Постанова 4811 № 462/6637/21

Справа № 462/6637/21 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О. Провадження № 22-ц/811/1674/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 3 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 січня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Матяш С.І., з участю: представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_3 , треті особи: управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Юрчук Ірина Андріївна, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення та скасування державної реєстрації права власності з припиненням права власності, в с т а н о в и в: У вересні 2021 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом, в якому просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради нежитлове приміщення, загальною площею 31,7 кв.м., на АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на це нежитлове приміщення з припиненням її права власності на нього. Свої вимоги Львівська міська рада обґрунтовує тим, що право власності на спірне нежитлове приміщення було зареєстроване за ОСОБА_4 на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11.03.2008 року у справі №2-о-47 за заявою ОСОБА_4 , заінтересована особа - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про встановлення факту володіння нежитловим приміщенням, яке, в подальшому, скасоване постановою Львівського апеляційного суду від 07.06.2021 року за апеляційною скаргою Львівської міської ради. Однак, до скасування названого судового рішення спірне нежитлове приміщення неодноразово відчужувалось на підставі договорів купівлі-продажу, останнім покупцем за якими є відповідач ОСОБА_3 . Позивач зазначає, що спірне нежитлове приміщення належить територіальній громаді міста Львова на праві комунальної власності на підставі рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м.Львова від 10.03.1987 року «Про затвердження реєстру житлових будинків», однак, незаконно вибуло з володіння власника поза його волею, а тому підлягає витребуванню від ОСОБА_3 з припиненням її права власності на це приміщення. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року позов задоволено частково. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради нежитлові приміщення, загальною площею 31,7 кв.м., на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 22739788). В задоволенні решти вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Львівської міської ради судовий збір в розмірі 2294 грн. Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3 , просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог з підстав порушенням норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначає, що вона є добросовісним набувачем, оскільки придбала нежитлове приміщення на платній основі на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 20.05.2011 року з ОСОБА_5 , і їй не було та не могло бути відомо про те, що у продавця відсутнє право продажу спірних приміщень, оскільки усі документи перевірялись нотаріусом. Звертає увагу, що спірне приміщення вибуло з володіння позивача шляхом незаконних рішень державних компетентних органів, водночас, під час купівлі приміщення у неї не могло виникнути сумнівів у законності судового рішення, яке на момент укладення договору купівлі-продажу ще не було скасоване. Додає, що оскаржуваним рішенням вона позбавлена права власності на придбане нею нежитлове приміщення без компенсації і не може розраховувати на отримання іншого приміщення від держави, відтак, порушується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав відповідачки щодо права на мирне володіння майном. В судове засідання апеляційного суду треті особи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено апеляційним судом у їхній відсутності. Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів м. Львова від 10.03.1987 року «Про затвердження реєстру житлових будинків», житловий будинок АДРЕСА_2 був включений у реєстр житлових будинків, які знаходяться на балансі місцевих рад по Залізничному району м. Львова. Вказане рішення міститься і в матеріалах інвентаризаційної справи на будинок. Відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону УРСР «Про власність» (чинного на момент здійснення розмежування державної та комунальної власності), під об`єктами права комунальної власності розумілося майно, що забезпечує діяльність Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передбачене відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. На виконання Закону України «Про власність», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №311 від 05.11.1991 року «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)». На виконання цієї постанови КМУ, виконавчий комітет Львівської обласної ради народних депутатів прийняв рішення від 24.12.1991 року №728 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області», яким затверджено перелік підприємств та організацій, які відносяться до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів, до якого включено також житловий і нежитловий фонд Львівської міської ради народних депутатів. При цьому, державна реєстрація права комунальної власності на окремі об`єкти нерухомого майна в будинку комунальної власності для підтвердження правового титулу територіальної громади як власника певного об`єкта нерухомості не вимагалася. Таким чином, будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належав до комунальної власності Львівської міської ради народних депутатів. З матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1 встановлено, що первинно приміщення, загальною площею 31,7 кв.м., розташоване у півпідвалі зазначеного будинку, мало статус житлового. В матеріалах інвентаризаційної справи міститься лист Львівського комунального підприємства «Граніт», на балансі якого знаходився вказаний будинок, №2/78 від 07.05.2007 року, скерований на ім`я директора Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», в якому підприємство просило виготовити технічну документацію на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , оплата за рахунок ОСОБА_4 . З матеріалів інвентаризаційної справи вбачається, що нежитлове приміщення, загальною площею 31,2 кв.м., яке розташоване в півпідвалі будинку на АДРЕСА_1 , з комунальної власності не вилучалося, його приватизація не здійснювалося. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11.03.2008 року у справі №2-о-47/2008 за заявою ОСОБА_4 , заінтересована особа - Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», встановлено факт володіння ОСОБА_4 на праві приватної власності нежитловим приміщенням, загальною площею 31,2 кв.м., яке знаходиться у цокольному поверсі будинку АДРЕСА_1 . Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 01.04.2008 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 31,2 кв.м., по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 22739788). Підставою виникнення права власності на вказане нерухоме майно зазначено рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11.03.2008 року. З матеріалів реєстраційної справи на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 встановлено, що 03.04.2008 року ОСОБА_4 відчужила спірні нежитлові приміщення ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Матвіїв Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №1470. 06.08.2008 року ОСОБА_6 продав спірне нежитлове приміщення ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Андріїв М.В., зареєстрованого в реєстрі за №1297. За наслідками проведеного 21.05.2009 року обстеження спірного приміщення, його площа змінилась: з 31,2 кв.м. на 31,7 кв.м., що відображено у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №22808808 від 22.05.2009 року. В свою чергу, ОСОБА_7 продав спірне нежитлове приміщення ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 29.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М., зареєстрованого в реєстрі за №1252, а ОСОБА_5 продала спірне нежитлове приміщення ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 20.05.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юрчук М.І., зареєстрованого в реєстрі за №85. Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, 16.11.2011 року ОСОБА_3 зареєструвала право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 31,7 кв.м., по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 22739788). За апеляційною скаргою Львівської міської ради у справі №2-о-47/2008, постановою Львівського апеляційного суду від 07.06.2021 року скасовано рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11.03.2008 року і ухвалено нове рішення, яким у задоволені заяви ОСОБА_4 про встановлення факту володіння нежитловим приміщенням відмовлено. Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України, в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Отже, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке надалі було відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. За змістом статті 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014 року у справі №6-52цс14 та від 24 червня 2015 року у справі №6-535цс15, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №522/2201/15-ц. Відповідно до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17, відсутність спрямованого на відчуження майна рішення відповідного органу місцевого самоврядування означає, що власник волю на відчуження не виявляв. Отже, урахувавши, що спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 31,7 кв.м., по АДРЕСА_1 , вибуло з комунальної власності на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 11 березня 2008 року в справі №2-о-47/2008, в подальшому, скасованого постановою Львівського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника (територіальної громади м. Львова) поза його волею, що, в свою чергу, є підставою для витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння відповідачки ОСОБА_3 . Таким чином, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02 червня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 лютого 2023 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич