Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/7588/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/7588/18 Номер провадження 22-ц/814/1291/23Головуючий у 1-й інстанції Іващенко С. О. Доповідач ап. інст. Лобов О. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Лобов О.А. судді: Дорош А.І., Триголов В.М. за участю секретаря судового засідання Коротун І.В. розглянув у режимі відеоконференції у м.Полтаві справу за апеляційною скаргою адвоката Бірючинського Едуарда Олександровича, представника ОСОБА_1 , на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30 березня 2021 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного текста судового рішення - 05 квітня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» про стягнення боргу за договором банківського рахунку, треті особи: ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Водафон Україна». Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд у с т а н о в и в : У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив стягнути з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк» за договором про відкриття та обслуговування рахунку № НОМЕР_1 від 04.09.2014 безпідставно списані кошти в сумі 319 991,00 грн та судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3 200,00 грн і витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. В обґрунтування позову вказував, що у вересні 2016 року він отримав іменну зарплатну картку Ощадбанку, за якою оформив овердрафт (кредитні кошти банку) в розмірі 20 000,00 грн. До картки був прив`язаний мобільний телефон оператора «Водафон» номер НОМЕР_2 . 07.08.2018 у відділенні Філія - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» в м.Харкові по вул. Конституції, 22 поклав на зазначений рахунок кошти в сумі 300 000,00 грн. 03.10.2018 приблизно о 17-15, при спробі здійснити дзвінок, виявив, що SIM-карта за номером телефону НОМЕР_2 не працює. Приблизно о 18-00 того ж дня зателефонував в контакт-центр «Водафон», оператор якого повідомила, що SIM-карту заблоковано в зв`язку з видачою її дублікату. SIM-карту відновив того ж дня близько 19-00. 04.10.2018 в банкоматі «Ощадбанку» приблизно о 09-30 перевірив баланс картки, який становив 29,00 грн. На момент останнього зняття готівки 01.10.2018 на картковому рахунку залишалось 320 000,00 грн, з яких 20 000,00 кредитних коштів. 04.10.2018 приблизно о 09-50 зателефонував на гарячу лінію «Ощадбанку» і повідомив про шахрайські дії щодо особистих грошових коштів та заблокував зарплатну картку. 05.10.2018 звернувся із письмовими заявами на ім`я начальника Харківського обласного управління відповідача з проханням з`ясувати обставини зникнення коштів та не нараховувати відсотки на кредитні кошти. Крім того, 05.10.2018 звернувся із заявою про вчинення злочину за ч.3 ст.185 КК України до Немишлянського відділу поліції, за якою до ЄДРДР внесене повідомлення про відкриття кримінального провадження № 12018220460002369. На початку листопада 2018 року отримав відповідь від відповідача на свою заяву, в якій повідомлялось про здійснення переказів коштів 03.10.2018 в кількості 69 шт. через UKR KYIV MOBIL BANKING на загальну суму 319 991,00 грн, про відповідальність клієнта за власні операції за платіжною карткою та обов`язок не розголошувати інформацію про дані платіжної картки стороннім особам. Також було зазначено, що з`ясування обставин отримання коштів іншою особою відноситься до компетенції правоохоронних органів. Вказував, що він не давав розпорядження щодо списання коштів з його рахунку, а тому банк в разі виявлення незаконного списання коштів повинен повернути їх на рахунок клієнта. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 березня 2021 року відмовлено за недоведеністю в задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі адвокат Бірючинський Е.О., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені факти і доводи, викладені у позові та звертав увагу, що нормами законодавства, яке регулює спірні правовідносини, на банк покладається обов`язок зберігати кошти, що обліковуються на рахунках клієнтів, і покладається відповідальність за безпеку платіжних власних систем. З посиланням на висновки у судових рішеннях по справам, переглянутих Верховним Судом, стверджується, що саме на банк покладається обов`язок доведення відсутності його вини у несанкціонованому списанні коштів з рахунку клієнта, проте суд першої інстанції переклав на позивача обов`язок доводити свою невинуватість в неправомірному списанні коштів з його платіжної картки, вказавши в рішенні, що правила здійснення операцій за рахунками, відкритими фізичними особами у АТ «Ощадбанк», на які посилався представник відповідача, розміщені на сайті банку та доступні для ознайомлення клієнта в будь який період часу. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 року справу передано в провадження колегії суддів Харківського апеляційного суду. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.05.2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 28.05.2021 року справу прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду в апеляційній інстанції у судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного суду. Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. Указом Президента України від 18.04.2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 05.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року справа прийнята до провадження і призначена до розгляду. У відзиві АТ «Ощадбанк», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначено, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що інформацію, необхідну як для зміни SIM - картки, так і для персоналізації мобільного додатку і проведення операцій за ним, мав змогу змінити тільки позивач, тому банк був зобов`язаний виконати перекази коштів, які були замовлені з дотриманням процедури ідентифікації власника рахунку. Суд першої інстанції обґрунтовано послався на правові висновки, викладені у справі № 712/9107/18, оскільки фактичні обставини у зазначеній справі були найбільш подібним до тих, що встановлені у межах розгляду цієї справи. Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 04 вересня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки № НОМЕР_1 (т.1 а.с.5). Відповідно до вказаного Договору відкритий рахунок № НОМЕР_3 у національній валюті України на умовах тарифного пакету «Зарплатний» та видана платіжна карта (п.п.1.1.1 та 1.1.2 Договору). Право Клієнта підключитись та користуватись каналами дистанційного обслуговування системами WEB-банкінг «Ощад 24/7» та Mobil-банкінг «Ощад 24/7» з використанням пристроїв клієнта (персональний комп`ютер, мобільний телефон) передбачено п.п.3.1, 3.2 Договору. 07 серпня 2018 року о 10:08:54 відповідно до чеку поповнення рахунку № НОМЕР_4 ОСОБА_1 поповнив на суму 300 000,00 грн (т.1 а.с.13). Як вбачається з виписки по картковому рахунку № НОМЕР_5 , 03 жовтня 2018 року з 15:54 до 16:40 здійснено операції з переказу коштів через UKR KYIV MOBILE BANKING (система дистанційного обслуговування Mobile-банкінг «Ощад 24/7») в кількості 69 шт. на загальну суму 319 991,00 грн, відповідно до якої встановлений кредитний ліміт становить 20 000,00 грн (т.1 а.с.17-19). З листа ПрАТ «ВФ Україна» від 15.10.2019 вбачається, що абонентський номер НОМЕР_2 до 05.11.2018 використовувався знеособлено без укладання письмового договору з використанням картки попередньо оплаченої послуги. Заміна SIM-карти за цим номером відбулась 03.10.2018 двічі о 15:39:39 та 19:01:31 і проведена відповідно до вимог законодавства та чинних процедур компанії щодо ідентифікації. Особа, яка телефонувала з номера НОМЕР_6 надала необхідні для ідентифікації відомості, які були станом на 2018 рік:

1. Назвати 2 номери, на які часто телефонували; 2.Назвати Пак код;

3. Назвати серійний номер сім-карточки; 4.Смс підтвердження. Також заміна відбулась о 19:01:31 того ж дня, максимальна ідентифікація проводилась в магазині ПрАТ «ВФ Україна» (т.1 а.с.160). Як вбачається з додаткових пояснень ПрАТ «ВФ Україна», 03.10.2018 відбулась заміна SIM карти в результаті розгляду заявки, поданої при дзвінку до ЦОА. Ця операція була проведена згідно з вимогами законодавства та чинними процедурами компанії щодо індентифікації. Особа, яка телефонувала 03.10.2018 об 15:39:39 з номеру НОМЕР_7 , надала необхідні для ідентифікації відомості стосовно обслуговування номера НОМЕР_8 . В зв`язку з тим, що користувач номеру НОМЕР_8 був абонентом сервісу передплаченого зв`язку та обслуговується в мережі ПрАТ «ВФ Україна» знеособлено (анонімно) - будь-які персональні дані особою, що проводила (замовляла) відновлення зазначеного номеру, оператору не надавалися (т.1 а.с.186-188). З відзиву АТ «Ощадбанк» вбачається та не заперечується позивачем, що 04 жовтня 2018 року о 09.28 позивач зателефонував до контакт-центру АТ «Ощадбанк» та повідомив, що на його платіжній картці № НОМЕР_9 зникли кошти та просив заблокувати картку. Оператор кол-центру банку за згодою Позивача заблокував карту по підозрі на несанкціоновані списання та додатково закрив та заблокував обліковий запис до системи «Ощад 24/7». Спірні перекази в сумі 319 991 грн проведено на картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_10 , картковий рахунок № НОМЕР_11 , який відкрито у філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) (т.1 а.с.47-53). 05 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявами до Філії -Управління АТ «Ощадбанк» в Харківській області, в яких виклав відомі йому обставини, просив не нараховувати відсотки за користування овердрафтом на час розслідування та з`ясувати обставини зникнення коштів з його зарплатної картки (т.1 а.с.21). На своє звернення позивач отримав відповідь Філії - Управління АТ «Ощадбанк» в Харківській області від 02 листопада 2018 року № 118.14-16/1-1838\5231\2028-20\с, в якій повідомлялось про здійснення переказів за його рахунком 03 жовтня 2018 року в кількості 69 шт. на загальну суму 319 991,00 грн. Також повідомлено, що банк не несе відповідальності за операціями по картці та не володіє інформацією щодо місця здійснення вказаних операцій. Підстави для припинення нарахування відсотків відсутні. (т.1 а.с.16) Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12018220460002369 за заявою ОСОБА_1 до Немишлянського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області 05.10.2018 о 10.39 внесено до реєстру з наступною фабулою «03.10.2018 приблизно о 16 год 00 хв невстановлена особа шляхом несанкціонованого доступу до розрахункового рахунку, відкритому в АТ «Ощадбанк» таємно викрала грошові кошти на суму 320 000,00 грн., чим спричинила матеріальну шкоду ОСОБА_1 », правова кваліфікація ст.185 ч.3 КК України (т.1 а.с.21). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено винних дій інших осіб або ж працівників банку у незаконному перерахуванні коштів, при цьому тільки позивач знав інформацію, необхідну для заміни сім-карти, а також для персоналізації даних для активації мобільного додатку і проведення операцій за допомогою дистанційного банківського обслуговування. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає наведеним вимогам закону. Згідно з частиною першою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", абзацу першого пункту 1 розділу VI Положення № 705 користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення № 705 емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення № 705 банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення № 705 користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів (пункт 6 розділу VI Положення № 705). Пунктами 7, 8 розділу VI Положення № 705 визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення № 705 користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України "Про звернення громадян" (пункт 10 розділу VI Положення № 705). У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року (справа №263/3704/19) викладені такі правові висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах. Згідно нормативних актів, які регулюють спірні правовідносини, «встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 442/2468/17 (провадження № 61-12092св19)). У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 751/6050/18 (провадження № 61-18544св19) Верховний Суд зазначив, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.» У справі №263/3704/19 Верховний Суд погодився з висновками судів першої і апеляційної інстанції про те, що «перерахування грошових коштів третім особам з банківського рахунку позивача здійснено не з вини ОСОБА_1, яка не повідомляла ПІН-код, також не надавала доступу до платіжної картки, фінансового номера телефону», і зробив висновок, що «За встановлених фактичних обставин справи саме у діях працівників банку суди встановили вину у збільшенні ліміту на використання грошових коштів з картки ОСОБА_1, що дало змогу стороннім особам у подальшому заволодіти цими грошовими коштами. Також встановлено, що внаслідок шахрайських дій сторонніх осіб отримано контроль над фінансовим номером телефону ОСОБА_1, що спростовує доводи банку про те, що з вини позивача були списані грошові кошти з її банківського рахунку.» Наведені висновки судів і відповідні рішення про часткове задоволення позову у справі №263/3704/19 грунтувалися, зокрема, на таких фактичних обставинах і доказах: «Листом від 29 листопада 2018 року АТ "Ощадбанк" повідомило ОСОБА_1, що під час службового розслідування встановлено, що 28 вересня 2018 року сторонніми особами здійснено блокування сім-картки фінансового номера телефону ОСОБА_1, з подальшим дистанційним його відновленням через гарячу лінію оператора. Під час розслідування проведено аналіз операцій за її рахунком та встановлено, що після отримання контролю над фінансовим номером телефону сторонніми особами здійснено вхід до мобільного додатку "Ощад 24/7", за допомогою якого кошти виведені на рахунки інших клієнтів АТ "Ощадбанк". Відповідно до висновку службового розслідування щодо термінового повідомлення заступника керуючого ТВБВ № 10004/0490 філії Донецьке обласне управління АТ "Ощадбанк" від 01 листопада 2018 року заволодіння грошовими коштами клієнта банку ОСОБА_1 (картковий рахунок № НОМЕР_12 ) стало можливим внаслідок шахрайських дій імовірними особами ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, закони України та нормативні акти, які регламентують діяльність банку, працівниками АТ "Ощадбанк" не порушено. Судом досліджено флеш-накопичувач "Apacer" з фонограмою файлу, а саме: аудіозапис розмови від 28 вересня 2018 року оператора АТ "Ощадбанк" та фізичної особи про зміну ліміту на зняття коштів з карткового рахунку ОСОБА_1, з якого чутно, що оператор АТ "Ощадбанк" жодним чином не ідентифікує особу розмовника (кодове слово-пароль тощо). Згідно з дослідженим судом аудіозаписом розмови оператора АТ "Ощадбанк" з невідомою фізичною особою оператор банку одразу звертається до особи за ім`ям та по батькові ОСОБА_1, не ідентифікуючи особу будь-якими відомостями. Після питання цієї особи про збільшення кредитного ліміту лише запитує номер банківської картки та роз`яснює, що на картці установлений ліміт на переказ коштів у сумі 50 000, 00 грн на день та одразу, не запитуючи жодних даних, оператор зазначає, що може деактивувати ліміт з переказу грошових коштів та запитує: "На яку суму?", після чого оператор банку самостійно пропонує деактивувати зняття ліміту на 28 та 29 вересня 2018 року, на що погоджується фізична особа та одразу зазначає, що будь-які обмеження на ліміт переказу зняті та у подальшому говорить про можливість зміни ліміту на переказ в "Ощад 24/7". Згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ від 28 серпня 2020 року № 11/1/164 СЕ-20 ОСОБА_1 не брала участь в аудіозаписі розмови від 28 вересня 2018 року, що зафіксована у фонограмі файлу "28.09.2018 18.06 380950958431, чому не проходить операція - оператор зняв ліміт по ПК 5103 на перекази ПК ОБУ на інші ПК-1.mp3" кореневого каталогу USB-флеш накопичувача "Apacer".» Аналіз наведених обставин і доказів дає підстави для висновку про те, що позов у межах спірних правовідносин може бути задоволений за умови доведеності певних фактів, які підтверджують незаконне втручання сторонніх осіб у систему платежів та відсутність дій або бездіяльності користувача, яка призвела чи могла призвести до незаконного використання сторонніми особами конфіденційної інформації, що забезпечує доступ до рахунку користувача. У справі, що переглядається, встановлено, що заміна SIМ-карти телефону позивача проведена з дотриманням процедури ідентифікації особи, яка замовила заміну; операції з переказу коштів з рахунку позивача проведені з електронною ідентифікацією самого електронного платіжного засобу і його користувача; кошти з рахунку позивача перераховані на картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_10 , картковий рахунок № НОМЕР_11 , який відкрито у філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). За встановлених обставин суд першої інстанції обгрунтовано керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року (справа №712/9107/18), згідно якого : «…встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, зокрема те, що блокування абонентського номеру НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 було здійснено до 17.34 год. 22 березня 2018 року, а переказ грошових коштів з карткового рахунку позивача було здійснено, як в день блокування абоненського номера позивача так і 23 березня 2018 року, з підтвердженням транзакції через програму «Приват24» 3Dsecure, яке надсилалося на фінансовий телефон ОСОБА_1 та, що необхідну для здійснення блокування абонентського номеру НОМЕР_1 інформацію (номер телефона, на який найчастіше дзвонили за останні 30 днів, суму, на яку останній раз поповнювався рахунок, місяць та рік останнього поповнення рахунку в чисельному вигляді, суму коштів, яка повинна бути на особовому рахунку), як і інформацію необхідну для здійснення грошового переказу коштів (номер картки, термін її дії та CVV2), могла знати лише ОСОБА_1 за її обачної та свідомої поведінки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до обгрунтованого висновку, що позивач своїми діями сприяла втраті чи незаконному використанню ПІН - коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.» Щодо посилань в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року (справа №263/3704/19) зазначено: «Окрім того, Надаючи оцінку доводам касаційної скарги про те, що до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, оскільки Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223, щодо норм якого Верховний Суд України виклав правовий висновок, втратило чинність 12 листопада 2014 року…» На переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги ст.89 ЦПК України і дав правильну оцінку встановленим фактичним обставинам та поданим у справу доказам. Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу адвоката Бірючинського Едуарда Олександровича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 20 лютого 2023 року. Головуючий суддя О.А. Лобов Судді: А.І.Дорош В.М.Триголов