Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3147/22

Справа № 461/3147/22 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/1768/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. секретаря: Цьони С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року,- ВСТАНОВИВ: у червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду скаргою на дії державного виконавця. В обґрунтування скарги покликається на те, що вона є боржником у виконавчому провадженні № 68419070 з виконання стягнення з неї на користь Aкціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованості у розмірі 100 155,79 грн. Постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 січня 2022 року в межах виконавчого провадження № 68419070 накладено арешт на її банківський рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий 23 листопада 2021 року в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», який призначений для отримання пенсійних виплат. Стверджує, що 12 квітня 2022 року дізналася про вищезазначену постанову державного виконавця, а 14 квітня 2022 року звернулася із заявою про зняття арешту, однак такий не знято державним виконавцем. Зазначає, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати пенсії, заробітної плати є протиправним, оскільки унеможливлює своєчасну виплату пенсії та заробітної плати, що призводить до порушення її конституційних прав. Вказує, що банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову про накладення арешту без виконання. Вважає, що розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів, та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне, та не може перевищувати 50 відсотків у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку з втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням та 20 відсотків за іншими видами стягнень. Наголошує, що постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 січня 2022 року в межах виконавчого провадження №68419070 про арешт коштів боржника, її позбавлено права на розпорядження пенсією, а саме її залишком після звернення стягнення, оскільки фактично звернуто стягнення на 100 відсотків пенсії, що суперечить чинному законодавству. З наведених підстав просить поновити строк на подання скарги, визнати дії державного виконавця неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 31 січня 2022 року в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Шосткинського пенсійного фонду України, як пенсійні виплати ОСОБА_1 на картку (рахунок) НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною скаргою. Скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лесько Наталії Миколаївни щодо незняття арешту на грошові кошти, що надходять від Шосткинського пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_1 . Скасовано постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 31.01.2022 року у ВП № 68419070, в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Шосткинського пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на карту/рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритий у AT КБ «ПриватБанк». Ухвалу суду оскаржив Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в апеляційній скарзі покликається на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року забезпечено позов у справі № 461/9745/21 шляхом накладення арешту на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), в межах суми у розмірі 100 155,79 грн, що є ціною позову. Зазначає, що державний виконавець не може самовільно змінювати порядок виконання рішення, який визначений виконавчим документом. Вказує, що виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення, однак, таких документів від банку не надходило. Крім того, постанова про арешт коштів боржника прийнята банком до виконання, не повернута державному виконавцю, що, на його думку, свідчить про те, що рахунок, на який накладено арешт не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Звертає увагу, що арешт накладено на звичайний поточний рахунок, який не містить обмежень щодо зарахування інших виплат та переказів, а не тільки пенсії. Вважає, що скаржник може вибрати інший спосіб виплати пенсії, грошової допомоги після її призначення у будь-який час шляхом подання відповідної заяви до уповноваженого органу, відтак накладний арешт на банківський рахунок не порушує прав скаржника. Наголошує, що завчасно не був повідомлений про розгляд справи, оскільки судова повістка-повідомлення надійшло на його адресу менш ніж за п`ять днів до судового засідання, чим порушено його процесуальні права. З наведених підстав просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити. В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Оскільки текст постанови складено 22 лютого 2023 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 13 лютого 2023 року, датою ухвалення постанови є саме 22 лютого 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 31 січня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку скаржника, на який зараховується її пенсія, про що скаржником повідомлено державного виконавця та надано відповідні докази, отримавши які приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на всі кошти боржника, які знаходяться на його картковому рахунку, оскільки такі дії приватного виконавця порушують право боржника на отримання пенсії та позбавляють останнього засобів до існування, тому бездіяльність державного виконавця щодо незняття арешту, зважаючи на граничний розмір відрахувань з пенсії, встановлений для даного виду стягнення, є неправомірною, що є підставою для скасування постанови державного виконавця. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лишена підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно вимог ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, які наявні на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , в межах суми 100 155.79 грн. Галицьким відділом державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 68419070 з виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 21 січня 2022 року. Постановою старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кучерепою О.Л. від 31 січня 2022 року про арешт коштів боржника, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 100 155.79 грн. Вважаючи накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати пенсії, незаконним, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця 22 червня 2022 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, в якому скарга надіслана на адресу суду. Статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. В скарзі на дії державного виконавця, скаржник звернулася з клопотанням про поновлення строку на подання такої, мотивуючи його тим, що постанову державного виконавця про накладення арешту вона не отримувала, а дізнавшись про накладений арешт, зверталася до державного виконавця із заявою про зняття арешту, однак її заява вирішена не була. Оскільки Галицьким відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) не надано доказів надіслання ОСОБА_1 копії постанови про накладення арешту на грошові кошти, в матеріалах справи відсутні докази отримання скаржником копії постанови старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Кучерепи О.Л. від 31 січня 2022 року про арешт коштів боржника, а дізнавшись про накладений арешт на грошові кошти, що надходять як пенсійні виплати на рахунок, відкритий в Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на її ім`я, ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця із заявою про зняття арешту, відтак, очікувала вирішення такої заяви виконавцем, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для подання скарги на дії державного виконавця. Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії або грошової допомоги, в якій просила належні їй суми пенсії (грошової допомоги, іншої грошової виплати) перераховувати на її поточний рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». З виписки по картці (рахунку) № НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01 вересня 2021 року по 04 квітня 2022 року вбачається, що на такий зараховуються кошти виключно у вигляді пенсії. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі Інструкція…). Відповідно до частини 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то у відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, на накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Згідно з п. 7 розділу VIII Інструкції…, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя-четверта статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках визначених законами, зазначеними у частині другій цієї статті, та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника (ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»). Пунктом 10 Розділу VIII Інструкції… передбачено, що саме після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. При цьому пунктами 3, 14, 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції… Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Частинами другою та третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною другою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що із пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. З наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення заробітну плату, пенсію, стипендію боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення, та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак, у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати, пенсії, стипендії за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від пенсії боржника покликане гарантувати людині право на отримання доходу, як засобу для існування, тому законодавець обмежив розмір будь-яких утримань із пенсії, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на пенсію, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину пенсії, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають пенсію боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із пенсії, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання доходу та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату, пенсію боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, пенсії, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію таке обмеження не розповсюджується. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20. 14 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про зняття арешту з коштів, що містяться на її рахунку НОМЕР_5 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», у зв`язку з тим, що на цей рахунок зараховується її пенсія. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, пенсію здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно, як заробітної плати, пенсії або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті. Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а згідно із пунктом першим частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20). При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 України «Про виконавче провадження» зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою, пенсією боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Враховуючи те, що ОСОБА_1 повідомила державного виконавця та надала йому підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, що є її пенсією, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування пенсії, однак державний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешту з грошових коштів не зняв, залишення арешту на кошти, які складають пенсію боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання ОСОБА_1 будь-яких коштів пенсії, як єдиного джерела доходів та позбавляє її засобів до існування, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що бездіяльність державного виконавця є неправомірною. За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Визнаючи неправомірною бездіяльність державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лесько Наталії Миколаївни щодо незняття арешту на грошові кошти, що надходять від Шосткинського Пенсійного фонду України, як пенсійні виплати ОСОБА_1 , суд першої інстанції скасував постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 31 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 68419070, в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Шосткинського Пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_1 , НОКПП НОМЕР_3 на карту/рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритий у Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». Оскаржуваною постановою державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 31 січня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення. Таким чином, вищезазначена постанова державного виконавця відповідає як вимогам Закону України «Про виконавче провадження», так і Інструкції…, відтак, відсутні підстави для визнання дій державного виконавця при її винесенні протиправними, а постанови державного виконавця незаконною та її скасування. Накладаючи арешт, державному виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) грошових коштів, які містяться на картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритому в Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», які є пенсією боржника, однак, отримавши таку інформацію від боржника, у державного виконавця виник обов`язок зняти накладений арешт не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення. Звертаючись зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 просила скасувати постанову державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 31 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 68419070, в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять від Шосткинського Пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на карту/рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритий у AT КБ «ПриватБанк». Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так i від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19). Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (пункт 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)). Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність саме бездіяльності державного виконавця щодо незняття арешту після отримання ним інформації про те, що арешт накладено на кошти, які є пенсією боржника, дійшов вірного висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 в цій частині, колегія суддів, з врахуванням положень ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України вважає, що державного виконавця слід зобов`язати усунути порушення, поновити порушене право заявника ОСОБА_1 , яке можливо відновити зобов`язавши державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати арешт грошових коштів, що надходять як пенсійні виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на карту/рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритий у Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк», що буде ефективним способом поновлення порушеного права скаржника. Доводи апеляційної скарги про те, що саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання в разі знаходження коштів на рахунку, накладення арешту на який заборонено, є безпідставними, оскільки державний виконавець перед накладенням арешту на кошти, які розміщені на банківських рахунках, зобов`язаний самостійно пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку, а накладення такого арешту не повинне ставитись у залежність від повідомлення банку про наявність таких обмежень. Накладення арешту на усі грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, який використовується для виплати особі пенсії, призводить до порушення конституційних прав особи та позбавляє її коштів для існування, а тому у будь-якому випадку є незаконним. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити частково. Ухвалу Галицького районного суду м. Львові від 04 липня 2022 року в частині скасування постанови державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про арешт майна боржника від 31 січня 2022 року у виконавчому провадженні № 68419070 скасувати та ухвалити в цій частині вимог скарги постанову, якою в задоволенні цієї вимоги скарги ОСОБА_1 відмовити. Зобов`язати державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати арешт грошових коштів, що надходять як пенсійні виплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на карту/рахунок НОМЕР_1 ( НОМЕР_4 ), відкритий у Aкціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». В решті ухвалу Галицького районного суду м. Львові від 04 липня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 22.02.2023 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк