04) ЄСПЛ вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції суд дійшов висновку про обґрунтованість обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, а саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду в цій справі. Оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій під час відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки ця справа є типовою, предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2022 в адміністративній справі №160/14257/22 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва