Постанова 4805 № 290/989/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №290/989/21 Головуючий у 1-й інст. Кірічук М. М. Категорія 44 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого - судді: Миніч Т.І. суддів: Павицької Т.М., Трояновської Г.С. Секретаря судового засідання Кузьменко А.О. з участю представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Кірічука М.М. у цивільній справі №290/989/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,- в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , 2007 року народження звернулися до суду з позовом. Просили стягнути з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, по 300000,00 грн на відшкодування моральної шкоди кожному з позивачів. В обґрунтування поданого позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на перегоні залізничної станції «Печанівка», поблизу села Химрич Романівського району Житомирської області електровоз ВЛ80к-224 у складі вантажного потягу сполученням Шепетівка-Козятин здійснив наїзд на ОСОБА_6 , 1954 року народження, який внаслідок отриманих травм помер. ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактом настання цієї події було внесено відомості до ЄРДР за № 12017060150000082 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Романівського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області від 29 травня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12017060150000082, було закрито. В ході досудового розслідування було проведено судово - медичну експертизу та висновком експерта № 38 від 30 травня 2017 року встановлено, що отримані ОСОБА_6 внаслідок наїзду електропоїздом, тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв`язку з його смертю. Посилаючись на те, що позивачі, які були членами сім`ї ОСОБА_6 , зазнали сильних душевних страждань внаслідок його смерті, просили задовольнити позов. Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч) грн 00 коп. Стягнуто з акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч) грн 00 коп. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_3 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 100 000 ( сто тисяч) грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 3000,00 грн. У поданій апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Українська залізниця» просило вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема категорично не погоджуються з висновком суду першої інстанції, оскільки відсутня вина відповідача в настанні смерті ОСОБА_6 , яка сталася саме внаслідок його власної необережності та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Так, потерпілий порушив вимоги «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України». Вказаними Правилами передбачено, що пішоходам забороняється ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м. При наближенні поїзда треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Зазначені Правила прийняті з метою забезпечення безпеки громадян на залізничному транспорті, територіях вокзалів, станцій і підприємств. Дотримання зазначених правил не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навичок чи здібностей. Окрім того, під час судового розгляду представником позивачів не надано жодних належних та допустимих доказів фактів ведення позивачами з ОСОБА_6 спільного господарства, постійного спілкування, отримання матеріального забезпечення, докладання додаткових зусиль до організації свого життя та побуту, про існування яких представник позивача посилався в своїй позовній заяві. Смертельне травмування ОСОБА_6 сталося ІНФОРМАЦІЯ_1. Довідка про склад сім`ї №575 датована 2015 роком без зазначення місяця та числа місяця не є належним доказом проживання разом потерпілого та позивачів, ведення з ними спільного господарства, оскільки не містить інформації про адресу будинку(чи іншого житлового приміщення) та місце проживання вказаних в ній осіб. В довідці тільки зазначено, що вказані особи прописані в «с.Химрич Романівського району». З вказаної інформації не слідує, навіть, що прописані вони всі в одному будинку (чи іншому житловому приміщенні), а тим більше, що вони там проживають. Адже згідно з оцінками Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ на основі непрямих методів, ще до повномасштабного військового вторгнення РФ в Україну, більш ніж у третини українців місце фактичного проживання не співпадало з місцем реєстрації. Зазначені в позовній заяві обставини позивачами лише зазначаються, але не підтверджені належними доказами. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 29 травня 2017 року, винесеної слідчим Романівського відділу поліції Новоград-Волинського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Сукальським О.О., ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 16 год. до Романівського віділення поліції надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_7 про те, що на залізничній станції Печанівка Романівського району внаслідок порушення безпеки руху, локомотив вантажного потягу збив ОСОБА_6 , який рухався по пішохідному переходу через залізничні колії. Вищевказаною постановою кримінальне провадження №12017060150000082 від 22 лютого 2017 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 276 Кримінального кодексу України. Відповідно до висновку експерта №38 від 30 травня 2017 року причиною смерті ОСОБА_6 є відкрита черепно-мозгова-лицьова травма у вигляді саден обличчя, забійних ран волосяної частини голови, крововиливу в м`які тканини голови, перелом склепіння та основи черепа, крововиливи під м`які мозкові оболонки правої та лівої півкулі головного мозку, в шлуночки. Тупа травма тулубу у вигляді переломів ребер з обох сторін по різним анатомічним лініям з ушкодженням реберної плеври, крововиливи в корені легень, з ушкодженням легеневої тканини, розриви печінки, серцевої сумки, аорти, діафрагми, селезінки, перелом хребта з повним розривом спинного мозку. Тілесні ушкодження виникли в результаті дії металевих тупих предметів з великою кінетичною енергією, якими могли бути частини рухомого залізничного транспорту з подальшим відкиданням тіла на залізничне покриття. Тілесні ушкодження утворились безпосередньо перед смертю та є смертельними. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа знайдено -1,71% проміле етилового спирту. Вказана концентрація етилового спирту в крові, як правило, за життя, може відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня. Згідно відповіді на адвокатський запит АТ «Українська залізниця» № ЦЦ Тех-08/280 від 6 вересня 2021 року електровоз серії ВЛ80к- 224 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Машиністом вищевказаного електровоза був ОСОБА_8 , який перебуває на цій посаді з 13 жовтня 2006 року по теперішній час. Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 7 жовтня 2010 року ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_6 . Згідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , їх батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 . Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову. При цьому судом враховано, що статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Зокрема, таким способом може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. У відповідності зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частин першої, другої, пятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування. Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19). Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України). Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та інших. В даному випадку з матеріалів справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на залізничній колії, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, викладених в пункті 3 постанови №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови). Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. У результаті наїзду потягу на ОСОБА_6 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачам спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для них людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у їх житті, дружина втратила чоловіка, а малолітні діти - батька. Проте, частиною другою статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд врахував, що факт смертельного травмування ОСОБА_6 стався внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року №54, перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо), при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід, Переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 метрів, знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння. Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона має довести доказами обставини на які вона посилається, обґрунтовуючи позов. Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано. Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_6 сталася внаслідок його грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд обгрунтовано вважав, що позивачам завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть чоловіка та батька неповнолітніх дітей, порушенням укладу їх життя, втратою рідної людини, люблячого батька та чоловіка, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Так, позивачі втратили чоловіка та батька, який займав важливе місце в їх житті. Його смерть спричинила психологічну травму позивачам. Його смерть однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань. Крім того, сам факт загибелі ОСОБА_6 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Враховуючи, що згідно з висновком експерта на момент смерті ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп`яніння, суд дійшов правильного висновку щодо наявності певної частини вини потерпілого у виникненні шкоди. За таких обставин, суд першої інстанції з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачами, вимог розумності та справедливості дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по 100 000 грн. кожному на відшкодування спричиненої моральної шкоди. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення. Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Судді: