Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/3741/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/3741/22 Головуючий в 1 інст. Клименко Л.В. Провадження № 33/807/184/23 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2023 року м. Запоріжжя Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення, за участі захисника адвоката Олійник С.В., за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Олійник С.В. на постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, - В С Т А Н О В И В : Згідно постанови суду першої інстанції, встановлено, що 18 вересня 2022 року о 01 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_1 поблизу будинку № 44 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, незв`язна мова, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві, про повторність попереджений. В апеляційній скарзі захисник адвокат Олійник С.В. вважає постанову суду першої інстанції незаконною і такою, що підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмова ОСОБА_1 від огляду була викликана необхідністю своєчасного виконання бойового розпорядження, пов`язаного з обороною держави від збройної агресії російської федерації. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі та захищаючи територіальну цілісність держави, щодня ризикує власним життям, допомагає здобути перемогу України у війні з державою-агресором. Роблячи вибір між виконанням наказу командира та обов`язком проходження огляду на стан сп`яніння, ОСОБА_1 обрав обов`язок військового, так як діяв у стані крайньої необхідності. Крім того, апелянт наголошує, що з СД-диску, який долучений до матеріалів справи, не зафіксовано момент зупинки ОСОБА_1 . Відеозапис містять лише вимогу переїхати вправо та перепаркуватися. Працівник поліції без причини пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, не зазнаючи, при цьому, з яких підстав він дійшов до такого висновку та не перелічив виявлених у водія ознак. Також наголошує, що відеозаписом зафіксовано те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 права, передбачені ст.268 КУпАП. На відеозаписі ОСОБА_1 перебуває в нормальному стані, мова чітка та поведінка відповідає обстановці, що додатково свідчить про надуманість версії працівників поліції, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння. Просить апеляційний суд постанову районного суду скасувати, а провадження закрити. Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, дійшов до наступних висновків. Під час апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції з приводу доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №389243 (а.с.1) ОСОБА_1 звинувачено в тому, що він 18 вересня 2022 року о 01 годині 00 хвилин, поблизу будинку № 44 по пр. Соборному в м. Запоріжжі, керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, незв`язна мова, почервоніння очей. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі транспортного засобу тверезому водієві, про повторність попереджений. Вказане обвинувачення підтверджується сукупністю доказів в справі, зокрема: актом огляду та направленням водія (а.с.2-3), яким встановлено, що водій ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова, зміна забарвлення обличчя; оптичним носієм інформації у вигляді СД-диску (а.с.9), який містить відеозаписи події. Розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації стороною захисту наданих їй прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 в рушенні вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд погоджується з такими висновками місцевого суду і вважає, що матеріли в справі не містять інформації про обставини, які підлягають перевірці в суді апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, оскільки вони підтверджують інкриміновані обставини. Суд відхиляє доводи апелянта, оскільки вони є безпідставними та такими, що були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зокрема, доводи про те, що матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від пропозиції пройти огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Відповідно до переглянутих відеозаписів (час відеозапису 01:11:20-01:11:55), встановлено, що працівниками поліції було зупинено транспортний засобів під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування та перевірки документів встановлено, що останній має ознаки алкогольного сп`яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 під час події відмовився від проходження огляду як за допомогою приладу «Драгер», так і в закладі охорони здоров`я. Таким чином, відеозаписами зафіксовано, що ОСОБА_1 під час події порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними. Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Крайнюю необхідністю можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Той факт, що ОСОБА_1 повертався на місце дислокації, в даному випадку не виключає винуватість останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки під час апеляційного перегляду було встановлено, що останній перебував не один в автомобілі, а з напарником. Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , доданих до апеляційної скарги, він стверджує, що рухався до місця дислокації після виконання бойового завдання. А згідно доданої до протоколу розписки ОСОБА_2 керування транспортним засобом було передано йому. З огляду на наведене суд приходить до висновку, що на час події ОСОБА_1 не перебував у стані крайньої необхідності. Наведені ОСОБА_1 обставини, на переконання апеляційного суду не є підставою для визнання дій такими, що вчиненні в стані крайньої необхідності, як то передбачено ст.18 КУпАП. Посилання захисника на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння є фіктивним, оскільки на огляд він не направлявся, дане направлення не було вручено ОСОБА_1 , не приймаються до уваги з огляду на наступне. Всупереч таким доводам апеляційної скарги згідно вимог Інструкції № 1452/735, інспекторами поліції була складена форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння. Вимога апелянта на обов`язкове вручення йому цього направлення законом не передбачена, оскільки такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу. Доводи про те, що працівники поліції діяли в супереч вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліції» є безпідставним та такими, які направленні лише на створення штучних підстав для скасування судового рішення. Так, з матеріалів справи і відеозапису подій від 18 вересня 2022 року, вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено о 01 годині, тобто під час дії комендантської години, встановленої на території міста Запоріжжя на час воєнного стану. За змістом Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також відповідно до Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ №573 від 08.07.2020р., на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Перепустка - це виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують транспортними засобами, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину. Контроль за дотриманням особами комендантської години здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Під час дії комендантської години Збройні Сили, Держспецтрансслужба, Національна гвардія, Держприкордонслужба, Національна поліція, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС продовжують виконання своїх завдань відповідно до призначення та специфіки діяльності. Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину, в установленному законодавством порядку надано право, зокрема, перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, документи, що підтверджують законність перебування на території України, перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи, за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться. Згідно з Порядком перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженим постановою КМУ від 29 грудня 2021р. №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби та вимагати пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також документів, що підтверджують відповідне право особи (посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію ТЗ), якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення. Все вищевказане узгоджується з ст. 32,35 Закону України «Про Національну поліцію». Отже, за вказаних обставин зупинення поліцейськими автомобіля під керуванням ОСОБА_1 під час дії комендантської години і перевірка документів є законними. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. За результатами апеляційного розгляду підстав для скасування постанови суду та закриття справи щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Олійник С.В., залишити без задоволення. Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Запорізького апеляційного суду В.Я. Рассуждай Дата документу Справа № 331/3741/22