Постанова 4850 № 200/8347/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2023 року справа №200/8347/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т. Г. , Геращенка І.В. , секретаря судового засідання Усенко Т.І., за участю представника відповідача Качмарик Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 р. у справі № 200/8347/21 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС» (надалі позивач, ТОВ «ЕТС») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (надалі - відповідач, ГУДФС) в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00057040713, №5720/05-99-07-21, №5721/05-99-07-21, №5722/05-99-07-21; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 20.05.2021 №5724/05-99-07-21 про застосування штрафних санкцій в сумі 21165,46 грн;визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2021 №Ю-5723/05-99-07-21. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що при перевірці рахунку бухгалтерського обліку № - «Каса у національній валюті», касових книг, видаткових касових ордерів, рахунку бухгалтерського обліку № 641 «Податок на доходи з фізичних осіб» встановлено, що податковим агентом позивачем 29.03.2019 із каси підприємства частині штатних працівників підприємства здійснена виплата у готівковій формі на користь фізичних осіб -у загальній кількості 76 осіб, нецільової фінансової допомоги у розмірі 2690,00 грн. на окремого працівника, який потребував матеріальної допомоги, одноразово, згідно видаткових касових ордерів від 29.03.2019 № № з 102 по

177. Виплата нецільової фінансової допомоги здійснена згідно наказу № 14 від 29.03.2019 р. виданого директором Позивача - ТОВ «ЕТС» ОСОБА_1 та заяв частини штатних працівників підприємства, які просили матеріальну допомогу, про надання нецільової благодійної допомоги, підписаних власноручно кожним таким працівником. Помилковим є висновок відповідача про те, що із сум виплаченої матеріальної нецільової благодійної допомоги позивач зобов`язаний був утримувати податок на доходи з фізичних осіб, ЄСВ та військовий збір. Відповідач дійшов помилкового висновку, що «ТОВ «ЕТС» фактично виплатило штатним працівникам дохід, який відноситься до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних витрат З контексту вищенаведених норм законодавства випливає, що необхідною умовою для утримання податку з доходів фізичних осіб та ЄСВ є наявність факту виплати такого доходу фізичній особі податковим агентом за трудовою чи цивільно-правовою угодою. Тобто, віднесення виплат, здійснених на користь фізичних осіб, до складу заробітної плати в якості заохочувальних або компенсаційних можливо лише за умови, що такі виплати пов`язані з відносинами трудового найму - виконання працівником покладених на . нього обов`язків згідно трудового договору, посадових інструкцій. Одноразова виплата у вигляді нецільової благодійної допомоги, розмір якої не перевищує суми граничного розміру доходу, встановленого податковим законодавством, ніяким чином не пов`язана з відносинами трудового найму між позивачем та його працівниками, підсумками роботи за рік, не є премією і на неї не впливає результат роботи працівника. Заяви на видачу матеріальної допомоги були надані до відділу кадрів позивача частиною штатних працівників з 25 березня 2019 року по 29 березня 2019 року, прізвища та ім`я по-батькові працівників, які просили про матеріальну допомогу, власноручно написані заявниками, підписи заявників є оригінальними і дані фактичні обставини не заперечуються відповідачем. Окремим штатним працівникам позивача на підставі наказу директора ОСОБА_1 № 14 від 29.03.2019 року було дозволено надання нецільової благодійної допомоги у розмірі 2690 грн. за рахунок коштів Товариства, у зв`язку з тяжким матеріальним становищем заявників. Ці виплати для позивача були незапланованими та непередбачуваними, тобто разовими, необхідність в яких виникла раптово. Якщо роботодавець надає нецільову благодійну допомогу, то для цілей визначення бази оподаткування потрібно керуватись п.п. 170.7.3 ПКУ. Керуючись пп. 170.7.3 ПКУ, п. 3.31 розд. 3 Інструкції № 5, позивач правомірно кваліфікував таку допомогу як нецільову благодійну допомогу, сума якої не включається до оподатковуваного доходу в розмірі, що не перевищує (протягом звітного податкового року сукупно) граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ (у 2019 році 2690 грн). Сума нецільової благодійної допомоги, яка не перевищує суми граничного розміру доходу, не оподатковується ПДФО та військовим збором. Згідно п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 р. XX ПКУ, із неоподатковуваного розміру такої матеріальної допомоги не утримується військовий збір. Зміст доводів Позивача зводиться не лише до того, що розмір виплаченої допомоги відповідає граничному розміру, визначеному Податковим кодексом України (про що помилково зазначено у судовому рішенні), але й обґрунтовується наступним: 1) виплата нецільової благодійної допомоги не пов`язана з відносинами трудового найму та виконанням працівниками виробничих завдань і функцій, підсумками діяльності підприємства позивача; 2) нецільова благодійна допомога, виплачена частині штатних працівників позивача, має разовий характер; 3) виплати не мають систематичного характеру; 4) виплата здійснювалась позивачем без встановлення умов або напрямів; 5)нецільова благодійна матеріальна допомога виплачувалась на підставі заяв працівників, тобто без подальшої перевірки використання наданих коштів. Виплата матеріальної допомоги прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується заставками, встановленими п. 167.1 ст. 167; п. 1.2. п.п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а також є базою нарахування ЄСВ, лише за наявності в сукупності 2 обставин: 1) має систематичний характер, 2) така допомога надається всім або більшості працівників. Відсутність хоча б однієї зі складових таких ознак виключає можливість прирівнювати матеріальну допомогу до заробітної плати і включення всієї суми такої допомоги до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку. Також, апелянт зазначає, що Інструкція № 5 не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об`єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування». Тому відповідач та суд взагалі неправомірно застосовують п. 2.3.3 Інструкції як підставу для визначення одноразової виплати на користь частини працівників позивача як бази для нарахування внесків. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність. Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне. На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 ст.75, п. 77.1, п. 77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік на підставі наказу «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ЕТС» від 01.11.2019р. № 531, виданого Головним управлінням ДПС у Донецькій області, проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю ЕТС з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2018 по 30.09.2019, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.04.2018 по 30.09.2019. ГУ ДПС за результатами перевірки складено акт від 26.03.2021 №2736/05-99-07-18-24308872. Перевіркою було встановлені порушення: -п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.3.1, п. 138.3 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УТ зі змінами та доповненнями, ст. 9 ЗУ N 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік» зі змінами та доповненнями, ПС(б)О 16 «Витрати», ПС(б)О 15 «Дохід», ПС(б)О 7"Основні засоби" встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 2 298 569 грн., у тому числі за період 01.04.2018-31.12.2018 у сумі 1 236 230 грн., за 9 місяців 2019 року у сумі 1 062 339 грн. -п.п. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УГ зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року в сумі 483 955 грн. -п.п. б) п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.п. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УГ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1003785 грн., у тому числі за червень 2019 року в сумі 768371 грн., за серпень 2019 року в сумі 235 414 грн. -пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УГ із змінами та доповненнями, в результаті чого не здійснено реєстрацію податкових накладних на суму 5000,00 грн., у тому числі за вересень 2018 року в сумі 5000,00 грн. по операціям постачання послуг, по яким у ТОВ «ЕТС» встановлено заниження податкових зобов`язань у вказаному періоді. -підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статті 18, абзац 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, умисно занижено базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб у сумі 204 440,00 грн., що призвело до неутримання та несплати (неперерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за березень 2019 р. у сумі 36799,20 грн. Граничний строк сплати податку - 03.04.2019 р. -підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УГ, пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковим органам Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, в результаті чого, подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 квартал 2019 року, які призвели до збільшення податкових зобов`язань платників податків. -підпункту 1.2, підпункту 1.4, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статті 18, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України умисно занижено базу оподаткування військовим збором у сумі 204440,00 грн., що призвело до неутримання та несплати (неперерахування) до бюджету військового збору за березень 2019 р. у сумі 3066,60 грн. Граничний строк сплати - 03.04.2019 р. -пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 частини 1 статті 7, частини 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464^1 від 08.07.2010р. в результаті заниження бази нарахування єдиного внеску у сумі 199060,00 грн., не нараховано єдиний внесок за березень 2019 р. у загальній сумі 42 330,92 грн. Відповідно до акту, перевіркою встановлено, що 29.03.2019 позивачем здійснена виплата готівкових коштів у розмірі 204440 грн 76 коп працівникам товариства як нецільової фінансової допомоги. Допомога виплачена на підставі письмових заяв працівників. При цьому, позивач, як податковий агент, не сплатив з названих виплат податок на доходи фізичних осіб, а також військовий збір та єдиний внесок. Крім того, перевіркою встановлено, що у вересні 2018 року позивач отримав від ТОВ ГУДЙЕАР ТАЄРС УКРАЇНА 30 000 грн в якості винагороди за участь в рекламній кампанії (за умовами якої необхідно придбати продукцію дистриб`ютора ТОВ ГУДЙЕАР ДАНЛОП ТАЄРС УКРАЇНА та зареєструватися на відповідному сайті). Вказаний дохід позивач не відобразив у податковій звітності. На підставі висновків акту про порушення позивачем пп. 201.1, 201.10 ПК України (нездійснення реєстрації податкових накладних); пп. 14.1.180, 16.1.4., абз.2 п. 57.1, п.п.164.2.1, 168.1.1., 168.1.4 ПК України (заниження бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб); п.п.14.1.180, 51.1, пп. б п.176.2 ПК України (подання звітності із недостовірними даними про суми доходів, нарахованих на користь платників податків); п.п.1.2., 1.4., 1.5., 1.6 Розділу ХХ, п.п.14.1.180, 16.1.4., абз.2 п.57.1, пп. 168.1.1, 168.1.4 ПК України (неперерахування військового збору); п.1 ч.1 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (заниження бази єдиного внеску) винесено наступні рішення: -Податкове повідомлення- рішення від 20.05.2021 №00057040713, яким згідно з пунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст.54,п.58.1 ст.58, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755^1 із змінами та доповненнями, встановлена відсутність складання та/або реєстрація податкових накладних на суму 5000,00 грн., та застосована штраф в розмірі 50% -2500 грн. -Податкове повідомлення- рішення від 20.05.2021 №0005720/05-99-07-21 на суму 1020 грн.за порушення підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, пункту 51.1 статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковим органам Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 р. № 4, в результаті чого, подано не у повному обсязі, з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків, суми утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за 1 квартал 2019 року, які призвели до збільшення податкових зобов`язань платників податків. -Податкове повідомлення- рішення від 20.05.2021 №0005721/05-99-07-21 на суму 56 081,78 коп. за порушення підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статті 18, абзац 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, умисно занижено базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб у сумі 204 440,00 грн., що призвело до неутримання та несплати (неперерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб за березень 2019 р. у сумі 36799,20 грн. Граничний строк сплати податку - 03.04.2019 р. -Податкове повідомлення- рішення від 20.05.2021 №0005722/05-99-07-21 на суму 4673,46 коп. за порушення підпункту 1.2, підпункту 1.4, підпункту 1.5, підпункту 1.6 пункту. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14, підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, статті 18, абзацу 2 пункту 57.1 статті 57, підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164, підпунктів 168.1.1, 168.1.4, пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України умисно занижено базу оподаткування військовим збором у сумі 204 440,00 грн., що призвело до неутримання та несплати (неперерахування) до бюджету військового збору за березень 2019 р. у сумі 3066,60 грн. -Рішення від 20.05.2021 №0005724/05-99-07-21 про застосування штрафних санкцій на суму 21 165,46 грн. за донарахування не нарахованого єдиного внеску на суму 42 330,92 грн. -вимога про сплату боргу(недоїмки) від 20.05.2021 № Ю-5723/05-99-07-21 на суму 42 330,92 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю; Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). За положенням пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Згідно зі статтею 16 ПК України, платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. За положенням п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом. Суму податкового зобов`язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов`язаний сплатити до/або на день подання митної декларації. У відповідності до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України податковий агент є платником податку на доходи фізичних осіб. За приписами п.163.1 ст.163 ПК України, об`єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно п.164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Згідно пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2. п. 164.1 ст. 164 ПК України). Відповідно до пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Згідно п.168.1, 168.4 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків. Згідно із пункту 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до положень п. 1.1-1.6 п.п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, Платниками збору є особи, визначені пунктом статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Згідно із підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Згідно положень пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464), платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Згідно частини 2 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок». За абзацом 5 частини 8 статті 9 Закону, періодом, за який платники єдиного внеску - роботодавці подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом) є календарний місяць» . Відповідно до пп. 170.7.1 п. 170.7 ст. 170 ПК України, не оподатковується та не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку благодійна, у тому числі гуманітарна допомога (далі - благодійна допомога), яка надходить на його користь у вигляді коштів або майна (безоплатно виконаної роботи, наданої послуги) та відповідає вимогам, визначеним цим пунктом. Для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову. Цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів. Підпунктом 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу передбачено, що не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року. Положення цього підпункту не поширюються на профспілкові виплати своїм членам, умови звільнення яких від оподаткування передбачені підпунктом 165.1.47 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності. У разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи платник податку зобов`язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу. Визначений відповідно до цієї норми неоподатковуваний розмір матеріальної допомоги складає: у 2019 році 2690 гривень, При цьому юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності. Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» від 5 липня 2012 року № 5073-VI (далі-Закон № 5073) визначає загальні засади благодійної діяльності в Україні, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій. За положенням ст. 1 Закону, бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених цим Законом. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених цим Законом; Благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара. Благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності. Інші терміни у цьому Законі вживаються у значеннях, визначених Цивільним і Податковим кодексами України та іншими законами України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 р. N 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно з п. 14 Розділу І цього Переліку, до таких виплат відноситься матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. Згідно п. 3.31, 3.32 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5 (далі - Інструкція № 5) до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці відноситься, матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. Суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством. Відповідно до підпункту 2.3.3 Інструкції № 5 до складу інших заохочувальних та компенсаційних витрат, що відносяться до фонду оплати праці належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31). Отже, вказаними положеннями передбачено, що до заохочувальних витрат відноситься матеріальна допомога надана зокрема більшості працівників крім сум, указаних у п. 3.31. Тобто, до фонду оплати праці не належать матеріальна допомога разового характеру окремим працівникам у зв`язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. При цьому, відповідно до положень п.п.1.1, Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці, як бази (об`єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Разом з цим, суд вважає за необхідне врахувати вказаний нормативний акт в частині визначення складу заохочувальних, компенсаційних та інших витрат , що відносяться до фонду оплати праці. Суд зазначає, що особливості оподаткування благодійної допомоги передбачені п. 170.7 ст. 170 ПК України. ПК України розмежує благодійну допомогу на цільову та не цільову, як зазначалось, цільовою є благодійна допомога, що надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів. Тобто, надання нецільової допомоги не передбачає визначення умов її надання (підстав з яких надається така допомога) та напрямів її витрачання. Цільовою є благодійна допомога, котра надається під визначені умови та напрями її витрачання. Така благодійна допомога не має вартісних обмежень з метою оподаткування. Головною вимогою для застосування пільги з ПДФО є відповідні підтвердні документи. Тобто надається така допомога за фактом проведення дій щодо лікування та медичного обслуговування фізичної особи та на інші цілі. Перелік виплат, що належать до цільової благодійної допомоги, викладений у п. 170.7 ст. 170 Кодексу. Надають цільову благодійну допомогу за наказом керівника на підставі заяви фізичної особи. До заяви мають додаватися документи, що підтверджують цілі, на які вона надається. З метою оподаткування матеріальна допомога, що надається без установлення умов та напрямів її витрачання, відноситься до нецільової благодійної допомоги. Нецільова допомога надається в разі виникнення певних життєвих обставин (наприклад, лікування, оздоровлення тощо). Слід зазначити, що така благодійна допомога може надаватися як своїм працівникам, так і особам, що не перебувають з підприємством у трудових відносинах. Для підприємства така виплата є незапланованою та непередбачуваною, тобто одноразовою. Надається нецільова благодійна допомога за наказом керівника, що видається на підставі заяви працівника або іншої особи - одержувача такої допомоги, із зазначенням обставини, що є підставою для її надання та її розміру. Виплата нецільової благодійної допомоги має одноразовий, тобто несистематичний характер. Надається нецільова благодійна допомога за наказом керівника, що видається на підставі заяви працівника або іншої особи одержувача такої допомоги, із зазначенням обставини, що є підставою для її надання та її розміру. Отже, якщо виплата надається всім або більшості працівникам, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується з врахуванням вимог ст. 164 ПКУ. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено. Відповідачем при перевірці рахунку бухгалтерського обліку №301 - «Каса у національній валюті», касових книг, видаткових касових ордерів, рахунку бухгалтерського обліку № 641 «Податок на доходи з фізичних осіб» встановлено, та підтверджується сторонами, що податковим агентом - ТОВ "ЕТС" 29.03.2019 із каси підприємства здійснена виплата у готівковій формі на користь фізичних осіб - штатних працівників підприємства у загальній кількості 76 осіб нецільової фінансової допомоги у загальній сумі 204 440,00 грн. (2690,00 грн. кожному працівнику), згідно видаткових касових ордерів від 29.03.2019 №№ з 102 по 177 (всього 76 видаткових касових ордерів). Виплата нецільової фінансової допомоги здійснена згідно наказу № 14 від 29.03.2019 р. виданого директором ТОВ «ЕТС» ОСОБА_1 на підставі заяв штатних працівників підприємства про надання нецільової благодійної допомоги у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, написаних на роздрукованому бланку заяви, в який зазначено прізвища ім`я по батькові та підписи осіб, які просили матеріальну допомогу. Із сум виплаченої матеріальної допомоги податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір не утримувався. Матеріалами справи підтверджено, що сума нецільової благодійної допомоги, надана позивачем у 2019 році не перевищувала розміру, визначеного п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Податкового кодексу України. Суми нецільової благодійної допомоги були відображені у податковій звітності підприємства. Колегія суддів зазначає, що наказ не дає можливості провести персоніфікацію осіб отримувачів нецільової благодійної допомоги та обставин її надання. Враховуючи наведене, з урахуванням кількості працівників яким вона була надана, такі витрати носять не індивідуально визначений характер. Отже, на думку суду дані виплати є базою оподаткування в розумінні ст.164 ПК України, а тому з урахуванням встановлених обставин, позивачем у відповідності до норм чинного законодавства протиправно не було нараховано податки обов`язкові платежі. Зважаючи на те що такий вид матеріальної допомоги включається до оподаткованого доходу, то з нього утримується також військовий збір. Суд вважає вірним висновки суду першої інстанції, що надання благодійної допомоги, попри її нецільовий характер, переслідує певну мету (викликану реальними винятковими обставинами), нецільовий же характер допомоги лише означає, що напрямок використання коштів не підлягає контролю, а позивачем не надано пояснень щодо мети надання допомоги та дійсної наявності у більшості працівників скрутного матеріального становища. Також, вказаними приписами законодавства визначено обов`язок підприємство отримати доказів підстав надання такої допомоги, у даному випадку скрутного матеріального становища працівників. Суду апеляційної інстанції таких доказів також надано не було. Отже вказане підтверджує висновки суд першої інстанції та податкового органу, що такі кошти матеріальної допомоги (заохочення) конкретним працівникам підприємства є базою оподаткування в розумінні ст.164 ПК України,. З урахуванням зазначених обставин суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.05.2021 №5720/05-99-07-21, №5721/05-99-07-21, №5722/05-99-07-21, рішення про застосування штрафних санкцій від 20.05.2021 №5724/05-99-07-21 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2021 №Ю-5723/05-99-07-21, є правомірними. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2021 №00057040713, суд зазначає, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань щодо неправомірності рішення суду в цій частині. Отже, суд не може надавати оцінку рішення суду в цій частині, оскільки позивач фактично його не оскаржує, доводи апеляційної скарги містять обґрунтування щодо неправомірності інших рішень відповідача та обставин які не були підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку. Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТС" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 р. у справі № 200/8347/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 р. у справі № 200/8347/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 лютого 2023 року. Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Геращенко