Постанова 4824 № 757/50673/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/3987/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 757/50673/21-ц 16 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Шпильовій Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Козлова Р.Ю., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- в с т а н о в и в: 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 22 липня 1997 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають повнолітню доньку ОСОБА_3 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що подружнє життя між ним та відповідачкою ОСОБА_1 не склалось у зв`язку з тим, що відповідачка нехтує сімейними цінностями, фактично покинула сім`ю, дітей та самоусунулась від подружніх обов`язків. Вказує на те, що відповідачка з липня 2021 року не проживала однією сім`єю з ним та не проявляє турботу до нього, не підтримує з ним шлюбні стосунки, а також не веде спільного господарства і не має спільного побуту. Зазначав, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між сторонами неможливе, спору про визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 немає. З огляду на вище викладене, просив суд не встановлювати подружжю строк для примирення та розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за актовим записом № 275 у Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу, зареєстрований Ворошиловським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька. 18 жовтня 2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бибка Тетяна Яківна подала до Печерського районного суду відзив на позовну заяву про розірвання шлюбу в якому просила прийняти заяву про визнання позовних вимог в частині, позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвати. В задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу просила відмовити. Посилалась на те, що сімейні відносини між позивачем та відповідачем уже довготривалий час були напруженими та складними. Однак, останнім часом через взаємне непорозуміння, різні характери та погляди на життя, постійні сварки та суперечки сімейне життя стало нестерпним та обтяжуючим. Остаточно шлюбні та сімейні стосунки між позивачем та відповідачем припинилися в липні 2021 року. З цього часу позивач та відповідач проживають окремо один від одного, не мають спільного бюджету, не ведуть спільного господарства. При цьому посилалась також на те, що відповідачки не погоджується з твердженнями позивача про те, що відповідачка нехтує сімейними цінностями, покинула сім`ю та дітей та самоусунулась від сімейних обов`язків. Вважає, що причиною припинення стосунків між подружжям є сварка, яка відбулася 21 липня 2021 року в холі якої позивач негативно відзивався на адресу відповідачки, ображав її та погрожував її життю і здоров`ю в присутності неповнолітньої дитини. Така поведінка позивача змусила відповідачку залишити їх спільний будинок і проживати окремо. Поведінка позивача в подальшому не змінилась. Сімейні та подружні стосунки між сторонами відсутні та вони не бажають підтримувати подальші сімейні відносини. Сім`я сторін фактично розпалась, і шлюб носить формальний характер. Як і позивач, відповідачка не має наміру до примирення та поновлення сім`ї. Примушування відповідача до подальшого перебування в шлюбі буде прямо суперечити її інтересам та інтересам дитини. Необхідність встановленню подружжю строку для примирення відсутня. 18 листопада 2021 року представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Фроловою Оленою Григорівною було подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій представник посилається на те, що викладені у відзиві твердження відповідачки щодо поведінки позивача, погрози її життю та здоров`ю, залишення без засобів для існування є неправдивими, не відповідають дійсності та не підтверджені жодним належним і допустимим доказом. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 22 липня 1997 року за актовим записом № 275 у Ворошиловському відділі реєстрації актів громадянського стану м. Донецька. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 21 листопада 2022 року відповідачка ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що звертаючись до суду першої інстанції з позовом про розірвання шлюбу, позивач у своїй позовній заяві обмежився лише загальними формулюваннями обставин, які нібито свідчать про наявність підстав для розірвання шлюбу, жодних доказів на їх підтвердження позивачем надано не було. Водночас, апелянт у своєму відзиві на позовну заяву детально надала пояснення щодо ситуації, яка склалася в сім`ї та передувала поданню позовної заяви позивачем. Разом з цим, відповідно до тексту оскаржуваного рішення, в ньому взагалі не відображена позиція апелянта та повідомлені суду першої інстанції фактичні обставини справи. Вказує на те, що, постановлюючи рішення про розірвання шлюбу між сторонами, суд повинен встановити, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з подружжя, проте, в даному випадку суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про те, що збереження шлюбу між сторонами є неможливим. Наголошує, що поза увагою суду першої інстанції залишились фактичні взаємини, які склались між сторонами, як на час звернення з позовом до суду першої інстанції, так і на час постановлення оскаржуваного рішення, дійсні причини подання даного позову позивачем, мотиви розірвання шлюбу, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дитини після розірвання шлюбу. На думку апелянта, з метою надання можливості сторонам зберегти сім`ю, зважаючи на істотну тривалість їх перебування у шлюбі, відсутність обґрунтування з боку позивача мотивів для розірвання шлюбу, наявність у них двох дітей, один з яких є неповнолітнім, та інтереси сторін, вважає, що суд першої інстанції повинен був надати сторонам строк для примирення.Однак, судом першої інстанції не тільки не було надано строк на примирення сторін, а така можливість взагалі не ставилась на обговорення під час розгляду справи, а в оскаржуваному рішенні судом не наведено переконливі доводи, чому примирення сторін не було застосовано в даній справі. З наданої 16 лютого 2023 року до апеляційного суду представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Бибкою Тетяною Яківною виписки з демографічного реєстру Естонії № 49-2023/2411 від 01.02.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України ( позивач у справі) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місце смерті: Туреччина, Стамбул, Атвашехір . В судовому засіданні представники відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бибка Тетяна Яківна та адвокат Некляєв Юрій Геннадійович повністю підтримали доводи апеляційної скарги. Просили рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2022 року скасувати та закрити провадження у даній справі у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників відповідачки, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 22 липня 1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, виданого Ворошиловським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька, актовий запис №

275. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 . (а.с. 16) ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Ворошиловським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька. (а.с. 140) ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області. (а.с. 17) Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції посилався на те, що сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбно-сімейні стосунки та втратили один до одного почуття поваги і любові. З часу припинення шлюбних відносин та часу знаходження позову в суді примирення між сторонами не відбулось. Кожна зі сторін не вважає можливим збереження сім`ї. При таких обставинах подальше спільне життя подружжя та збереження їх сім`ї неможливе, оскільки буде суперечити інтересам кожної із сторін. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно вимог ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Положеннями ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Аналізуючи встановлені судом дійсні обставини справи, досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність визначених законом підстав для розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами з огляду на те, що вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не підтримують подружніх стосунків. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, так як і позивач у позові, а відповідачки у відзиві на позовну заяву посилались на те, що збереження їх сім`ї суперечитиме їх інтересам, примирення між ними неможливе. Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що звертаючись до суду першої інстанції з позовом про розірвання шлюбу, позивач у своїй позовній заяві обмежився лише загальними формулюваннями обставин, які нібито свідчать про підстави для розірвання шлюбу, жодних доказів на їх підтвердження позивачем надано не було, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. 18 жовтня 2021 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бибка Тетяна Яківна звернулась до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву в якому зазначала, що відповідачка частково визнає позовні вимоги, а саме: відповідачка не заперечує проти розірвання шлюбу. Посилалась на те, що сімейні відносини між сторонами вже тривалий час були напруженими та складними. Останнім часом через взаємне непорозуміння, різні характери та погляди на життя, постійні сварки та суперечки сімейне життя стало нестерпним та обтяжуючим. Вказувала на те, що остаточно шлюбні та сімейні стосунки між позивачем та відповідачкою припинилися в липні 2021 року. З цього часу, позивач та відповідач проживають окремо один від одного, не мають спільного сімейного бюджету та не ведуть спільного господарства. Сім`я сторін фактично розпалась, і шлюб носить формальний характер. Як і позивач, відповідачка не має наміру до примирення та поновлення сім`ї. Примушування відповідача до подальшого перебування в шлюбі буде прямо суперечити її інтересам та інтересам дитини. Необхідність встановленню подружжю строку для примирення відсутня. З викладеного вбачається, що відповідачка у поданому до суду відзиві визнала доводи позивача про те, що шлюбні та сімейні стосунки між позивачем та відповідачкою припинилися в липні 2021 року. З цього часу, позивач та відповідач проживають окремо один від одного, не мають спільного сімейного бюджету та не ведуть спільного господарства. Сім`я сторін фактично розпалась, і шлюб носить формальний характер. Як і позивач, відповідачка не має наміру до примирення та поновлення сім`ї. З огляду на те, що вказані обставини були визнані сторонами у справі, вони не підлягали доказуванню відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги про те, що з метою надання можливості сторонам зберегти сім`ю, зважаючи на істотну тривалість їх перебування у шлюбі, відсутність обґрунтування з боку позивача мотивів для розірвання шлюбу, наявність у сторін двох дітей, один з яких є неповнолітнім, суд першої інстанції повинен був надати сторонам строк для примирення.Однак, вказане питання взагалі не ставилось судом на обговорення,а в оскаржуваному рішенні не надано переконливих доводів того, чому примирення не було застосовано в даній справі, колегія суддів також відхиляє, оскільки у відзиві на позовну заяву представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бибка Тетяна Яківна зазначала, що у зв`язку з тим, що подальше спільне життя і збереження шлюбу між позивачем та відповідачем є неможливим, відповідач погоджується з позовними вимогами в частині розірвання шлюбу, а також вважає, що необхідність встановлення подружжю строку на примирення - відсутня. Під час розгляду справи в суді першої інстанції з вересня 2021 року до жовтня 2022 року відповідачка жодного разу не висловлювала свого бажання зберегти сімейні відносини та не надавала доказів того, що нею вчинялись будь-які дії для примирення з чоловіком та налагоджування сімейних стосунків. 16 лютого 2023 року представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Бибка Тетяна Яківна звернулась до Київського апеляційного суду з заявою про закриття провадження у справі. В обґрунтування доводів клопотання зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_2 помер на території Турецької Республіки, де перебував на лікуванні у зв`язку з тяжким онкологічним захворюванням. Зазначено, що похований позивач на території Естонії, оскільки там він мав місце проживання і такою була його воля. Правовідносини щодо реалізації прав особи на розірвання шлюбу нерозривно пов`язані з особою позивача, а тому правонаступництво в цьому випадку не допускається. Вказує на те, що з урахуванням вимог ст. 104 СК України, так як рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, як таке що було оскаржене в апеляційному порядку, то наразі шлюб між позивачем та апелянтом є припиненим внаслідок смерті позивача. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення Печерського районного суду м.Києва від 19 жовтня 2022 року суду та закриття провадження у даній справі у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 немає, з огляду на наступне. Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб може бути припинено внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина перша статті 110 СК України). Частиною першою статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. У відповідності до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. За змістом частини першої статті 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Частиною першою статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті (частина третя статті 377 ЦПК України). З огляду на те, що апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення у даній справі 19 жовтня 2022 року, вказане рішення є законним та обгрунтованим, смерть позивача у даній справі ОСОБА_2 настала після ухвалення вказаного рішення суду - 23 грудня 2022 року, а тому відсутні підстави для його скасування та закриття провадження у справі. Доводи представників відповідачки про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, а тому, відповідно до вимог ст. 104 СК України шлюб між позивачем та апелянтом є припиненим внаслідок смерті позивача, колегія суддів відхиляє, так як ст. 104 ВК України регулює відносини щодо припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя, а предметом спору у даній справі є позов про розірвання шлюбу з яким позивач звернувся до суду 21.09.2021 року та законне і обгрунтоване рішення про розірвання вказаного шлюбу було ухвалено судом за життя позивача - 19 жовтня 2022 року. Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 лютого 2023 року. Головуючий: Судді