Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/4865/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4865/21 пров. № А/857/17895/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року про відмову у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчих листах (суддя першої інстанції Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ, повний текст складено 30.11.2022) В С Т А Н О В И В : Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.12.2021 у справі №300/4865/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» (далі ТОВ «Ґудвеллі Україна») до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, задоволено частково; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків №977-13 від 12.04.2021, якою визначено ТОВ «Ґудвеллі Україна» суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 574 147,22 грн; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків №0001342-1300-3300 від 05.07.2021, якою визначено ТВ «Ґудвеллі Україна» суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 585 563,72 гривень; стягнуто з державного бюджету 585 563,72 грн надмірно сплаченого ТОВ «Ґудвеллі Україна» податку на додану вартість; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків №0/224/330050 від 17.08.2021 про застосування до ТОВ «Ґудвеллі Україна» штрафу у розмірі 286 969,43 грн; зобов`язано Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків привести у відповідність інтегровану картку платника податків ТОВ «Ґудвеллі Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 32464900) за платежем податок на додану вартість, відобразивши в ній переплату, внесену платником податків в розмірі 579 318,00 грн, шляхом збільшення на цю суму заборгованість по бюджетному відшкодуванню перед ТОВ «Ґудвеллі Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 32464900); зобов`язано Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків виключити з обліку донараховані у податковій вимозі №977-13 від 12.04.2021 суми податку на додану вартість в розмірі 574 147,22 грн; зобов`язано Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків виключити з обліку донараховані у податковій вимозі №0001342-1300-3300 від 05.07.2021 суми податку на додану вартість в розмірі 585563,72 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу 44045187) на користь ТОВ «Ґудвеллі Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 32464900) сплачений судовий збір в розмірі 17 940,87 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2022 апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі №300/4865/21 без змін. Представником позивача 27.09.2022 отримано п`ять виконавчих листів №300/4865/21 від 08.09.2022, які в подальшому звернуто до примусового виконання. Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків звернулося до суду із заявою про заміну боржника у виконавчих листах №300/4865/21, виданих 08.09.2022, а саме: Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, на належного Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заміну боржника у виконавчих листах від 08.09.2022, виданих у справі №300/4865/21. Із таким судовим рішенням не погодилося Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та подало апеляційну скаргу. Просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони боржника у виконавчих листах у справі №300/4865/21. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначило, що ТОВ «Ґудвеллі Україна» з 01.01.2022 перейшло від Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків за основним місцем обліку в Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. Відповідно на виконання пункту 7.7. наказу Державної фіскальної служби України від 15.10.2015 №798 «Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів ДФС з питань реєстрації та обліку платників», розділу Х «Порядку обліку платників податків і зборів» від 09.12.2011 №1588, відповідно до Реєстру великих платників податків на 2022 рік, затвердженого наказом Державної податкової України від 24.09.2021 №828 із змінами, а також супровідного листа Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків за №213/7/33-00-12 від 12.01.2022 передано облікову ТОВ «Ґудвеллі Україна» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. Апелянт зазначив, що силу вимог підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 за №5, податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до інтегрованої картки платника, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за не основним місцем обліку в режимі перегляду. Тому Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків не може вчинити дії щодо коригування сум податку на додану вартість в інтегрованій картці платника податків позивача. З огляду на вказане та враховуючи передання заявником усіх матеріалів та документів по платнику ТОВ «Ґудвеллі Україна» до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків боржник не в змозі здійснити виконання виконавчих проваджень, які надійшли на адресу Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків від державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання Міністерства юстиції (м. Львів). У судовому засіданні представник апелянта Гавриляк Р.А. підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення, аналогічні викладеним в ній. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, виходив з того, що за наявності грошових зобов`язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу. У даному випадку мало місце наявність неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржувались ТОВ "Ґудвеллі Україна" у судовому порядку. За наслідком такого оскарження судом ухвалено рішення від 13.12.2021, яке набрало законної сили тільки 23.03.2022. Отже, податковий орган не вправі здійснювати процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу. При цьому заявником не надано належних доказів щодо не можливості виконати рішення суду та наявності підстав для здійснення заміни боржника на Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. З огляду на викладене, і те, що спірні відносини не допускають правонаступництва, правові підстави для заміну боржника у виконавчих листах від 08.09.2022, виданих у справі за №300/4865/21, відсутні. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі по тексту також рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно статті 15 Закону №1404-VIII сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Частинами 1, 4 статті 379 КАС України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням законної сили судовим рішенням або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на даній стадії набувають відповідної процесуальної якості, а також користуються правами та несуть певні обов`язки, які зумовлені статусом сторони. На стадії ж виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження і заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому, законодавством встановлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Як правильно зауважив суд першої інстанції, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а також в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (стаття 52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення. Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019 у справі №905/1956/15. Судом встановлено, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 20.10.2022 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження №70059426, №70059535, №70059474 з примусового виконання виконавчих листів №300/4865/21 від 08.09.2022 (зобов`язального характеру), боржником у яких виступає Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (зворотній бік а.с.249, а.с.250 том І, зворотній бік а.с.4, а.с.5, зворотній бік а.с.9, а.с.10 том ІІ). У межах виконавчих проваджень №70059426, №70059535, №70059474 одночасно державним виконавцем винесено постанови від 20.10.2022 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження і постанови від 20.10.2022 про стягнення виконавчого збору (а.с.1-4, 6-9, 11-14 том ІІ). Так, "публічне правонаступництво" органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід відносно переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право цілком відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, однак за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17 та від 20.02.2019 у справі №826/16659/15. Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. Разом із тим, необхідно виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичним (компетенційним) адміністративним (публічним) правонаступництвом - є врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок: ліквідації органу або ж посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальним адміністративним (публічним) правонаступництвом - є унормована можливість заміни адміністративним судом на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді 1-ї, апеляційної та касаційної інстанції (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити у судовий процес як сторона чи третя особа. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено те, що орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників. У разі ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані (або належать) функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого із публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи. Таким чином, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень. Як правильно зауважив суд першої інстанції, у межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, або перехід повністю або частково його функцій (адміністративної компетенції) до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення. Судом встановлено, що Західне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків не перебуває в процесі припинення або ліквідації, відповідно підстав правонаступництва у розумінні статті 104 Цивільним кодексом України немає. Фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва також не відбулося, адже відсутні врегульовані нормами права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. Як на підставу для здійснення публічного правонаступництва, представник заявника звернув увагу на те, що починаючи з 01.01.2022 ТОВ «Ґудвеллі Україна» не перебуває на обліку у Західному міжрегіональному управлінні Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, та як наслідок усі матеріали і документи, в тому числі облікову справу по вказаному платнику передано за основним місцем обліку в Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків, не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів який є боржником у виконавчих проваджень №70059426, №70059535, №70059474. Обставини, з якими Закон №1404-VIII і стаття 379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого фактично зобов`язано рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії. Такі висновки узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, сформованої у постанові від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, а також в останній із таких постанов від 29.09.2022 у справі №815/2025/17. У розглядуваному випадку, необхідно врахувати положення Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року за №5 (надалі по тексту також Порядок №5). Згідно підпункту 3 пункту 1 розділу II "Інтегрована картка платника" Порядку №5 інтегральна картка платника податків (надалі по тексту також ІКП) закриваються структурним підрозділом, що здійснює облік платежів, у разі проведення заходів щодо зняття з обліку платників у податкових органах у зв`язку з припиненням платника податків або відсутністю за неосновним місцем обліку об`єктів оподаткування, або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням. Територіальні органи ДПС проводять заходи, пов`язані з ліквідацією або реорганізацією платників податків, у тому числі формують відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати податків і зборів та відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 за №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 за №462 (надалі по тексту також Порядок №1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 за №1162, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (надалі по тексту також Порядок №1162). Підрозділ, що здійснює облік платежів, за основним та неосновним місцем обліку закриває ІКП не пізніше наступного робочого дня після формування відомостей в частині тих податків і зборів, щодо яких відсутня заборгованість на відповідній території, та відомостей з відміткою про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску. Підрозділ, що здійснює облік платежів, закриває ІКП у територіальному органі ДПС за неосновним місцем обліку у разі відсутності об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, на відповідній території та після виконання підрозділами, які здійснюють адміністрування платежів, контрольно-перевірочні заходи, погашення боргу, адміністративне та судове оскарження, відповідних процедур щодо підтвердження повноти розрахунків по платежах, контроль за справлянням яких здійснюють податкові органи. При цьому в інформаційній системі ІКП закриваються із встановленням дати закриття за умов: - погашення сум податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені та/або списання сум податкового боргу, штрафних санкцій та пені; - повернення платнику помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та/або списання до бюджетів за заявою платника; - повернення платнику помилково та/або надміру сплачених коштів єдиного внеску та/або списання до фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за заявою платника; - відсутності розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань, податкового боргу або іншої заборгованості, контроль за справлянням якої покладено на податкові органи, яка може бути розстрочена (відстрочена) згідно з чинним законодавством, не погашених на дату закриття ІКП; - повноти відображення в ІКП результатів контрольно-перевірочної роботи. Інформація щодо нарахувань та надходжень платежів до бюджетів за платниками, у яких закриті ІКП, враховується в звітності податкових органів до кінця відповідного року, у якому відбулось таке нарахування та/або сплата. За наявності грошових зобов`язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу. Суд першої інстанції правильно зауважив, що у розглядувальній справі мало місце наявність неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржувались ТОВ «Ґудвеллі Україна»" у судовому порядку. За наслідком такого оскарження Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалено рішення від 13.12.2021, яке набрало законної сили тільки 23.03.2022. Отже, згідно вимог Порядку №5 та з урахуванням наявності неузгоджених сум грошових зобов`язань, податковий орган не вправі здійснювати процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу. При цьому заявником не надано належних доказів щодо не можливості виконати рішення суду та наявності підстав для здійснення заміни боржника на Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків. З огляду на викладене, і те, що спірні відносини не допускають правонаступництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про заміну боржника у виконавчих листах від 08.09.2022, виданих у справі за №300/4865/21. Таким чином, суд першої інстанції постановив законне і обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчих листах без змін. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст. 243, 308, 310, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2022 року про відмову у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчих листах без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 20.02.2023.