Постанова 4813 № 522/21491/21

Номер провадження: 22-ц/813/3910/23 Справа № 522/21491/21 Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю. Доповідач Чорна Т. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.02.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач) Чорної Т.Г., суддів: Пузанової Л.В., Кутурланової О.В. розглянувши у письмовому провадженні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 вересня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення франшизи, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (надалі - ТОВ «Маркс.Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення франшизи. Позовна заява мотивована тим, що 17.01.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої було пошкоджено автомобіль Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та який на час вказаної пригоди був застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» (надалі - ПрАТ «СК «Саламандра») за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «Каско міні» №S152.0536 від 18.10.2020. Іншим учасником ДТП, яке сталося 17.01.2021 року, був ОСОБА_1 , який керувавтранспортним засобом Honda, д.н.з НОМЕР_2 , цивільно правова відповідальність якого була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» ( далі -ТзДВ «СГ «Оберіг») за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/200705024. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2021 у справі № 522/1750/21 ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні ДТП, яка сталася 17.01.2021 року. У зв`язку зі зверненням потерпілого ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Саламандра» з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку, останньою сплачено ОСОБА_2 ( власнику автомобіля Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 ) страхове відшкодування у розмірі 24 263, 32 грн. ТзДВ «СГ «Оберіг», як страховик відповідальності ОСОБА_1 , здійснило відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу потерпілого з вирахуванням франшизи, розмір якої встановлений в договорі № ЕР/200705024 становить 2 500,00 грн. 02 січня 2020 року між ПрАТ «СК «Саламандра» та ТОВ «Маркс.Капітал» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК щодо придбання права вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли, згідно з актом прийому-передачі документів № 50-02 від 18 червня 2021 року до Договору № 02.01.2020-СК від 02 січня 2020 року у ПрАТ «СК «Саламандра» до ОСОБА_1 , а саме щодо сплати суми франшизи в розмірі 2500 грн. 23.07.2021 ТОВ «Маркс.Капітал» направило відповідачу вимогу № 06807/1 про виплату страхового відшкодування (в порядку суброгації), а саме франшизи в розмірі 2 500 грн, яку було отримано останнім 02.08.2021, також позивачем було здійснено відповідачу ряд телефонних дзвінків, проте останній у добровільному порядку не сплатив зазначені кошти, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 2 500,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.09.2022 року у задоволенні позву відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», просить рішення суду скасувати і постановити нове судове рішення про задоволення заявлених вимог, зазначаючи про те, що ТзДВ «СГ «Оберіг», в якому була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , здійснено виплату страхового відшкодування за відповідача, але за вирахуванням франшизи у розмірі 2 500,00 грн, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, відтак ПрАТ «СК «Саламандра» отримало право вимоги у розмірі франшизи до ОСОБА_1 як особи, винної у заподіянні шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та в свою чергу передало його позивачу відповідно до договору про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апелянта не визнав, рішення суду просить залишити без змін. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що правовідносини, які виникли між ТОВ «СК «Саламандра» та відповідачем у зв`язку з виплатою страховиком страхового відшкодування є такими, що засновані на суброгації, переході до страховика права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні, стягнення франшизи є безпідставним, оскільки позивачу належить лише право вимоги в межах фактичних витрат, до яких сума франшизи, як самостійне відшкодування, не належить. У даному випадку вимога щодо компенсації франшизи належить лише потерпілій особі у випадку та розмірі визначеному договором страхування. Проте погодитися з даним висновком суду не можна з огляду на наступне. Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 17.01.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортних засобів Honda, д.н.з НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . У результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.02.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, яке сталося 17.01.2021 року. На час ДТП автомобіль Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , за договором добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «Каско міні» № S152.0536 від 18.10.2020 був застрахований ПрАТ «СК «Саламандра». За умовами укладеного договору розмір франшизи -нульовий. Автомобіль Honda, д.н.з НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 в момент ДТП був застрахований за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/200705024 у ТзДВ «СГ «Оберіг». Страхова сума за шкоду заподіяну майну встановлена 130000 грн, розмір франшизи -2500 грн. ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» із заявою про настання події, що є страховим випадком, яка відбулася 17.01.2021 року. 12 березня 2021 року ПрАТ «СК «Саламандра» на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 22.01.2021, ремонтної калькуляції № 0030944.01 від 28.01.2021, розрахунку коефіцієнту фізичного зносу до справи № 0030944.01.21/1 на 17.01.2021, страхового акта № 0030944.01.21/1 від 10.03.2021 та розрахунку страхового відшкодування до страхового акта № 0030944.01.21/1 від 10.03.2021 здійснило ОСОБА_2 ( власнику автомобіля Hyundai, д.н.з. НОМЕР_1 ) виплату страхового відшкодування у розмірі 24 263, 32 грн.. тим самим відшкодувало потерпілому у ДТП майнову шкоду. При цьому ПрАТ «СК «Саламандра» здійснило повну виплату страхового відшкодування, оскільки умовами договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) «Каско міні» № S152.0536 від 18.10.2020 розмір франшизи -нульовий. Отже СК, здійснивши виплату страхового відшкодування потерпілій в ДТП особі, набуло у деліктному зобов`язанні права кредитора від потерпілої особи в ДТП до осіб, відповідальних за завдані збитки ( винна особа, його страхова компанія). ТзДВ «СГ «Оберіг», як страховик відповідальності ОСОБА_1 за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/200705024, здійснило відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу потерпілого в ДТП , але за вирахуванням франшизи в розмірі 2500 грн., яка була передбачена умовами укладеного договору. 02 січня 2020 року між ПрАТ «СК «Саламандра» та ТОВ «Маркс.Капітал» укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК щодо придбання права вимоги за грошовими зобов`язаннями. У пункті 1.2 вказаного договору № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 визначено, що фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойки у повному обсязі. Пунктом 1.3 договору передбачено, що права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання акта прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі. Згідно з актом прийому-передачі документів № 50-02 від 18 червня 2021 року до Договору № 02.01.2020-СК від 02 січня 2020 року у ТОВ «Маркс.Капітал» виникло право вимоги за грошовими зобов`язаннями ПрАТ «СК «Саламандра» до ОСОБА_1 щодо стягнення 2500 грн. 23.07.2021 ТОВ «Маркс.Капітал» направило відповідачу вимогу № 06807/1 про виплату франшизи в розмірі 2 500 грн, яку було отримано останнім 02.08.2021 року. Проте добровільно грошові кошти не були сплачені. Зазначені обставини сторони не оспорюють. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18). ПрАТ «СК «Саламандра», яке є страховиком потерпілої особи, виконало свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, без вирахування франшизи, яка за умовами договору не передбачена. У зв`язку з виплатою страховиком страхового відшкодування, до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації. Відносини ж між відповідачем та його страховиком ( ТзДВ «СГ «Оберіг») регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Статтею 5 Закону визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Згідно з п. 22.1ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно дост. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна. При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Таким чином, франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку. За своїм характером вона хоча і є частиною матеріального збитку, однак не може бути включена до суми майнового збитку для стягнення її зі страховика, адже підлягає відшкодуванню виключно страхувальником або особою, відповідальною за збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Згідно зіст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до п. 36.6ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена. Отже, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Оскільки різниця між страховою виплатою яку здійснило ПрАТ «СК «Саламандра» та отриманим страховим відшкодуванням від ТзДВ «СГ «Оберіг» становить 2500 грн ( розмір вирахуваної франшизи), тому ця різниця підлягає стягненню саме з винуватця ДТП. На підставі викладеного, враховуючи те, що розмір франшизи в сумі 2500 гривень не відшкодований страхувальником (відповідачем), вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, зважаючи на те, що право вимоги ПрАТ «СК «Саламандра» до ОСОБА_1 щодо стягнення 2500 грн. було передано ТОВ «Маркс.Капітал» за договором про надання фінансових послуг факторінгу та акту здачі-приймання від 18.06.2021 року, то новим кредитором у зобов`язанні є позивач, на користь якого мають бути сплачені грошові кошти. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню. З огляду на наведене рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2500 грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 3000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до ст. 137 ЦПК України, як такі що підтверджуються договором про надання професійної правничої допомоги № 11/2020 від 26.10.2020, детальним описом робіт, атом надання послуг від 27.10.2021 р.. зазначений розмір витрат на правову допомогу відповідачем не спростований. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 2270 грн. Та за подачу апеляційної скарги в розмірі 3405 грн., всього 5675 грн. Таким чином, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 5675 грн. На підставі викладеного, керуючись статтями 367,374,376,382 ЦПК України, суд постановив: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення франшизи задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає в міті АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» яке знаходиться в місті Полтава, вулиця Колективна, 10 ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37686922 суму франшизи у розмірі 2500 грн, судові витрати у розмірі 5675 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн., всього 11175 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Т.Г. Чорна Судді Л.В. Пузанова О.В. Кутурланова