Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/680/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2267/23 Справа № 205/680/22 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М., за участю секретаря Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння в натурі, припинення права спільної часткової власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року, - В С Т А Н О В И В: 26 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив поділити в натурі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить по частині домоволодіння згідно першого варіанту висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості від 01 листопада 2021 року, а саме: -виділити ОСОБА_2 у власність: приміщення в житловому будинку літ. А-1: сіни 1-1 площею 11,9 кв.м.; санвузол 1-2 площею 6,0 кв.м.; коридор 1-3 площею 5,2 кв.м.; житлова 1-4 площею 10,9 кв.м; загальною площею 34,0 кв.м., житловою площею 10,9 кв.м., інвентаризаційною вартістю 74 336 грн.; частина сараю літ. Б інвентаризаційною вартістю 8 420 грн.; погріб під літ. Б, інвентаризаційною вартістю 6 384 грн.; вхід до погребу літ. В, інвентаризаційною вартістю 8 106 грн.; вбиральня літ. Г, інвентаризаційною вартістю 2 336 грн.; споруди № 9 (зливна яма), інвентаризаційною вартістю 1 947 грн.; -виділити ОСОБА_1 у власність: приміщення в житловому будинку літ. А-1 з ганком літ. а: житлова 2-1 площею 17,2 кв.м.; кімната 2-2 площею 5,2 кв.м.; загальною площею 23,4 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., інвентаризаційною вартістю 48 974 грн.; частина сараю літ. Б, інвентаризаційною вартістю 8 420 грн.; сарай літ. Д, інвентаризаційною вартістю 6 136 грн.; гараж літ. Е, інвентаризаційною вартістю 24 438 грн.; -споруди № 1-7 (огорожі, ворота, хвіртка, підпірні стінки), мощення І, загальною інвентаризаційною вартістю 17 393 грн. залишити в загальному спільному користуванні; -припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , по частині кожному. Між сторонами склались складні відносини, які унеможливлюють прийняття спільного рішення стосовно їх нерухомого майна. У висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості від 01 листопада 2021 року міститься два варіанти поділу будинку. Позивач вважає, що доцільним буде поділ будинку за першим варіантом (а.с.2-6). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння в натурі, припинення права спільної часткової власності відмовлено (а.с.57-60). Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.69-77). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 належить частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 на підставі: свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 жовтня 1986 року, виданого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-5293; свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 липня 1999 року, виданого державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1714. Інша частина вказаного домоволодіння належить ОСОБА_2 (а.с. 9-11, 14-15). У висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості від 01 листопада 2021 року, складеному інженером з інвентаризації нерухомого майна ТОВ «БТІ ГРУП» ОСОБА_3 (а.с. 28-35), зазначено, що за технічними показниками, після перепланування та переобладнання, об`єкт може бути поділено. За першим варіантом: -частина ОСОБА_2 : в житловому будинку літ. А-1: сіни 1-1 площею 11,9 кв.м.; санвузол 1-2 площею 6,0 кв.м.; коридор 1-3 площею 5,2 кв.м.; житлова 1-4 площею 10,9 кв.м; загальною площею 34,0 кв.м., житловою площею 10,9 кв.м., інвентаризаційною вартістю 74 336 грн.; частина сараю літ. Б інвентаризаційною вартістю 8 420 грн.; погріб під літ. Б, інвентаризаційною вартістю 6 384 грн.; вхід до погребу літ. В, інвентаризаційною вартістю 8 106 грн.; вбиральня літ. Г, інвентаризаційною вартістю 2 336 грн.; споруди № 9 (зливна яма), інвентаризаційною вартістю 1 947 грн.; загальною інвентаризаційною вартістю 106 473 грн. ця частина домоволодіння після перепланування та переобладнання може бути відокремлена, матиме окремий вихід, може бути виділена в натурі і складатиме 55/100 частин домоволодіння. -частина ОСОБА_1 : в житловому будинку літ. А-1 з ґанком літ. А; житлова 2-1 площею 17,2 кв.м.; кімната 2-2 площею 5,2 кв.м.; загальною площею 23,4 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., інвентаризаційною вартістю 48 974 грн.; частина сараю літ. Б, інвентаризаційною вартістю 8 420 грн.; сарай літ. Д, інвентаризаційною вартістю 6 136 грн.; гараж літ. Е, інвентаризаційною вартістю 24 438 грн.; загальною інвентаризаційною вартістю 87 967 грн. ця частина домоволодіння після перепланування та переобладнання може бути відокремлена, матиме окремий вихід, може бути виділена в натурі і складатиме 45/100 частин домоволодіння. -споруди № 1-7 (огорожі, ворота, хвіртка, підпірні стінки), мощення І, загальною інвентаризаційною вартістю 17 393 грн. в загальному спільному користуванні. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд 1 інстанції виходив із їх необґрунтованості, безпідставності та недоведеності, оскільки з висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомості від 01 листопада 2021 року вбачається, що домоволодіння може бути поділене після перепланування та переобладнання, однак не зазначено які саме перепланування та переобладнання необхідно зробити кожному співвласнику. Сторонами клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи не заявлялось. Крім того, частка ОСОБА_2 становитиме 55/100 частин домоволодіння загальною інвентаризаційною вартістю 106473 грн., а частка ОСОБА_1 45/100 частин загальною інвентаризаційною вартістю 87967 грн., а питання щодо компенсації не поставлено. Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду 1 інстанції. Так, статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Системний аналіз положень статей 183, 358, 364 ЦК України дає підстави для висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 545/3753/16-ц, провадження № 61-40289св18 та продубльований в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2021 у справі № 279/4966/16-ц. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з висновками суду 1 інстанції, щодо висновку ТОВ БТІ ГРУП, про технічну можливості поділу об`єкта нерухомості від 01 листопада 2021 року, з якого вбачається, що домоволодіння може бути поділене після перепланування та переобладнання, однак не зазначено які саме перепланування та переобладнання необхідно зробити кожному співвласнику. Крім того, колегія суддів наголошує, що вказаний висновок є неналежним доказом, оскільки в ньому поділені споруди, що не перебувають у власності сторін, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом. Також висновок не містить зазначення, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо не правдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду. Вказане в свою чергу є самостійною правовою підставою для визнання вказаного документу неналежним засобом доказування, згідно правової позиції викладеної в Постанові ВП ВС від 18/12/2019 у справі №522/1029/18. Суд 1 інстанції наголошував про будови, що не узаконені, в судовому засіданні в суді першої інстанції, проте апелянт щодо вказаних обставин коментарів не надає. Клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді не заявлялось. Поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності. Таким чином, юридичним наслідком поділу майна завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми учасниками. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно ч.1 ст. 367 ЦК України, за домовленістю між ними. Згідно ч.3 ст. 367 ЦК України договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до пп. 6.6, 6.8.,6.9, 6.11 пункту 6 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 N 296/5; учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу). Договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право. Одночасно з посвідченням договору про виділ частки в натурі (поділ) житлового будинку, будівлі або споруди нотаріусом посвідчується договір про виділ частки в натурі на місцевості земельної ділянки. Для посвідчення останнього разом з іншими документами нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір про спільну часткову власність на земельну ділянку. Укладення договору про виділ частки в натурі припиняє спільну часткову власність для особи (осіб), частка якої виділяється за цим договором. Укладення договору про поділ спільного майна припиняє спільну власність для усіх співвласників. Якщо між учасниками спільної часткової власності виникають спори щодо визначення, зміни розміру часток, а також виділу частки спільного майна в натурі (поділу), нотаріус відмовляє у вчиненні такої нотаріальної дії і роз`яснює заінтересованим особам їх право звернутися до суду для вирішення цих спорів. Так позивачем до суду не надано доказів того, що сторонами не досягнуто домовленості про поділ (виділ) в натурі житлового будинку, що призвело до неможливості вчинити договір про поділ цього майна, в порядку передбаченому ч.3 ст. 367 ЦК України. Отже позивачем не доведено будь-які правові підстави для припинення права спільної часткової власності і визнання права власності за його позовом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). З`ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: