Постанова 4803 № 194/159/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/505/23 Справа № 194/159/22 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Тернівське житлово-комунальне підприємство про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - в с т а н о в и л а: У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду, з уточненим 03 лютого 2022 року, позовом до комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» (далі- КП «Тернівське ЖКП») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи його тим, що вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді бухгалтера. Наказом КП «Тернівське ЖКП» №6-к від 13 січня 2022 року її було звільнено із займаної посади з 13 січня 2022 року за згодою сторін, у відповідності до вимог пункту 1 статті 36 КЗпП України на підставі особистої заяви. Вказувала, що директор підприємства неодноразово примушував її до звільнення. 12 січня 2022 року вона звернулася до нього із заявою про надання невикористаної відпустки за 2020-2021 рік з 13 січня 2022 року, разом із тим, директором її було повідомлено, що відповідну заяву ним буде підписано після написання нею заяви про звільнення за угодою сторін без зазначення дати. Звільнення було обіцяно провести після закінчення її відпустки, з чим вона погодилася. Зазначала, що після написання, під тиском директора, відповідної заяви, відпустку їй надано не було, а з 13 січня 2022 року було звільнено на підставі написаної нею заяви про звільнення без дати. Посилаючись на те, що вказана заява не містить узгодженої сторонами дати звільнення та проставлена на заяві дата її подання 13.01.2022 внесено невідомою особою, про що нею в той же день було внесено зауваження до наказу, вимога передачі справ будь-якій особі не заявлялася, її волевиявлення на звільнення 13 січня 2022 року було відсутнє, за фактом підроблення документу нею було звернено до органу досудового розслідування, посилаючись на порушення її конституційного права на працю, а тому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ КП «Тернівське ЖКП» №6-к від 13 січня 2022 року про її звільнення з посади головного бухгалтера за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України; поновити її на посаді головного бухгалтера КП «Тернівське ЖКП»; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 січня 2022 року до 02 лютого 2022 року у розмірі 23 110,22 грн. та за період з 03 лютого 2022 року до дня ухвалення рішення про поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення в частині поновлення її на роботі; стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що 12 січня 2022 року на ім`я директора було особисто нею подано дві заяви: про відпустку та звільнення, без зазначення дати такого звільнення. При цьому, її заява про надання відпустки була проігнорована, а її саму було звільнено без узгодження із нею відповідної дати про таке звільнення із внесенням недостовірних відомостей про це у заяву, про що нею було зазначено та про що остання була вимушена звернутися до правоохоронних органів. Свідок ОСОБА_2 надав свідчення про те, що дата звільнення узгоджена між сторонами не була, свідок ОСОБА_3 надала покази, що нею було отримано заяву про відпустку, яка потім була відкликана директором з невідомих причин. В задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи їй було безпідставно відмовлено. В апеляційній скарзі просила призначити по даній справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. На вирішення експерта поставити наступне питання: Чи виконана дата підписання 13.01.22 рік на заяві про звільнення позивача з займаної посади за згодою сторін ОСОБА_1 або іншою особою?. Під час судового засідання 21 лютого 2023 року, ОСОБА_1 відмовилась від свого клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. 04 жовтня 2022 року відповідач КП «Тернівське ЖКП» надав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаргу просив залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на те, що 13 січня 2022 року позивач звернулася до директора підприємства із заявою про звільнення за згодою сторін. Заява містила дату написання заяви, але не містила дати, з якого числа звільнити, у зв`язку з чим її було звільнено в день написання заяви. Позивач не заявляла про відсутність наміру звільнитися та вчиняла дії, що підтверджують її волевиявлення на це, підписувала документи, отримала трудову книжку тощо. Згідно з п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2022 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження. 22 грудня 2022 року Дніпровським апеляційним судом було постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 на підставі наказу КП «Тернівське ЖКП» №3-к від 12 вересня 2003 року з 15 вересня 2003 року прийнята по переводу бухгалтером на період декретної відпустки (а.с.9-13, 14). Згідно наказу №53-к від 27 лютого 2014 року по КП «Тернівське ЖКП», ОСОБА_1 , яка виконує обов`язки головного бухгалтера, переведено з 03 березня 2014 року на посаду головного бухгалтеру з місячним окладом згідно штатного розкладу (а.с.15). Відповідно до заяви про звільнення ОСОБА_1 від 13 січня 2022 року на ім`я директора КП «Тернівське ЖКП», ОСОБА_1 просить звільнити її за угодою сторін. Дана заява містить підпис та дату 13.01.2022. Також, є візування «Звільнити згідно чинного законодавства з 13.01.2022 року» (а.с.21). Згідно наказу №6-к від 13 січня 2022 року по КП «Тернівське ЖКП», ОСОБА_1 головного бухгалтера КП «Тернівське ЖКП» звільнено з 13 січня 2022 року за згодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України. Підстава: особиста заява. Бухгалтерії виплатити компенсацію за невикористану відпустку. Проведено з ОСОБА_1 остаточний розрахунок. Контроль за проведенням розрахунку покласти на заступника головного бухгалтера ОСОБА_4 . Наказ підписаний директором КП «ТЖКП» Кривозуб О. Під наказом №6-к від 13 січня 2022 року ОСОБА_1 власноруч дописано: «копію наказу «Про звільнення» №6-к від 13 січня 2022 року отримала. Прошу надати оригінал заяви на звільнення, у зв`язку з тим, що в копії заяви на звільнення виявлені ознаки правопорушення, а саме підробка документа. 13.01.2022 підпис» (а.с.22). Також, 12 січня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я директора КП «Тернівське ЖКП» Кривозуба О.В. подана заява, в якій вона просить надати їй невикористану відпустку за 2020-2021 рік з 13 січня 2022 року. Не використано за 2020 рік 24 календарних дні, за 2021 року 28 календарних дні (а.с.23). Так, у лівому верхньому куті заяви ОСОБА_1 від 12 січня 2021 року про надання відпустки зазначено: «не надавати у зв`язку з заявою на звільнення». 13 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови м.Тернівка Тарелкіна В.В., начальника відділу кадрів КП «Тернівське ЖКП», профспілкового комітету КП «Тернівське ЖКП», Дніпропетровської обласної організації профспілки, Тернівського відділу Павлоградської прокуратури, ВП №1 м.Тернівка з заявою про вжиття заходів щодо усунення порушень, вчинених директором КП «Тернівське ЖКП» Кривозубом О.В. щодо неї (а.с.24). Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом того, що невстановленою особою було підроблено дату в власноручно написаній ОСОБА_1 заяві про її звільнення з місця роботи, 19 січня 2022 року вказаний факт був зареєстрований до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022046400000025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України (а.с.27). Згідно довідки про доходи, наданої КП «Тернівське ЖКП» від 25 січня 2022 року, заробітна плата головного бухгалтера КП «ТЖКП» ОСОБА_1 за листопад 2021 року за 15 відпрацьованих робочих днів склала 24 723,33 грн., за грудень 2021 року за 22 відпрацьованих робочих днів склала 36 353,67 грн. Середньоденна заробітна плата складає 1 650,73 грн., середньомісячна заробітна плата складає 36 316,06 грн. (а.с.28). З постанови про закриття кримінального провадження від 31 березня 2022 року вбачається, що 18 січня 2022 року до чергової частини ВП №1 Павлоградського РВП засобами поштового зв`язку надійшов матеріал з Павлоградської окружної прокуратури за фактом того, що невстановленою особою було підроблено дату в власноручно написаній ОСОБА_1 заяві про її звільнення з місця роботи. 19 січня 2022 року по даному факту розпочато кримінальне провадження №12022046400000025, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. 31 березня 2022 року було закрито кримінальне провадження №12022046400000025 у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, оскільки 13 січня 2022 року ОСОБА_1 особисто звернулася до директора підприємства з власноруч написаною заявою про звільнення, в якій зазначена причина звільнення з датою та підписом, таким чином не встановлено, що дату в власноручно написаній заяві ОСОБА_1 могла поставити інша особа. Постанова про закриття кримінального провадження від 31 березня 2022 року станом на 26 липня 2022 року не скасована. Відповідно до наданих розрахункових листків за січень 2022 року та платіжних доручень від 13 січня 2022 року, ОСОБА_1 виплачені усі належні їй сумі при звільненні в день її звільнення 13 січня 2022 року, що не оспорюється сторонами (а.с.63-74). Судом першої інстанції були допитані свідки. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що незгода позивача зі звільненням відбулася вже після вручення останній наказу про її звільнення, а до цього моменту про будь-які незаконні дії директора підприємства вона не висловлювала, а навпаки особисто надала останньому заяву про її звільнення на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Твердження позивача про те, що в заяві про звільнення дата проставлена після надання її директору підприємства невідомою їй особою, жодними доказами не підтверджено. Факт написання заяви ОСОБА_1 про звільнення за згодою сторін під впливом психологічного тиску з боку директора КП «Тернівське ЖКП» також не підтверджений. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством (стаття 3 КЗпП України). Статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін. У разі коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. Припинення трудового договору згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у разі взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Водночас саме оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення. Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що у цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав. При цьому законодавством не передбачено обов`язкової письмової форми угоди сторін про припинення трудового договору. Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі №359/5905/18 (провадження №61-22851св19). Отже, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясовувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №183/7159/18 (провадження №61-9167св20) зроблено висновок, що «розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін. ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його із займаної посади з 17 жовтня 2018 року, що надавало підстави та зобов`язувало відповідача провести звільнення позивача за згодою сторін, як це передбачено статтею 36 КЗпП України. З урахуванням зазначеного суди, відмовляючи у задоволенні позову, дійшли правильного висновку про те, що оскільки позивач 17 жовтня 2018 року подав заяву про звільнення із займаної посади, порушень роботодавцем трудового законодавства при звільненні не встановлено, крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власник або уповноважений ним орган не виконував законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Установивши, що звільнення позивача відбулося за угодою сторін та на підставі відповідної заяви позивача про звільнення, а анулювання такої домовленості не мало місця, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшли правильних висновків що звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося з дотриманням вимог пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що написання ним заяви про звільнення із займаної посади відбулось під тиском відповідача, є безпідставними, оскільки він не надав доказів, які підтверджують здійснення на нього тиску з боку керівництва роботодавця або його неправомірних дій». Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч.1-4 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст.81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст.89 ЦПК України). Колегія суддів наголошує на тому, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У справі, яка переглядається у цьому апеляційному провадженні, встановлено, що підставою для звільнення стала особиста письмова заява позивачки, в якій викладено прохання звільнити її із займаної посади за угодою сторін. Вказана заява містить резолюцію керівника, що вказує на прийняття стороною роботодавця пропозиції працівника про припинення трудових відносин за угодою сторін. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд дійшли правильного висновку про те, що сторони досягли домовленості про дату та підстави припинення трудового договору, позивач не надала жодних доказів того, що у неї був відсутній намір звільнитися та доказів того, що дата 13.01.22 у заяві на звільнення написана не нею. Посилаючись на те, що вона написала заяву на звільнення без зазначення в ній дати, позивач не надала жодних належних та допустимих доказів цього. Від свого клопотання про призначення по даній справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити питання: Чи виконана дата підписання 13.01.22 рік на заяві про звільнення позивача з займаної посади за згодою сторін ОСОБА_1 або іншою особою?, позивачка відмовилась під час судового засідання 21 лютого 2023 року. Натомість відповідачем 26 січня 2023 року було надано клопотання про залучення доказів, а саме висновку експерта від 27 вересня 2022 року №СЕ-19/1047-22/28966-ПЧ. Вказаний висновок було складено Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови від 16 вересня 2022 року про призначення судової почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР від 19 січня 2022 року за №12022046400000025. Експерт попереджений про відповідальність за статтями 384,385 КК України. Кримінальне провадження було закрите постановою від 25 жовтня 2022 року. Аналогічне клопотання було подано і стороною позивачки 21 лютого 2023 року. З висновку експерта від 27 вересня 2022 року №СЕ-19/1047-22/28966-ПЧ вбачається, що надати відповідь на питання Чи виконано рукописний запис у вигляді 13.01.22 в в заявлении об увольнениив графі дата ОСОБА_1 чи іншою особою не надалось можливим за причинами викладеними у дослідницькій частині висновку експерта. Такими чином ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її звільнення за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося із порушенням норм трудового законодавства України, та доводи апеляційної скарги в частині наявності правових підстав для задоволення позову та поновлення її на посаді відхиляються. Також позивачкою не доведено факту спричинення на неї психологічного тиску зі сторони керівництва під час написання заяви на звільнення. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.