Постанова 4803 № 219/8085/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2071/23 Справа № 219/8085/20 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Кішкіної І.В., Тимченко О.О., за участю секретаря Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №219/8085/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк», на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року, встановив: У вересні 2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі за текстом АТ «Сенс Банк»), звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2012 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 175АІ10120427022. Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків його є АТ «Альфа-Банк», з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», тобто з 15 жовтня 2019 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 93 697 гривень. Відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. З урахуванням наведеного, АТ «Альфа-Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 157 335,32 гривень, яка складається з: 63 932,22 гривень сума заборгованості за кредитом, 58 240,16 гривень сума заборгованості за відсотками, 15 869,39 гривень сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 101,31 гривень сума пені за несвоєчасне повернення відсотків, 2749,09 гривень розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 443,15 гривень розмір інфляційних витрат за відсотками, судовий збір у розмірі 2 360,03 гривень, та встановити подальші нарахування відповідно до умов кредитного договору до моменту виконання рішення відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року позовну заяву в частині позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 15 869, 39 гривень, пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 14 101, 31 гривень, інфляційних витрат за відсотками в розмірі 2 443, 15 гривень залишено без розгляду Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки банк має право вимагати стягнення заборгованості за споживчим договором лише за умови попереднього надіслання останнім відповідної письмової вимоги. Оскільки банк, в порушення вимог Закону та умов договору, досудової вимоги про усунення порушення не направив, у нього відсутнє право для звернення до суду про стягнення заборгованості. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення щомісячних платежів. Додатковим рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2021 року заяву адвоката Гуревича Р.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення у справі. Стягнуто з АТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11 500 гривень та судовий збір в сумі 420,40 гривень. В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на положення статей 257, 526, 530, 610, 612 ЦК України та зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі вивчив обставини справи. Не прийняв до уваги вказані в розрахунку заборгованості: таблицю погашення нарахованих відсотків, з якої вбачається, що останній платіж по кредиту ОСОБА_2 здійснив не 01 липня 2014 року, а 01 серпня 2014 року в сумі 1 410,14 гривень та 10 листопада 2014 року в сумі 990 гривень. Також зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що строк дії кредитного договору визначений сторонами до 26 квітня 2019 року, тобто строк позовної давності для позивача обмежується 26 квітня 2022 року. Звертає увагу, що позивач звернувся з позовом до відповідача 01 вересня 2020 року. Посилається, що суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, безпідставно посилався на те, що банком не направлена вимога про дострокове стягнення, оскільки на момент подачі позову строк виконання кредитного договору вже настав ще 26 квітня 2019 року. При цьому вважає, що не пропустив строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення боргу як в цілому, так і в межах окремих платежів, які підпадають під строк позовної давності. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гуревич Р.Г., просить апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення, рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року залишити без змін. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, прийняті з дотриманням норм процесуального права, а також в повній мірі відповідають правовим висновкам Верховного Суду. В судове засідання апеляційного суду представник позивача адвокат Кравцова С.М. не з`явилась, подала заяву, в якій вказала на зміну назви банку з Акціонерного товариства «Альфа Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» та просила розглянути справу без її участі. Апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити. В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції адвокат Гуревич Р.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи, викладені у відзиві, підтримав та просив апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, адвоката Гуревича Р.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк», яке змінило назву на АТ «Сенс Банк», за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону. Судом встановлено, що 27 квітня 2012 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 175АІ10120427022, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 93 697 гривень, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 16,7 % річних. Позичальник зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені Договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту. Згідно п.1.1.1. Кредитного договору сторони визначили строк та порядок внесення щомісячних платежів до 27 числа кожного місяця, починаючи із травня 2012 року, а також узгодили строк дії договору до 26 квітня 2019 року. Банк виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту, а відповідач ОСОБА_1 порушив порядок та строки виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим станом на 29 липня 2020 року виникла заборгованість у сумі 157 335,32 гривень, яка складається з наступного: 63 932,22 гривень сума заборгованості за кредитом, 58 240,16 гривень сума заборгованості за відсотками, 15 869,39 гривень сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14 101,31 гривень сума пені за несвоєчасне повернення відсотків, 2 749,09 гривень розмір інфляційних витрат за кредитом, 2 443,15 гривень розмір інфляційних витрат за відсотками. Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року позовну заяву в частині позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 15 869,39гривень, пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 14 101,31 гривень, інфляційних витрат за відсотками у розмірі 2 443, 15 гривень залишено без розгляду. Отже, нерозглянутими залишилися вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 63 932,22 гривень, відсотків за користування кредитними коштами у сумі 58 240,16 гривень та інфляційних збитків в сумі 2 749,09 гривень. Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України). Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України). У кредитному договорі, в силу положень статті 627 ЦК України про свободу договору, сторони можуть встановити як строк дії договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості. Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. За обставинами цієї справи, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання і така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22). Згідно пункту 4.4. Кредитного договору сторони визначили, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.6, 3.3.7 цього Договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня Кредитора погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Аналіз змісту пункту 4.4. Кредитного договору дає підстави для висновку, що безумовною підставою для зміни строку виконання основного зобов`язання є виникнення у позичальника прострочення з погашення заборгованості. Тобто, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення кредиту, тобто підстави зміни строку виконання основного зобов`язання. Виходячи з наведеного, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань відбувається автоматична зміна строку виконання основного зобов`язання і така зміна не залежить від волевиявлення однієї зі сторін. Адвокатом Гуревичем Р.Г, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , заявлено про застосування строку позовної давності. (.т. І, а.с. 79-82) Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Так, позивач звернувся до суду з позовом 01 вересня 2020 року. Останній платіж за Кредитним договором ОСОБА_1 було здійснено 10 листопада 2014 року. Оскільки, через невиконання позичальником умов договору з 10 листопада 2014 року, строк виконання зобов`язання за кредитним договором в порядку п. 4.4. Кредитного договору було змінено та визначено строк його виконання після спливу 90 календарних днів, а з позовом банк звернувся до суду лише 01 вересня 2020 року, тобто з пропуском строку позовної давності. На підставі викладеного позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, встановивши, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення неправильно застосував норми матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування судового рішення та ухвалення нового. Як роз`яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Керуючись ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк», задовольнити частково. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2021 року скасувати. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке змінило назву на Акціонерне товариство «Сенс Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 21 лютого 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста