Постанова 4814 № 536/326/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/326/22 Номер провадження 33/814/889/23Головуючий у 1-й інстанції Даніліна Ж.О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Бродській В.О., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496 грн 20 коп. на користь держави. Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 21 лютого 2022 року о 14:11 годині на 86 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія він керував транспортним засобом Mercedes-Benz 190 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження запропонованого у встановленому порядку огляду для встановлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова винесена на підставі неповного з`ясування та недоведеності всіх обставин, що мають істотне значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своєї позиції посилається на те, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення (умисел на вчинення), адже суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю прямого умислу на вжиття алкогольних напоїв та керування транспортним засобом. Крім того, посилається на те, що поліцейськими було порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський не склав направлення на проходження відповідного огляду; у протоколі час вчинення правопорушення вказано «14:11», що не відповідає дійсності; у відеоматеріалах не зафіксовано присутність свідків при складанні протоколу. Скаржник також стверджує, що відеозаписом, долученим до матеріалів справи, не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем Mercedes-Benz 190 д.н.з. НОМЕР_2 на автодорозі Полтава-Кременчук, як і відсутній запис руху автомобіля. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 21 лютого 2022 року о 14:11 годині на 86 км автодороги М-22 Полтава-Олександрія він керував транспортним засобом Mercedes-Benz 190 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження запропонованого у встановленому порядку огляду для встановлення стану наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги пункту 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дане адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.02.2022 року 14:20, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне. Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно до положень п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.5 ПДР України. Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення (умисел на вчинення), суд відхиляє з наступних підстав. Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (водії транспортних засобів). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Із матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції через те, що його автомобіль смикався під час руху. Згодом було виявлено, що водій ОСОБА_1 порушив п.2.3в ПДР України, у зв`язку з чим щодо нього було прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАБ №586828 від 21.02.2022 року. Пізніше працівник поліції повідомив, що виявив у нього ознаки наркотичного сп`яніння і запропонував йому проїхати з ним до медичного закладу для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відмовився, зазначаючи, що він не вживав наркотичні засоби. Працівники поліції зупинили свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для засвідчення факту відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду. ОСОБА_1 ще раз в присутності свідків висловив свою відмову пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Зауваження апелянта щодо того, що поліцейський не склав направлення на проходження відповідного огляду суд відхиляє через необґрунтованість та недоведеність. Натомість, із матеріалів справи вбачається, що поліцейським 2 взводу роти №1 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області рядовий поліції Палійчук Л.А. ПТП №011724 виписано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КП «ЦТЗ ПОВ» від 21.02.2022 року о 14:20 год. на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). Доводи апелянта щодо того, що у протоколі час вчинення правопорушення вказано «14:11», що не відповідає дійсності, суд не бере до уваги, адже дане твердження повністю спростовується наявними матеріалами справи (а.с.3). Інші доводи апелянта не спростовують встановленого в ході розгляду справи факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тому судом не приймаються. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65). Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. У рішенні ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76). Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами. Таким чином, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин