Ухвала КЦС ВС № 463/5813/20

Ухвала 20 лютого 2023 року м. Київ справа № 463/5813/20 провадження № 61-1536ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУ НП у Вінницькій області), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної та майнової шкоди. У відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна в особі прокуратури та ГУ НП у Вінницькій області на свою користь 72 мінімальних заробітних плат на час ухвалення рішення шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України; стягнути з держави Україна в особі прокуратури та ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 6 270,19 грн шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України; стягнути з держави Україна в особі Прокуратури та ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати за правничу допомогу у розмірі 19 500,00 грн шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України; стягнути з держави Україна в особі прокуратури та ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 10 990,00 грн шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 20 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року стягнено солідарно з Прокуратури та ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 505,46 грн. Постановою Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Вінницької обласної прокуратури задоволено частково. Додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року змінено. Стягнено з Вінницької обласної прокуратури та ГУ НП у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 752,73 грн з кожного. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року залишено без змін. У січні 2023 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення у незадоволеній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Представником заявника подано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року, додаткового рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року. Обґрунтовуючи клопотання щодо пропуску строку, вказує, що постанову апеляційного суду отримала 27 грудня 2022 року. На підтвердження вказаного надає копію заяви про отримання копії рішення з відміткою про отримання у суді першої інстанції. Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається представник заявника, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684 грн. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Ціна позову у розглядуваній справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн). На думку представника заявника, справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі й винятковості цієї справи для заявника. Позивач не був позбавлений можливості доводити свої позовні вимоги в судах першої та апеляційної інстанцій. Сама по собі незгода із встановленими судами обставинами та наданою оцінкою доказам не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у справі, ціна позову в якій не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року, додаткового рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 рокузадовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року, додаткового рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 нарішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 вересня 2021 року, додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ф. Хопта О. М. Осіян В. В. Шипович