Постанова 4803 № 211/2236/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1855/23 Справа № 211/2236/22 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2023 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В., за участю секретаря Шумило І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №211/2236/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року, встановив: 11 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 . Позов мотивований тим, що з 07 березня 1997 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який 12 липня 2017 року було розірвано через погіршення сімейних відносин. Мають двох дітей : повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю. Також зазначає, що з 19 серпня 2017 року між ними був повторно укладений шлюб, зареєстрований Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

283. Вказує, що знов подружнє життя не склалося, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, відносини як дружина та чоловік не підтримують. Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про надання строку для примирення відмовлено, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволений. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 19 серпня 2017 року Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 283, розірвано. Після розірвання шлюбу позивачу залишено прізвище « ОСОБА_6 ». Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 гривень. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що він категорично заперечує проти розірвання шлюбу, тому що вважає, що суд дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог. Враховуючи, що у справі рішення було ухвалено у його відсутність, оскільки повістку про дату, час та місце розгляду справи він не отримував, вважає, що суд позбавив його можливості надати свої заперечення щодо розірвання шлюбу та особисто попрохати суд надати їм строк для примирення, який судом не надавався. Окрім того, зазначає, що він дізнався, що ОСОБА_1 наразі вагітна, і під час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення про розірвання шлюбу вона вже була вагітна. Даний факт позивач приховала від суду. В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, врахувавши що позивачка категорично заперечує щодо примирення, прийнявши до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, дійшов до переконання що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 19 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 283. (а. с. 17) Сторони мають двох дітей повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає з матір`ю. ( а.с. 14, 18) Також судом встановлено, що сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, відносини як дружина та чоловік не підтримують. Позивачка категорично наполягає на розірванні шлюбу, відповідач заперечує проти задоволення позову. Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Частина 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Частина 3 ст. 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. За частиною 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Відповідно до ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Оскільки позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу та посилається на те, що їх шлюб носить формальний характер, подружні відносини між ними припинено, подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим та буде суперечити інтересам позивачки, суд дійшов обґрунтованого висновку , що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що внаслідок розгляду справи судом першої інстанції у його відсутність, неповідомлення його про дату, час та місце розгляду справи він був позбавлений можливості особисто заявити клопотання про надання строку для примирення. Вказані доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права з огляду на наступне. Під час розгляду справи судом першої інстанції в судовому засіданні 27 жовтня 2022 року приймав участь представник ОСОБА_2 адвокат Погорілецька А.В., яка діяла на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14 жовтня 2022 року (ас.56), що спростовує доводи відповідача, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому колегія суддів звертає увагу, що частиною 5 ст. 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 524/3347/18 (провадження № 61-641св21), від 26 квітня 2022 року у справі № 522/4104/16-ц (провадження № 61-4123св21) та від 04 травня 2022 року у справі № 398/457/20 (провадження № 61-1603св22). Крім того, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо невжиття заходів для примирення сторін були предметом розгляду судом першої інстанції, який, розглядаючи клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Погорілецької А.В., виходив з аналізу змісту статті 111 СК України та дійшов вірного висновку про те, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки, суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18 (провадження № 61-3235св19). Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Повний текст постанови складено 20 лютого 2023 року. Головуючий О.І. Корчиста