Постанова 4811 № 466/4379/22

Справа № 466/4379/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І. Провадження № 22-ц/811/2226/22 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Ковальчук О.І. від 29 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі, - в с т а н о в и л а : ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі визнано неподаною та повернуто позивачу. Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд. Зазначає, що суд належним чином не скерував йому ухвалу від 01.07.2022 року про залишення позовної заяви без руху та виніс ухвалу про повернення позовної заяви, чим порушив вимоги чинного цивільного процесуального законодавства України та практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 185, 353 ЦПК України, повертаючи позовну заяву позивачу виходи з того, що 28 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі. 01.07.2022 року суддею було винесено ухвалу про залишення позовної заяви без руху та вказано, в який строк та які саме порушення вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України позивачу слід усунути. Ухвалюючи судове рішення суд виходив з того, що у зв`язку з тим, що позивач, станом на 29.07.2022 року не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений строк, вважаю, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі слід вважати неподаною та повернути позивачу. Крім того, згідно довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Львівській області від 20.07.2022 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідно до дислокації не відноситься до території Шевченківського району м. Львова. За таких обставин вважає, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Львова. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими не доведені. Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у якому судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв`язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину. Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і нада є строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення. Якщо порушення правил статей 119, 120 ЦПК виявлені при розгляді справи, вони усуваються в ході судового розгляду або настають наслідки, передбачені пунктом 8 частини першої статті 207 ЦПК. Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику. У разі пред`явлення позовної заяви особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи (частина перша статті 45 ЦПК), у заяві повинні бути зазначені підстави для такого звернення, а їх не зазначення тягне наслідки, передбачені частинами першою і другою статті 121 ЦПК». Як вбачається з матеріалів справи, 28 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі, у якому просив: -відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100000 грн.; -поновити на роботі ОСОБА_1 на зайняту посаду вчителя фізичного виховання АДРЕСА_2 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2022 року залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі. Надано позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме: зазначити повністю прізвище, ім`я, по батькові позивача та відповідача; засвідчити належним чином копії документів, доданих до позовної заяви. Роз`яснено позивачу, що в разі виконання у встановлений строк вимог ухвали, визначених статтями 175 і 177 цього ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Ухвала суду обґрунтована тим, що позивачем не вказано повністю прізвище, ім`я, по батькові позивача та відповідача.Також, позивачем до позовної заяви додано копії всіх документів, проте такі належним чином не засвідченні. Оскаржуваною ухвалою позовну заяву повернуто позивачу, оскільки у зв`язку з тим, що позивач, станом на 29.07.2022 року не усунув вказані в ухвалі недоліки у встановлений строк. Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня. Відповідно до ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Як вбачається з матеріалів справи, у такій наявний супровідний лист від 01.07.2022 про надіслання ухвали від 01.07.2022 2022 року ОСОБА_1 для відома. Однак, у матеріалах справи відсутні відомості про отримання позивачем ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2022 року про залишення його позовної заяви без руху або відомості про відмову ним отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку чи адреси, яка повідомлена особою як адреса для листування. Отже, у матеріалах справи відсутні належні докази (розписка) про отримання позивачем такої ухвали, відсутнє повідомлення про доставлення копії ухвали на офіційну електронну позивача; відсутнє поштове повідомлення з відміткою про вручення ухвали, чи з відміткою про відмову отримати копію судового рішення чи з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання позивача. Враховуючи вказане, а саме те, що у матеріалах справи відсутні дані про отримання позивачем ухвали від 01 липня 2022 року про залишення його позовної заяви без руху, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі статті 185 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру аб о встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Надмірний формалізм під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суперечить принципу верховенства права, завданням цивільного судочинства та порушує, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, право на доступ до суду. Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Так згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції). Зважаючи на вказане слід вважати, що оскаржувана ухвала постановлена передчасно, з порушенням порядку встановленого для вирішення таких питань та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому таке питання повинне бути вирішене із суворим дотриманням судом першої інстанції вимог процесуального закону, зокрема, і вказаних вище. Що стосується доводів суду в оскаржуваній ухвалі про те, що дана справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Львова, оскільки згідно довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Львівській області від 20.07.2022 року, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , то слід вказати про те, що зі згаданої довідки (а.с. 17) вбачається, що ОСОБА_1 знятий з реєстрації 25.09.2018 року з адреси АДРЕСА_3 для подальшої реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Однак будь-яких даних про те, що такий зареєстрований за вказаною адресою матеріали справи не містять. Крім цього, навіть і у випадку коли б вказане було підтверджене належними доказами вказана обставина не є підставою для повернення позовної заяви. Враховуючи вказане доводи апеляційної скарги слід вважати підставними, а саму скаргу такою, що підлягає до задоволення, оскаржувану ж ухвалу суду слід скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 29 липня 2022 року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 лютого 2023 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді : Н.П. Крайник М.М. Шандра