Постанова 4824 № 759/25640/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №759/25640/21 Головуючий у І інстанції - Сенько М.Ф. апеляційне провадження №22-ц/824/906/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору іпотеки припиненим, - установив: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору іпотеки припиненим, мотивуючи свої вимоги тим, що 31 листопада 2007 року ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К50SGA0000091, відповідно до якого перший надав, а другий прийняв кредит у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 317079,40 доларів США, на умовах оплатності та строковості. На забезпечення зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, дружиною позичальника ОСОБА_1 передано банку належну їй на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , на умовах договору іпотеки квартири від 31 листопада 2007 року №К50SGA0000091, що посвідчений ПН КМНО Морозовою С.В. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть. Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 06 вересня 2021 року за претензією кредитора АТ КБ «Приватбанк» заведено спадкову справу до майна ОСОБА_2 №1256/2021. ОСОБА_2 , як це вбачається з витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, на час смерті був зареєстрований за адресою іпотечної квартири, разом з дружиною ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . З огляду на спадкову справу до майна померлого ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємці із заявою про прийняття спадщини до органів нотаріату не звертались, не містить спадкова справа і заяв спадкоємців про відмову від спадщини. В провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, предметом якого є правовідносини з кредитного договору, укладеного банком з ОСОБА_2 ОСОБА_1 заявила позов до АТ КБ «Приватбанк» про визнання припиненим договору іпотеки квартири від 31 листопада 2007 року №К50SGA0000091. На думку позивачки, зі смертю позичальника припинилось основне зобов`язання (кредитний договір), що є підставою для припинення іпотеки. Крім того, позивачка заявила, що не погоджується забезпечувати зобов`язання по кредитному договору будь-яким новим боржником (спадкоємцем). Просила суд визнати припиненим Договір іпотеки квартири № К50SGA0000091 від 13 листопада 2007 року, укладений між нею та АТ КБ «Приватбанк». Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року, у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що фактично на час відкриття спадщини позивач ОСОБА_4 та спадкодавець ОСОБА_2 спільно не проживали, оскільки шлюб між ними існував формально, сімейні стосунки не підтримувалися, сім`я фактично розпалася. Починаю з 2019 року, спадкодавець ОСОБА_2 проживав окремо разом з іншою жінкою (жінками) та за іншою адресою, де фактично створив нову сім`ю. В матеріалах справи є Витяг з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 за період з 21 березня 2021 року по 20 січня 2020 року, із якого вбачається, що позивач ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_3 були зареєстровані за вказаною адресою 21 червня 2001 року, а позичальник ОСОБА_2 - 23 грудня 2004 року. За вказаною адресою спадкодавець ОСОБА_2 був зареєстрований лише через 3,5 роки, після того, як ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стали проживати разом однією сім`єю, оскільки до цього часу вони проживав окремо. На час відкриття спадщини, квартира за адресою: АДРЕСА_2 не була постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_2 , хоча він і був зареєстрований у ній. ОСОБА_2 не був знятий з реєстраційного обліку навіть після смерті, оскільки ОСОБА_4 не придавала цьому значення. Державна реєстрація за адресою: АДРЕСА_2 сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання за вказаною адресою. Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які докази спільного постійного проживання позивача ОСОБА_4 та спадкодавця ОСОБА_2 на час відкриття спадщини. Крім цього, на думку апелянта, висновок суду про те, що Відповідач заявив вимоги до спадкоємців у встановленому законом порядку є помилковим і ґрунтується лише на Претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк» від 04 серпня 2021 року №71113K50SL070 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори. Зазначає, що вона не зверталась до нотаріуса з письмовою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину і таке свідоцтво не отримувала. Вона також не зверталась до суду з вимогою про визнання права на спадщину у порядку позовного провадження. Відповідач не пред`являв свої вимоги до позивача ОСОБА_5 у встановленому законом порядку і таких доказів суду не надано. Претензія кредитора АТ КБ «Приватбанк» від 04 серпня 2021 року №71113K50SL070 до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори не є належним доказом на підтвердження вимог кредитора спадкодавця до позивача ОСОБА_5 . Відповідач не міг знати про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Відповідач пропустив строк звернення до спадкоємців з вимогою відповідно до вимог ст. 1281 ЦК України та втратило право вимоги до спадкоємців щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки йому було відомо про смерть боржника ОСОБА_2 , який мав заборгованість та тривалий час не повертав кредит згідно наданого представником Відповідача розрахунку заборгованості за Кредитним договором №K50SGA0000091 від 13 листопада 2007 року станом на 10 червня 2022 року, який не було належним чином досліджено судом першої інстанції. На її думку, суд незаконно та необґрунтовано визнав позивача ОСОБА_4 такою, що прийняла спадщину відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, яка має задовольнити вимоги кредитора повністю в межах вартості майна, одержаного у спадщину, та відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання Договору іпотеки квартири №K50SGA0000091 від 31 листопада 2007 року припиненим. Просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» подало відзив обґрунтовуючи його тим, що у разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржник в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Щодо посилання апелянта на те, що вона не проживала постійно разом із спадкодавцем, зазначило, що згідно витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , разом з померлим ОСОБА_2 постійно проживала ОСОБА_1 . Щодо посилання апелянта на те, що АТ КБ «Приватбанк» порушив строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців, а тому позбавлений права вимоги, зазначило, що відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У разі відмови від прийняття спадщини ОСОБА_1 мала б подати заяву про відмову в строк до 22 вересня 2021 року. З спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 вищезазначена заява з передбачений законодавством строк не була подана, а отже вона прийняла спадщину 23 вересня 2021 року і саме з цього моменту починається перебіг шестимісячного строку у який кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця. Таким чином, АТ КБ «Приватбанк» повинен був пред`явити свої вимоги до спадкоємця у період з 23 вересня 2021 року по 24 березня 2022 року. Звертає увагу на те, що АТ КБ «Приватбанк» направило лист-претензію ОСОБА_1 02 жовтня 2021 року, а отже не порушило строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. Просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року залишити без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до ч.1,2 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Частиною 1 статті 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Разом з тим, відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За правилами ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Як убачається з Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , разом з померлим ОСОБА_2 постійно проживала позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серія, номер: НОМЕР_2 . З огляду на те, що позивачка проживала разом з чоловіком ОСОБА_2 по день його смерті, після останнього залишилась певна спадщина, заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подавала, відповідач в порядку визначеному законом заявив вимоги до спадкоємців, то можна прийти до висновку, що позивачка прийняла спадщину відповідно до вимог ч.3 ст.1268 ЦК України і повинна задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, як це передбачено ст.1282 ЦК України. Відповідно до вказаної статті, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що не оформлення спадщини позивачкою, не вказує на те, що вона відмовилась від неї. Суд першої інстанції також вірно не застосував до спірних правовідносин ч.1 ст.523 ЦК України, оскільки дана норма може бути застосована у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником. В даному ж випадку позивачка є новим боржником за кредитним договором. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року (справа №520/7281/15). Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 14 лютого 2023 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді С.О. Журба Т.О. Писана