Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/11590/21

Дата документу 14.02.2023 Справа № 335/11590/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 335/11590/21 Провадження №22-ц/807/454/23 Головуючий в 1-й інстанції Воробйов А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2023 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В. суддів:Крилової О.В., Полякова О.З. секретарКамалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кобельницький Сергій Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра банк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»», треті особи: приватний нотаріус ДМНО Кобельницький С.І., ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт», ПАТ «КБ «Надра банк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просив: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2847 від 03.09.2021 року, вчинений приватним нотаріусом ДМНО Кобельницьким С.І., за яким з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» за період з 14.10.2019 року по 03.09.2021 року підлягає стягненню 1 559 881 гривню 85 копійок Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Кобельницький Сергій Іванович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра банк», приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2847 від 03.09.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кобельницьким Сергієм Івановичем, за яким з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Дніпрофінансгруп» за період з 14.10.2019 року по 03.09.2021 року підлягає стягненню 1 559 881 гривню 85 копійок, що складається: - 1 046 577 гривень 06 копійок - прострочена заборгованість за кредитом; - 513 304 гривні 79 копійок - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам; - 1700 гривень вартість виконавчого напису. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Дніпрофінансгруп на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 гривень 00 копійок за подання позовної заяви та 454 гривень 00 копійок за подання заяви про забезпечення позову, витрати на правову допомогу в розмірі 8 500 гривень, всього 9 862 (дев`ять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривні. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм процесуального та матеріального права у зазначеній частині, просить рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, витрати на правничу допомогу стягнуті за судовим рішенням не підтверджені належними доказами. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За положенням ч. 1 п. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи вимоги позову у частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн на користь позивача, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності. З вказаними висновками суду першої інстанції, погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи оскарження рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів переглядає законність і обґрунтованість рішення суду лише у зазначених межах. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача. Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так, за текстом позову ОСОБА_1 зазначає про понесення витрат на правничу допомогу пов`язану із розглядом справи у розмірі 8500,00 грн. та у прохальній частині просить вирішити питання про стягнення судових витрат. 30.11.2021 року до закінчення розгляду справи представником позивача адвокатом Уткіним О.Є. подано заяву про розподіл судових витрат, в якій зокрема заявлено до стягнення 8500,00 грн. витрати на правничу допомогу. На підтвердження надання правничої допомоги та розміру понесених позивачем витрат надано договір про надання правової допомоги від 10.10.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Уткіним О.Є., акт про прийняття-передачі послуг від 30.11.2021 року за договором про надання правової допомоги від 10.10.2021 року, квитанції № 548870 від 29.11.2021 року та №483419 від 25.11.2021 року, відповідно до яких позивачем сплачено 8500 грн, ордер на надання правничої допомоги серія АР №1068324, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Уткіна О.Є. ЗП 002138. Згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Враховуючи надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку про обґрунтованість та доведеність таких вимог та законність рішення суду першої інстанції в цій частині. Слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Доводи апеляційної скарги з приводу незазначення у договорі про надання правової допомоги ціни договору, є слушними, між тим, у договорі зазначені послуги, які надаються за ним і додано акт про прийняття-передачу наданих послуг із визначенням вартості таких послуг, що на думку колегії суддів доводить як факт надання правничої допомоги за укладеним договором, так і визначення вартості послуг, які за ним надані. Факт оплати вартості послуг за договором підтверджується квитанціями № 548870 від 29.11.2021 року та №483419 від 25.11.2021 року, в яких платником зазначений ОСОБА_1 , а отримувачем ОСОБА_2 . Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вказані вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи у зазначеній частині. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДНІПРОФІНАНСГРУП» залишити без задоволення. Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2022 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 16 лютого 2022 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков