Постанова 4873 № 910/21702/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА (додаткова) ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" лютого 2023 р. Справа№ 910/21702/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яковлєва М.Л. суддів: Тищенко О.В. Шаптали Є.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат у справі №910/21702/21 (суддя Босий В.П.) за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення 46 738,31 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача 46 738,31 грн., а саме: - основного боргу в сумі 19 805,04 грн. за поставлену Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та спожиту відповідачем у період з грудня 2015 року по травень 2018 року теплову енергію , інфляційних втрат в сумі 3 822,37 грн. та 3 % річних в сумі 1 784,08 грн. 3 % річних, які нараховані за період з 01.10.2018 по 31.10.2021, право на стягнення яких позивач набув за укладеним з Публічним акціонерним товариством «Київенерго» договором про відступлення права вимоги (цесії) № 601-18 від 11.10.2018; - основного боргу в сумі 18 223,01 грн. за поставлену позивачем відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2021 року теплову енергію, інфляційних втрат в сумі 2 153,74 грн. та 3 % річних в сумі 950,07 грн., які нараховані за період з 01.12.2018 по 31.10.2021 Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21 в задоволенні позову відмовлено, до стягнення з позивача на користь відповідача присуджено витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням першої інстанції, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 задоволено клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21, апелянту поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21, апелянту відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи №910/21702/21, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21 змінено в частині розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн. відмовлено повністю, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2022 у справі №910/21702/21 залишено без змін. 30.01.2023 від Комунального підприємства Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій заявник просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем при розгляді справи в суді в розмірі 4 000,00 грн. Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 30.01.2022, вказані заяви передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.. Відповідно до положень ч. 3 ст. 224 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 вирішено здійснювати розгляд заяви Комунального підприємства Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат у справі №910/21702/21 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справ. 20.02.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому позивач просить заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. залишити без задоволення. Дослідивши матеріали заяви про стягнення судових витрат та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат підлягає задоволенню, з наступних підстав. Стаття 221 ГПК України встановлює, що: - якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 1); - для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2); - у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч. 3). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України). Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України). Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної та касаційної інстанції є апеляційна та касаційна скарга, а також відзиви на апеляційну та касаційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до винесення постанови або протягом п`яти днів після ухвалення постанови, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву З матеріалів справи слідує, що: - у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на оплату правової допомоги адвоката становить 5 000,00 грн., а докази понесення таких витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляційним судом; - відповідна заява про стягнення судових витрат та докази понесення судових витрат надійшли до суду 30.01.2023. Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат. Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 4 000,00 грн. ним до матеріалів справи додані належним чином засвідчені копії: - укладеного між адвокатом Джумурат Володимиром Михайловичем (адвокат) та відповідачем (клієнт) договору про надання правничої допомоги №87 від 27.04.2022, договору про внесення змін від 28.07.2022 до вказаного договору, протоколу договірної ціни за договором № 87 від 27.04.2022 на стадії апеляційного оскарження та розгляду, акту надання послуг № 2 від 27.01.2023, довіреності від 02.05.2022 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ТР № 000387 від 04.08.2017; - укладеного між адвокатом Джумурат Володимиром Михайловичем (адвокат) та відповідачем (клієнт) договору про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2023, протоколу договірної ціни за договором №1 від 02.01.2023, довіреності від 02.01.2023, а також оригінал звіту-опису наданих послуг (витрат на правову допомогу) у справі № 910/21702/21 від 27.01.2023. З наданих відповідачем доказів слідує, що 27.04.2022 між адвокатом Джумурат Володимиром Михайловичем (адвокат) та відповідачем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №87 (далі Договір), в якому погоджено, що клієнт доручає, а адвокат зобов`язується відповідно до доручення клієнта надавати за плату (або безоплатну) правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених законодавством України та Договором. Правова допомога представляє собою представництво інтересів у статусі позивача, відповідача, третьої особи, представництво його інтересів перед суб`єктами права, у тому числі перед усіма фіскальними, адміністративними, судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій загальної та інших органах державної влади, а також надання його інших видів правової допомоги, у відповідності і на умовах даного договору в провадженні у цивільних, адміністративних та господарських справах на будь-яких стадіях (п. 1.2 Договору). Згідно з п. 4.2 Договору, в редакції договору про внесення змін від 28.07.2022, вартість (ціна) окремих послуг за Договром (ведення судових справ, юридичний супровід, укладення договорів, представництво інтересів у кримінальному провадженні тощо), порядок їх обчислення (фіксована чи погодинна оплата), обсяг, можуть встановлюватись сторонами у Протоколі договірної ціни конкретної послуги (кількох послуг, пов`язаних між собою), Рахунку чи Акті наданих послуг, що затверджений сторонами. Сукупна вартість окремих послуг, що надані адвокатом не може перевищувати суму, зазначену в Додатку № 1 до Договору. Згідно з п.п. 4.3, 4.4 Договору, в редакції договору про внесення змін від 28.07.2022, за результатами надання окремих послуг адвокат може скласти звіт (опис) наданих послуг, в якому вказує обсяг та вартість наданих послуг. Зазначений звіт (опис) є підставою для виставлення рахунку на оплату та оформлення акту наданих послуг. Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі рахунку та акту наданих послуг. У протоколі договірної ціни за договором № 87 від 27.04.2022 на стадії апеляційного оскарження та розгляду сторонами погоджено вартість послуг: - надання усних та письмових консультацій щодо предмету спору та вимог апеляційної скарги - 500,00 грн.; - підготовка правового обґрунтування та стратегій правового захисту у справі на стадії апеляційного розгляду - 1 000,00 грн.; - пошук правових позицій та правових висновків Верховного Суду з питань, що стосуються предмету спору - 500,00 грн.; - підготовка та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу - 2 000,00 грн.; - підготовка та направлення до суду додаткових пояснень та заперечень на відповідь на відзив - 1 000,00 грн.; - представництво інтересів відповідача у суді апеляційної інстанції (участь в судовому засіданні) - 1 500,00 грн. Зі звіту-опису наданих послуг (витрат на правову допомогу) від 27.01.2023 слідує, що адвокатом адвокат надав клієнту такі послуги з правничої (правової) допомоги: - надання усних та письмових консультацій щодо предмету спору та вимог апеляційної скарги - 500,00 грн.; - підготовка правового обґрунтування та стратегій правового захисту у справі на стадії апеляційного розгляду - 1 000,00 грн.; - пошук правових позицій та правових висновків Верховного Суду з питань, що стосуються предмету спору - 500,00 грн.; - підготовка та направлення до суду відзиву на апеляційну скаргу - 2 000,00 грн. Відповідачем та адвокатом підписано акт надання послуг № 2 від 27.01.2023 в якому погоджено, що адвокатом за Договором було надано послуг з юридичного консультування та юридичного представництва (професійна правнича допомога) у справі № 910/21702/21 на стадії апеляційного оскарження на суму 4 000,00 грн. в якому також зазначено і про те, що відповідач претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг не має). Колегія суддів зазначає про те, що надані відповідачем договір про надання правничої допомоги №1 від 02.01.2023 та протокол договірної ціни за договором №1 від 02.01.2023, довіреності від 02.01.2023 не можуть свідчити про надання правової допомоги у цій справі, так як всі юридичні послуги були надані відповідачу до дати укладення вказаного договору. Вказане свідчить про те, що юридичні послуга надавались саме за Договором. Згідно з правовою позицією, яка викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Отже, матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Джумурат Володимиром Михайловичем відповідачу правової допомоги на заявлену до стягнення суму. Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, слід зазначити таке. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Позивачем було подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу (заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення) яке обґрунтовано тим, що: - з наданого відповідачем звіту неможливо зрозуміти скільки часу у представника відповідача зайняло надання послуг; - в матеріалах справи відсутні додаткові угоди в яких би визначалась ціна адвокатських послуг, а також відсутній механізм розрахунку вартості адвокатських послуг; - справа сторін не є складною; - відповідачем не надано доказів оплати послуг. Щодо останнього колегія суддів зазначає про те, що, як було зазначено вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено Щодо заперечень позивача в частині того, що матеріалах справи відсутні додаткові угоди в яких би визначалась ціна адвокатських послуг, а також відсутній механізм розрахунку вартості адвокатських послуг та того, що з наданого відповідачем звіту неможливо зрозуміти скільки часу у представника відповідача зайняло надання послуг, колегія суддів зазначає про таке. За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI). Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Слід зауважити на тому, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України. Частинам 1 та 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас колегія суддів звертається до наступних висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: - за положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; - пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства; - зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; - так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; - оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат; - саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару); - правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару; - Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. - тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис; - Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права; - статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті; - отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. При розгляді вказаної справи Велика Палата Верховного Суду: - відійшла від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, щодо того, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу; - та дійшла наступних висновків: учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. У Договорі сторонами погоджено, що вартість (ціна) окремих послуг, порядок їх обчислення, обсяг, можуть встановлюватись сторонами у Протоколі договірної ціни, Рахунку чи Акті наданих послуг, що затверджений сторонами, а у протоколі договірної ціни за договором № 87 від 27.04.2022 на стадії апеляційного оскарження та розгляду сторонами погоджено вартість таких послуг, яка (вірість) фактично визначена у твердій грошовій сумі на кожну послуг та не залежить від кількості часу, яку адвокат витратив на надання послуги. Вказане свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо фіксованого розміру плати, а відтак, визначення того скільки часу у адвоката зайняло надання тієї чи іншої послуги не може бути підставою для відмови у стягненні плати за такі послуги. Вказане спростовує посилання позивача на те, що матеріалах справи відсутні додаткові угоди в яких би визначалась ціна адвокатських послуг, а також відсутній механізм розрахунку вартості адвокатських послуг. З матеріалів справи слідує, що детальний опис робіт (наданих послуг) фактично наведений звіті-описі, а надання таких послуг підтверджується матеріалами справи, а відтак сам лише факт відсутності детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання, з огляду на те, що Договором передбачений фіксований розмір гонорару адвоката , не позбавляє позивача можливості доводити неспівмірність цих витрат. В свою чергу, за обставин, що склались відмова відповідачу у стягнення витрат на послуги адвоката лише з огляду на відсутність детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання буде свідчити про надмірний формалізм. Слід зазначити і про те, що позивачем не зазначено, яким саме чином неподання позивачем детального опису робіт із зазначенням часу, витраченого адвокатом на їх виконання завадило йому висловити свої міркування щодо неспівмірності таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/1929/19 від 09.06.2022 Надані позивачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є співмірним з ціною позову. За змістом положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 910/21702/21 судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог залишено без змін, апеляційний суд вважає належним чином обґрунтованою заяву позивача про стягнення судових витрат. Таким чином, зважаючи на наявні документи, надані позивачем в обґрунтування поданої заяви, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про стягнення судових витрат та стягнути з позивача 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244, 252 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат у справі № 910/21702/21 задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, будинок 1; ідентифікаційний код 34966254) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21702/21. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий суддя М.Л. Яковлєв Судді О.В. Тищенко Є.Ю. Шаптала