Постанова Львівський апеляційний суд № 452/3397/20

Справа № 452/3397/20 Головуючий у 1 інстанції: Пташинський І.А. Провадження № 22-ц/811/2609/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання Юзефович Ю.І., з участю представника апелянта адвоката Бобер А.М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2022 року, в якому ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року виправлено описку, у справі за позовом Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, скасування державної реєстрації, скасування номеру запису (в державному реєстрі прав)», В С Т А Н О В И В: в листопаді 2020 року Бабинська сільська рада Самбірського району Львівської області, правонаступником якої є Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівський області від 20 жовтня 2020 року № 13-10801/16-20-СГ; - скасувати державну реєстрацію та кадастровий номер 4624280300:18:000:0603 земельної ділянки площею 1,3530 га у Державному земельному кадастрі України, яка розташована на території Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області; - скасувати номер запису про право (в державному реєстрі прав) № 38927034 від 27 жовтня 2020 року, вчинений управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Позов мотивовано тим, що в адміністративних межах Бабинської сільської ради Самбірського району розташована земельна ділянка за межами населеного пункту с. Бабина, урочише «Шашкевича». Даною земельною ділянкою користуються громадяни, власники суміжних земельних ділянок близько 30 років, яким в 1990 роках рішенням Виконавчого комітету Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області було надано в користування земельні ділянки на даній території. Більшості користувачам вищевказаних земельних ділянок було знято відповідні площі землі з належних їх паїв. Бабинська сільська рада, у відповідності до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад», згідно з яким: «здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)», надавала погодження на відведення землекористувачам земельних ділянок за межами населеного пункту с. Бабина урочище «Шашкевича», в тому числі і учасникам АТО, які проживають на даній території і з дитинства вони та їх батьки користувались тими земельними ділянкам. 08 жовтня 2020року, всупереч чинному законодавству, на вищевказаній території було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4624280300:18:000:0603 площею 1,353 га з цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства. Даний факт реєстрації був зафіксований на Публічній кадастровій карті України. Розробником документації зазначено ФОП ОСОБА_5 . Жодних погоджень на відведення даного масиву під ОСТ сільська раді не надавала так як і не давали згоди на вилучення тих земельних ділянок громадян, які ­обробляють свої городи близько 30 років, що передбачено пунктом 6 статті 118 Земельного Кодексу України та статтею 50 Закону України «Про землеустрій». Окрім цього сформована земельна ділянка з кадастровим номером 4624280300:18:000:0603 межує з земельною ділянкою комунальної власності Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області та землями м. Самбора, Львівської області, відповідно до статті 198 Земельного Кодексу України не було погоджено межі формування земельної ділянки. 09 жовтня 2020 року Бабинська сільська рада Симбірського району Львівська області звернулась з листами до Голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, начальника головного управління Держгеокадастру Львівській області та начальника відділу у Симбірському районі Головногоу правління Держгеокадастру у Львівській області про надання інформації на якій підставі розроблявся проект відведення земельної ділянки та недопущення надання земельної ділянки з кадастровим номером 4624280300:18:000:0603 у власність до з`ясування всіх обставин. Незважаючи на їхнє звернення, 20 жовтня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області було видано наказ №13-10801/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та надання власність. Відповідно, 27 жовтня 2020 року в Державному реєстрі прав Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради було зареєстровано право на земельну ділянку за №38927034. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2022 року позовну заяву Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20 жовтня 2020 року №13-10801/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 1,3530 га, в тому числі рілля площею 1,3530 га, кадастровий номер 4624280300:18:000:0603 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3 , подавши в жовтні 2022 року апеляційну скаргу, в якій просить рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 правомірно набув у власність земельну ділянку, документація із землеустрою по якій затверджена оскаржуваним наказом, оскільки відсутні передбачені правові підставі для відмови в її затвердженні. Зазначає, що справу розглянуто з порушенням правил юрисдикції, та за неналежного суб`єктного складу учасників, зокрема треті особи, мають мати статус відповідачів, проте клопотання позивача про їх залучення у цьому статусі, відсутнє. Вказує і на те, що при видачі оскаржуваного наказу не допущено порушення вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад». Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівський області. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається. В листопаді 2022 року від Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив на апеляційну скаргу мотивований законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення. В листопада 2022 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшли додаткові пояснення у справі, зі змісту яких убачається, що Головне управління просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_3 . Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у справі та представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як зазначено в пункті 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення в повній мірі не відповідає. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (близькі за змістом висновки сформульовані у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17). Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі №465/7405/17 (провадження № 61-11389св21) викладено такий висновок: «Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи, залучати на стадії апеляційного перегляду справи відповідачів та/або співвідповідачів та, встановивши, що суд першої інстанції порушив вимоги цивільно-процесуального законодавства та не залучив усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав». Встановивши, що позов заявлений не до всіх належних відповідачів та відсутні визначені процесуальним законом підстави для залучення співвідповідача у справі, суд відмовляє у позові (див. постанову Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 504/1904/18 (провадження № 61-19093св21)). У пунктах 29 та 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/13755/17 (провадження № 12-60гс18) викладено такий висновок: «29. Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

30. Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним і скасування наказу ГУ Держгеокадастру, яким затверджено проект землеустрою та надано земельну ділянку із земель державної власності у власність фізичній особі, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цієї фізичної особи. При цьому сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не могла бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої особи». У справі № 910/13755/17 сільська рада оспорила наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо передання у власність фізичній особі земельної ділянки. Установивши, що в справі, що переглядається предметом позовних вимог в оскарженій в апеляційному порядку частині є визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20 жовтня 2020 року №13-10801/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 1,3530 га, в тому числі рілля площею 1,3530 га, кадастровий номер 4624280300:18:000:0603 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Бабинської сільської ради Самбірського району Львівської області, а ОСОБА_3 не визначений позивачем як відповідач, проте залучений в подальшому ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 листопада 2022 року до участі у справі, як третя особа, а саме на підставі поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, суд першої інстанції, за наявного суб`єктного складу сторін, безпідставно розглянув спір по суті (надавши оцінку підставам та предмету позову), тим самим вирішивши питання про права та обов`язки фактичного (належного) відповідача (власника землі), питання про залучення якого, як співвідповідача, позивачем в суді першої інстанції не ставилось, а місцевим судом, не ініціювалось. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 361/3009/16-ц та від 10 вересня 2019 року в справі № 910/4896/18, а також в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 363/3511/16-ц (провадження № 61-14540св18). Вказані обставини знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, зокрема представник позивача підтвердив, що судом першої інстанції було роз`яснено учасникам справи їх процесуальні права та обв`язки, в тому числі право на заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, проте позивач таким правом не скористався. Оскільки в оскаржених позовних вимогах необхідно було відмовити саме з цих процесуальних підстав, решта доводів апеляційної скарги по суті спору не оцінюються та не переглядаються. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення (пункт 4 частини третьої статті 376 ЦПК України), колегія суддів приходить до висновку, що таке слід скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки допущені порушення не можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції, відповідно до його процесуальних (функціональних) можливостей, визначених процесуальним законом. В решті рішення суду (в неоскарженій частині), з огляду на принцип диспозитивності, слід залишити без змін. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з позивача на користь особи, яка подала апеляційну скаргу підлягає стягненню судовий збір, сплачений за її подання в розмірі 1 261 грн 20 коп. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 15 вересня 2022 року, в якому ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2022 року виправлено описку, в частині задоволених позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області відмовити. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 20 коп., сплачений за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич