Ухвала КЦС ВС № 335/4438/22

Ухвала Іменем України 13 лютого 2023 року м. Київ справа № 335/4438/22 провадження № 61-422ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйова Андрія Володимировича про визнання незаконними дій та їх припинення, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя іззазначеним вище позовом. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 серпня 2022 року визначено підсудність вказаної справи Жовтневому районному суду м. Запоріжжя. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у відкритті провадження у справі відмовлено з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції, з висновками якої погодився апеляційний суд, мотивована тим, що спір виключає можливість його розгляду судом, оскільки на спірні правовідносини щодо позовних вимог до судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйова А. В. не поширюється юрисдикція судів по розгляду заявлених позивачем вимог, оскільки суддя, як посадова особа, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою стороною, котра бере участь у цивільній справі, за винятком випадків, коли суддя виступає як представник цієї установи, а не орган, що здійснює правосуддя. У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

1. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 січня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року залишити без руху. Запропоновано заявникові уточнити, які саме судові рішення ним оскаржуються, з урахуванням положень статті 409 ЦПК України, та надати копію уточненої касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. У наданий судом строк ОСОБА_1 , на виконання ухвали Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 січня 2023 року, надала уточнену касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

2. Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з частиною третьою статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року). Чинне законодавство України не передбачає можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини другої статті 122 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), «заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 109 КАС України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) стосуються як позовів, які не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі. Вищенаведене узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно застосував пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України оскільки позов ОСОБА_1 до судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйова А. В., у змісті якого ОСОБА_1 просила визнати незаконними дії відповідача та стягнути з останнього відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних, на її думку, дій судді при здійсненні правосуддя не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. З урахуванням наведеного, законним та обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду цієї справи в порядку цивільного судочинства. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судами норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень. Правильність застосування судами вказаних вище норм не викликає розумних сумнівів. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року, є необґрунтованою, а у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до положень частини четвертої статті 394 ЦПК України. Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Воробйова Андрія Володимировича про визнання незаконними дій та їх припинення представником судової влади, який порушив право та відшкодування моральної шкоди, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць