Постанова Київський апеляційний суд № 752/5046/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2023 року м. Київ Справа № 752/26170/19 Провадження № 22-ц/824/2204/2023 Резолютивна частина постанови оголошена 15 лютого 2023 року Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Карпенка В.Р. сторони : позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , подану адвокатом Стрикалем Олександром Васильовичем, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва, від 08 червня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики, - В С Т А Н О В И В: У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики. У червні 2022 року ОСОБА_3 подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ), а саме: транспортний засіб JEEP WRANGIER, 1995 куб.см. 2018 р.в., № куз. НОМЕР_1 . Заяву обґрунтовує тим, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб: JEEP WRANGLER, 1995 куб. см., 2018 р. в., № куз. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 до ухвалення Голосіївським районним судом міста Києва рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики, буде необхідним і єдиним способом забезпечити в майбутньому виконання рішення суду, вразі задоволення позову Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики. Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_3 - адвокат Стрикаль О.В. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Зокрема зазначає про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що метою забезпечення позовних вимог позивача є намір унеможливити ОСОБА_2 відчужити транспортний засіб до набрання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва по справі №752/5046/22 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики, законної сили. При цьому, якщо негайно не вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортний засіб JEEP WRANGLER, 1995 куб. см., 2018 р. в., № куз. НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 в межах суми заборгованості до набрання законної сили рішення Голосіївського районного суду м. Києва справі, в майбутньому буде неможливим виконати рішення суду у цій справі в разі задоволення позову, оскільки відповідач в будь-який час може відчужити вищевказаний транспортний засіб, а це в свою чергу унеможливить ОСОБА_3 повернути будь-які кошти за договоромбезвідсоткової позики від 14 грудня 2021 року. Крім того, на момент звернення ОСОБА_3 до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики, відповідач іншого рухомого та нерухомого майна на праві власності не мав. Висновки Голосіївського районного суду м. Києва, що позивачем не надано підтверджень, що вказане майно належить відповідачу, а також не надано оцінку майна на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд встановити співмірність заходу забезпечення позову з ціною позову, безпідставні та не відповідають дійсності. ОСОБА_3 разом із заявою про забезпечення позову додав лист № 31/208аз від 08 лютого 2022 року Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, з якого вбачається, що у приватній власності ОСОБА_2 перебуває транспортний засіб: JEEP WRANGLER, 1995 куб. см., 2018 р. в., № куз. НОМЕР_1 . При цьому, у мотивувальній частині ухвали судом зазначено, що судом не встановлено підстав для накладенняарешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_2 . Зважаючи на це, є очевидним, що у матеріалах справи № 752/5046/22 наявні докази, що вищевказаний транспортний засіб належить відповідачу. У зв`язку з чим просив, апеляцій скаргу задовольнити. Сторони правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України не скористались. В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 адвокат Стрикаль О.В. підтримав доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності інших учасників справи. Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову в частині того, що існує ризик реалізації вказаного майна під час розгляду справи. При цьому, із вказаної заяви, та доданих до неї документів не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна. Враховуючи, предмет позову, а також можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача у разі встановлення неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для накладення арешту на рухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: транспортний засіб JEEP WRANGIER, 1995 куб.см. 2018 р.в., № куз. НОМЕР_1 . Крім того, позивачем не надано підтверджень, що вказане майно належить відповідачу, також не надано оцінку майна, на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд встановити співмірність заходу забезпечення позову з ціною позову, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст..150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України). Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики в розмірі 258 550 доларів США. ОСОБА_3 , звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешт на транспортний засіб: JEEP WRANGLER, 1995 куб. см., 2018 р. в., № куз. НОМЕР_1 , додав лист № 31/208аз від 08 лютого 2022 року Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України, з якого вбачається, що у приватній власності ОСОБА_2 перебуває транспортний засіб: JEEP WRANGLER, 1995 куб. см., 2018 р. в., № куз. НОМЕР_1 . Частиною 1 ст. 150 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки, невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення. Враховуючи те, що між сторонами виник спір, який має майнових характер без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання можливого рішення суду, тому суд першої інстанції безпідставно не забезпечив позов зазначеним способом, та дійшов помилкового висновку про те, що підстави для забезпечення позову відсутні. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відсутність підстав для задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 автомобіль JEEP WRANGLER, 1995 куб. см., 2018 р. в., № куз. НОМЕР_1 , а тому ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 150, 259, 268, 367, 374, 376, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Стрикалем Олександром Васильовичем - задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 червня 2022 року - скасувати та постановити нове судове рішення наступного змісту. Заяву позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики, задовольнити. Накласти арешт на транспортний засіб JEEP WRANGIER, 1995 куб. см. 2018 р.в., № куз. НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна